Двадцять дев'яте листопада

29.11.2013.

П’ята година ранку. За пана Бога, не хочеться бути реалістом, і все ще є сподівання, що “дбайливий батько” підпише договір про асоціацію. Так, ніби саме від цього залежить, що буде з тобою і твоєю “Ґраждою”. Уже не вистачає сил на Україну, державу.

Щойно позавчора суддя Микуляк оголосив рішення про закриття справи. А вже можна дві-три порушувати. Зарплата, оренда, борги партнерам і так далі, і так довго-довго.  Пекло.

Погляд звернено у перспективу. Більше схоже, що ховаю очі. З ганьби неспроможності.

“Народ під Карпатами”. Здається, я знайшов до нього сюжетний ключ. Через долю Зореслава. Не буквально, а метафорично. З цього могло б вийти художньо-документальне, розважально-пізнавальне молодіжне кіно. Для шкільної аудиторії сумежних словацько-українських земель, як того вимагає проект. Але – українське і поетичне. Хоча студія словацька, а гроші – норвезькі. З Мушинкою про це можна говорити…

А восьма година вечора позбавила будь-якої нормальної надії. Виступи лідерів опозиції з “планом дій” на Майдані протверезили – ми не маємо жодного лідера. І все. Крапка.

 

29.11.2015

Отаким записом дворічної давності починається моє «Перетривання». Чи щось сьогодні дописав би? Та ні. Розчавлені тодішні сподівання. Вихолощені нинішні. Це невідступне екзистування двох паралельних становищ – потенційного і реального – є, зрозуміло, природним, а ті короткочасні моменти їх перетинання якраз і вимощують сяку-таку підставу для руху в перетриванні чи бодай для ілюзії руху. Можу судити, що сьогодні ці становища мають тенденцію мимобіжності, а радше – розбіжності. Є відчуття назрівання відторгнення. Потенційний дискурс все розгубленіше намацує ґрунт і все рідше може його намацати. Отже, мало б постати питання віднайдення нової реальності. Шукати її з нинішніми очільниками марно. Їм не треба більше ніяких революцій. Їх цілком влаштовує зліплений на руїнах Гідності симулякр реальності. Яловість нашого держапарату не може обіцяти жодної креативної перспективи. Вся його енергія спрямована на утримання себе самого. Як надовго і для чого – збагнути важко. Може, щось станеться й справи підуть легше. Тобто, чіткі ознаки стагнації, обростання все більшою брехнею, все більшою порожнечею.

Одним словом – перетривання.

 

29 листопада 2015р.

Теги: Перетривання, Іван Ребрик

Коментарі

Morgenstern 2015-12-01 / 11:51:20
der gance pizdetz...Rebryk - du bist furer!


Іван Ребрик
Публікації:
Найпотужніше в українському світі слово на вшанування Володимира Гнатюка
Зарваниця. Пам’ять єдиної неподіленої Церкви першого тисячоліття
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. XIV. Володимир Гнатюк
/ 1Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки.XIII
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІІ
Україна вітає Миколу Мушинку
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІ
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. X. Сторіччя Українського Вільного Університету
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. IX. Іван Іванець
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. VIII. Іван Панькевич
/ 6Возз’єднати...
/ 2Інакші. Дмитро Федака
Звернення учасників Революції Гідності
/ 2Володимир Задорожний: Василь Кукольник
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VII. Зореслав
/ 1Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай
/ 5Світ прийшов до Курова
/ 1Чергове число "Екзилю"
/ 1Отчий поріг Миколи Мушинки
/ 3Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України
Чверть століття "Ґражди"
/ 9Війна і Мир на сторінках "Новин Закарпаття"
Аркадій Шиншинов і його зелене чудовисько
/ 3Літературна сенсація
/ 3Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VI. Федір Ґоч
» Всі записи