Дацюк має правду

– Дацюк має правду, – кажу собі і посміхаюся, бо згадую анекдот про рабина, який, вислухавши кожного, кожному давав правду.

Але Дацюк має правду. І це не я йому її дав.

Уже тривалий часовий відтинок позначений Дацюковими маркувальними стовпчиками (або ж філософськими каменюками).

Стовпчики-камені лишаються позаду, а караван іде.

Отже, нікому тої правди особливо й не треба.

Зрештою – вона дратує.

Дратує, мабуть, Порошенка, бо Сергій ніби спілкується спершу з ним, а тоді – з рештою.

«Спробував би ти сам…», – каже Порошенко.

Це я собі так думаю, що Президент промовляє саме таку фразу.

«Пішов би ти…» – тут напрошується само.

Лише – Дацюк має правду.