Поріг очікувань: сенс і послідовність дій політиків та Майдану

І вчора, і сьогодні прокидаюся з виразним відчуттям несправжності, якоїсь декоративності чи мультиплікаційності того, що відбувається.

Отже, якщо хочу зрозуміти себе, – ідеться про хиткість віри. Може, про поступову зневіру. Але ж хочу вірити, як і хочу знати, що чекає мене й моїх дітей.

Свідоме артикулювання лідерами опозиції та Майдану нездійснимих мет робить усіх нас заручниками фальшивого дійства.

Гасла революційні, а стан депресивний. Емоційне піднесення щире й оманливе водночас.

Десятки окремих правд вже надто довго нема кому злютувати в одну, може, й меншу, але правдиву правду, і вони повисають ялинковими іграшками над майданами України.

А звідси висновується та думка, що наш політикум, а що важніше, – світові геополітичні чинники ще не дійшли кінцевої згоди про долю українського евроінтеграційного проекту.

Сен-Жермен. Мюнхен. Москва. Брюсель.

І жодної революційної романтики.

Звертаюся за поміччю до Вікентія Шандора: «Державно-визвольна справа України, – каже він, – є одною з най­біль­­ших досі політично невирішених проблем Европи… Тому не є випадком, що обидві світові вій­ни велися у великій мірі на державній території України та за неї... Як життя пока­за­ло, кон­­­цеп­ція політичного упорядкування Европи  Клемансо не ви­три­мала іспиту історії власне че­рез те, що в ній бракувало незалежної Україн­сь­кої дер­жави... Метою Мирової конференції було об’єднати розділені до­сі наро­ди... І як на глум долі, державна територія Ук­раїни була Мировою конференцією розділена... Історія дає нам знову можливість. Не легковажмо її за­­конами і не порушуймо їх».

Хотів би я вірити Брюховецькому, що зараз промовить якісно новий молодий український політикум. Який знає не лише що, але і як робити.

А поки що це все знає Арбузов.

І Медведчук.

Отже, на часі згадати про наші українські граблі: постреволюційне розчарування. Воно вже очікує. Але…

Міра розчарування прямопропорційно залежить від співвідношення індексу очікування і реальних здобутків. Здавалося б – прописна істина.

Однак, без особливого труду можна значно пом’якшити майбутні соціально-психологічні та морально-етичні наслідки вже нині.

Для цього достатньо чітко й недвозначно, але негайно визначтити й задекларувати параметри наших реальних домагань і очікувань.

Для цього достатньо негайно ж виразно озвучити конкретний сенс і чітку послідовність дій, узалежнено від тієї чи іншої поведінки Президента і владних структур.

Якщо ж ці дві прості справи сховати під покров загальнонаціонального революційного піднесення і закономірної ейфорії Майдану (“Банду – геть!”) – нас чекає величезна травма.

Тобто, ми можемо й перемогти, але знову програємо.

Спіткнемося саме на порозі наперед сфальшованих очікувань.

Тим часом наснажую себе поезією Івана Колоса-Кошана, уродженця нашого Шандрова-Олександрівки, яка так і називається: "Під розвагу", тобто – для роздумів:

Дзвенять мечі, та чути зойк слабих,

Розчавлених життям рабів із споконвіку,

Що вже нема і поривів у них,

Й шукання сталого на власну неміч ліку.

А попри них ідуть рясні ряди борців

І кажуть їм: «Життя – закон жорстокий».

Вони ж... у відповідь із жалібненьких слів

Зробили свій девіз: «Нам дайте спокій».  

«Нам дайте спокій», – не звичайний се девіз.

Бо не один із нас стає борцем за нього,

Бо не одному з нас у голову заліз,

Як істина правдива, ще й свята до того.

Та всупереч якраз – шаліє всюди бій,

Горить живе життя побуджувань суворих,

Що розкоші дає і чар солодкий свій

Лиш тому, хто мечем, а не плачем говорить.

7 лютого 1932.

І ще від Колоса:

Сонет

З великою погордою, з докором

Гляджу на вас, провідники народні,

Що вражих ласк і милостинь голодні,

Продали рідний край на ганьбу й сором.

Кляну ваш чин і кличу вам на сором:

Ви зрадники, запроданці народні,

Бо взявши підлий юдів гріш, сьогодні

Ви кажете, що ворог вже не ворог!

Так всі казали ефіальти, юди,

Щоби вспокоїти сумління й совість,

Що гризли розум їх й палили груди.

Такі і ви! Лиш давні покоління

Хоч ганьбу мали. Ваша в тому новість,

Що втратили ви й юдове сумління.

Теги: Майдан

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати