Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай

11 листопада 2019 р. Б., в м. Ужгороді було відзначено 220-ту річницю виходу першого тому праці «Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits» (Коротка відомість про фундацію Теодора Корятовича), авторства о. Йоанникія Базиловича ЧСВВ, Протоігумена закарпатських Василіян та автора аскетичних, історичних й літургічних досліджень.

З нагоди цієї річниці, в Закарпатській академії мистецтв та у видавництві «Ґражда» було проведено семінар «AD FONTES», під час якого було представлено біографію о. Й. Базиловича та огляд його творів, зокрема аналіз праці «Brevis notitia…». Цю презентацію, в якій взяли участь студенти, викладачі, гості та ченці-василіяни, провів Володимир Мороз (науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ).

Під час зустрічі у видавництві Ґражда, було також згадано про Нарис історії Краснобрідського василіянського монастиря, який був виданий п. Миколою Мушинкою у Науковому збірнику (т. 1) Музею української культури у Свиднику. Огляд цього Нарису, в якому автор Корнило Заклинський посилається на працю «Brevis notitia…» та цитує о. Й. Базиловича, представила п. Наталія Ребрик (Проректор Закарпатської академії мистецтв).

При цьому, п. Іван Ребрик (Директор в-ва Ґражда), звернув увагу на великій потребі фахових перекладачів, які б зробили доступним для сучасного читача такі першоджерела, як твори о. Й. Базиловича та інших наших видатних авторів.

Історичний архів Провінції Св. Миколая, який представляв Провінційний секретар о. Франціск Онисько ЧСВВ, надав можливість учасникам заходу ознайомитися з оригінальним виданням твору «Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits».

Актуальні питання та виклики, що зродилися від час презентацій та зустрічей, були активно обговорені учасниками цієї події, яка була організована Василіянською Провінцією Св. Миколая, у співпраці з Інститутом історії Церкви УКУ, Закарпатською академією мистецтв та Видавництвом «Ґражда».

Михайло Лучкай, мабуть, був трохи зчудуваний тим, що відбувалося в Ужгородському Свято-Преображенському храмі на Цегольнянській 19 листопада. Велелюдне, тотально молодіжне зібрання на пошану його персони з нагоди 230-річчя мало, як і має бути, урочистий настрій, але виразно промовляло якоюсь особливою причетністю, духовною піднесеністю і, що вкрай важливо, співучастю. Віриться, що його душа раділа. Отці-василіяни Франциск Онисько та Лука Буняк відслужили панахиду перед криптою з прахом нашого видатного духовного, наукового й громадського діяча, після чого високі слова про життя і творчість Михайла Лучкая пролунали з вуст заслуженого художника України Івана Дідика, мистецтвознавця, доцента Закарпатської академії мистецтв Михайла Сирохмана, доктора мистецтвознавства Михайла Приймича, доктора історичних наук Сергія Федаки, доцента УжНУ Володимира Кришеника, викладача коледжу мистецтв ім. А. Ерделі ЗАМ Зіновія Антонишина, проректора ЗАМ Наталії Ребрик та директора видавництва "Ґражда" Івана Ребрика. На завершення, як і тридцять років тому, на Цегольні прозвучав гімн "Боже, великий, єдиний..." у виконанні "ветеранів", до яких долучились Омелян Коляджин, Надія Пономаренко, Ксеня Антонишин, Віра Федоранич, Любов Мандриченко, Томаш Лелекач і Теодор Копич. Кошик з квітами від студентів Закарпатської академії мистецтв мав би Михайлові Лучкаю сподобатися.

Теги: Лучкай, Базилович

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати