Іван Югасевич, Іван Панькевич, Юрій Станинець, Микола Мушинка і… 128-а окрема гірсько-піхотна бригада

«Богу, церкви и крайні непремінно вірно служ –
так будеш всегда благохвалный муж».

Іван Югасевич. 1806

Минулий тиждень виявився насиченим багатьма культурологічними подіями. Кілька з них об’єднані ім’ям Миколи Мушинки, оскільки цей відтинок часу мав він розписаним в контексті Закарпаття: Закарпатський художній інститут, Ужгородський національний університет, Закарпатський обласний краєзнавчий музей, Нижньоболотнянська ЗОШ І-ІІ ст., село Боржавське і т. д.

Отже, найперше. У ЗХІ акад. Микола Мушинка виголосив 10-годинний цикл лекцій «Культура Закарпаття очима незакарпатців» перед студентами 5-го курсу.

«Під поняттям “незакарпатці”, – зауважує вчений, – розумію усіх, хто не походить з території сучасної Закарпатської області України: східніх українців, галичан, буковинців, русинів-українців Польщі, Словаччини, Румунії, Угорщини Сербії, Хорватії та тих, що живуть у діаспорі, а й також чужинців різних країн, які внесли свою лепту в культуру Закарпаття та її дослідження».

В основі спецкурсу – лекції про людей і події, яким Микола Мушинка присвятив окремі книги та наукові студії. До певної міри – скорочений підсумок його життєвого доробку на цій ділянці, а це: найдавніший період – археологічні розкопки; Великоморавська держава; Київська Русь (Князь Лаборець. Кирило і Методій. Угорщина. Галицько-Волинське князівство. Волоська колонізація. Архітектурні памʼятки. Ікони. Рукописні і друковані книги. Глаголиця. Кирилиця. Євангеліє. Апостол. Ірмологіон. Богогласник. Нотовані збірники (крюкові та лінійні). Федір Корятович. Монастирі – Грушівський, Мукачівській, Краснобрідський. Ужгородська унія 1646 р. Йосиф Декамеліс). Далі – Закарпаття в період просвіщення та національного відродження (1712 – початок 20 століття: Марія Тереза та її реформи, Іоаникій Базилович, Іван Брадач, Мануїл Ольшавський, Іван Югасевич, Андрій Бачинський, Іван Ольшавський, Іван Фоґорашій, Ізмаїл Срезневський, Григорій де Воллан, Закарпатська інтелігенція в Росії – Іван Орлай, Михайло Балудянський, Петро Лодій, Юрій Венелін-Гуца; Яків Головацький, Герман Бідерманн, Олександр Духнович, Василь Довгович, Адольф Добрянський, сімʼя Грабарів, Олександр Павлович, Антоній Годинка, Едмунд Еґан, Михайло Врабель, мадяризація, Михайло Драгоманов, Олексій Петров, Єфген Перфецький).

Самозрозуміло, окрема тема: Володимир Гнатюк і результати його пʼятьох експедицій на Закарпаття (1897-1903), бо ж дослідженню його біографії, наукової та громадської діяльності  віддано не одне десятиліття.

Багато несподіваного пропонує Микола Мушинка і за темою «Закарпаття в складі Чехословаччини (1919-1939)» (Т. Ґ. Масарик, Григорій Жаткович, Руські Народні Ради, Гуцульська республіка, Степан Клочурак, Філарет Колесса, Іван Панькевич, Володимир Бірчак, Володимир Кубійович,  брати Заклинські, Андрій Алиськевич, Василь Пачовський, Олександр Мицюк, Яцко Остапчук).

Чимало нових імен та фактів актуалізується у контексті лекції «Чехи і Закарпаття» (Любомир Нідерле, Флоріан Заплетал, Ладіслав Кайґл, Ян Гусек, Ян Вондрачек, Іван Ольбрахт, Франтішек Главачек, Франтішек Тихий, Ярослав Затлоукал, Рудольф Гулка, Амалія Кожмінова, Їржі Крал, Йозеф Спілка, Яромір Горжець, С. К. Нейманн, закарпатські церкви у Чехії).

Ще дві теми – часово найближчі до нас події, а це: «Українська еміграція в Празі та її зв’язки із Закарпаттям (1920-1939)» (Український вільний університет, Український високий педагогічний інститут ім. Драгоманова, Українська господарська академія, Українська студія пластичного мистецтва, Степан Рудницький, Станіслав Дністрянський, Софія Дністрянська, Володимир Січинський) та «Карпатська Україна та Друга світова війна (1939-1945)» (автономія Карпатської України, Сойм 14-15 березня 1939, Карпатська Січ, О. Ольжич, Р. Шухевич, З. Коссак, М. Колодзінський, С. Єфремов,  угорська окупація та репресії з боку угорців, концентраційні табори на Закарпатті, закарпатці в ҐУЛАҐах, у Чехословацькому війську в СРСР, Василина Сливка, закарпатці в українській діаспорі).

Велику частину із запланованого виконано.

Інформаційно насичений лекційний курс мав, однак, не менш цікаві та вражаючі відгалуження. Про екскурсію зі студентами на ужгородську Кальварію, вшанування пам’яті Станіслава й Софії Дністрянських, Дмитра Остапчука, Федора Потушняка, Івана Чендея і т. д. подали достойні репортажі Оксана Гаврош та Василь Шаркань. (Див.: http://zaholovok.com.ua/akademik-mikola-mushinka-proviv-ekskursiyu-uzhgorodom; http://mediacenter.uzhnu.edu.ua/news/ekskursija_uzhgorodom_vid_akademika_mushinki/2015-02-13-2009)

Окремого слова заслуговують презентації видання праці Івана Панькевича «Час мовчати і час промовляти. Збірка закарпатоукраїнських народних прислів’їв Івана Югасевича з р. 1806» в Закарпатському художньому інституті та Ужгородському національному університеті.

Справа в тому, що в рамках Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 200-літтю з дня смерті та 273-літтю з дня народження визначного українського переписувача книг, іконописця, фольклориста, поета, громадського діяча, дякоучителя з Невицького Івана Югасевича-Склярського, що відбулася 18 грудня 2014 року в Закарпатському художньому інституті в Ужгороді, проф. Микола Мушинка виступив з доповіддю про маловідому збірку 370 народних прислів’їв, записаних І. Югасевичем на Пряшівщині та Закарпатті наприкінці XVIII й на початку ХІХ ст., віднайдену й описану Іваном Панькевичем, а також продемонстрував рідкісне видання цієї праці з 1947 року. Така інформація про найдавнішу збірку прислів’їв в українській фольклористиці, звичайно, не могла залишитися поза увагою видавництва, тож негайно трасформувалася у найпріоритетніший видавничий проект. Тим більше, що з Миколою Мушинкою є вже чималий досвід співпраці.

Пару наступних тижнів відкрили перед ученим (та й видавцями) несподівані колізії, багато відновили з пам’яті, з давніших студій, немало привнесли й нової інформації. І от книга прийшла до читача. Тривале мовчання не лише Івана Югасевича, але й Івана Панькевича, являється світові потужним, піднесеним промовлянням справжніх синів сивого Підкарпаття, гордих і впертих достойників української науки і культури.

І в ЗХІ, і в УжНУ, сподіваємося, презентоване видання знайшло достойних реципієнтів, бо промовистими вже були й ідентичні реакції обох аудиторій на пропозицію придбати книгу за вільною ціною з тим, що виручені кошти будуть передані волонтерам для використання на потреби закарпатської 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. А зібрано й передано майже півтора тисячі грн. Таким чином Іван Югасевич, Іван Панькевич, Микола Мушинка, а ще – Сотня оживлених імен діячів нашої історії та культури, та й ми з ними, долучилися скромно у фінансовому вимірі, але потужно в духовному, до захисту суверенітету й територіальної цілісності України і конкретної підтримки на фронті хлопців-закарпатців. (Див.: http://mediacenter.uzhnu.edu.ua/news/chas_movchati_i_chas_promovljati_prezentuvali_v_naukovij_biblioteci_uzhnu/2015-02-15-2013)

Була ще й поїздка в Боржавську долину. 12 лютого, в день Трьох Святих, в Нижньоболотнянській ЗОШ І-ІІ ст. колядували о. Юрію Станинцю. Таке святкове завершення новорічно-різдвяного циклу зініціювали вчителі та учні дев’ятирічки (директор Наталія Михайлівна Половка, заступник директора Віра Василівна Маркович, директор шкільного музею Марія Степанівна Роман). Їм вдалося за фольклорними та етнографічними записами Юрія Станинця, матеріалами, зібраними самостійно від найстраших жителів Шарду, відтворити автентичну сільську коляду: від Святого вечора, коли під вікна прибігали похресники і сусідські хлопчики- вінчувальники, і до величних Різдвяних пісень на Всеношній. І звіздарями, і в бетлегемах, і в ровтах були задіяні дорослі й діти, учні і вчителі ‒ педагогічний, учнівський, технічний і батьківський колективи.

Присутність акад. Миколи Мушинки в сільській школі, а також факт, що й він особисто добре знає творчість Юрія Станинця, свого часу листувався з ним, створювали особливу родинну атмосферу. А ще упродовж багатьох десятиліть Микола Мушинка співпрацював у Пряшеві з родачкою письменника, видатним карпатознавцем Оленою Рудловчак (родом з Мукачева), бібліотеку  й архів якої (з чималою добіркою листів о. Юрія Станинця) щойно недавно передано як цілісний комплекс Ужгородському національному університету. Важко передати емоційний стан учасників цього свята від спілкування з академіком. Бо ж набереться не так багато людей в Україні, хто мав змогу бодай потримати в руках і погортати оригінальне видання, скажімо, «Русалки Дністрової», а гість виймав і подавав по колу  видання раритетні, унікальні святині національного духу. (Див.: http://goloskarpat.info/culture/54de00a2ee1f1/)

На схилі Городища, яке гордо здіймається над Боржавською долиною й відкриває далекі краєвиди, вклонилися могилам о. Юрія та Маргарети Станинців, Йосипа Терелі.

Отець Іван (Костак) відслужив молитву за упокій душі та вічну пам’ять о. Юрія Станинця, всіх загиблих у боротьбі за незалежність України, полеглих Небесних Сотень у часі Майдану й на Східному фронті. І мусів відклонитися, бо поспішав у сусіднє Заріччя на похорон ще одного Героя України. Бо війна.

Сьогодні мало хто про війну не думає.

І стають плече до плеча і мертві, і живі…

Теги: Мушинка

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати