Вперед до прірви протистояння

Тривалі травневі свята, ніби пригальмувавши суспільно-політичне життя, перекинули його в історію, коли баталії розгортаються не так навколо нагальних проблем, як за можливість трактувати минуле, щоб виправдати теперішні дії. «Хто володіє сучасним, володіє минулим. А хто володіє минулим, володіє майбутнім», – наводив Джордж Оруел у своїй антиутопії «1984» принципи Старшого Брата. Але, здається, наші політики продовжують чітко їм слідувати навіть в епоху інтернету, самовіддано дурячи себе і своїх прихильників. Благо, приводів вистачає, бо тут і комуністичне 1 Травня, і  Пасха східного обряду, і День Перемоги, котрий використовують для битв, а не примирення. Хоча цивілізаційні уроки великої бійні не мають нічого спільного з героїзацією війни.

Справді, закінчення Другої світової війни спричинило величезні ментальні зрушення в самоусвідомленні людства. Вперше в історії відбувся суд над військовими злочинцями, а насильство було визначено як неприйнятний спосіб з’ясовування міждержавних стосунків. Величезні імперії, спочатку Великобританія, згодом – Голландія, Франція почали добровільно відмовлятися від своїх колоній. Прийнято Декларацію прав людини, де визнано їх пріоритет в порівнянні з державою. Як прямий наслідок – європейські країни поступово відмовляються від смертної кари, тим самим освячуючи принцип, що жодна влада не має права розпоряджатися людським життям. Звичайно, процеси ці не такі прості, розвиваються десятиліттями, зазнають рецидивів насильства, але завдяки їм людство піднялося на якісно інший ступінь свого розвитку. На жаль, наші дискусії все ще не можуть вибратися з пут «холодної війни», тому стрічки й прапори важать більше, ніж людські долі.

Для Закарпаття, яке знаходиться в центрі Європи, питання історичного примирення має особливе значення. Бо наші краяни воювали  щонайменше в 4-х арміях і кожний із них ніс свою патріотичну місію як її розуміли на середину ХХ століття. Це і карпатські січовики, і угорські рекрути, і воїни Чехословацького корпусу та Червоної армії. Але після війни хтось змушений був приховувати своє минуле, якщо не був безпосередньо репресований, а хтось, навпаки, всіляко рекламував, виборюючи різноманітні пільги. Хоча справедливості у будь-якому насильстві катма. Як не було її і в окупації Угорщини в 1956 році, чи Чехословаччини в 1968. Але одні, повертаючись звідти, отримували у нас квартири, престижну роботу, гарні пенсії і привілеї, а інші відчували себе чужинцями на рідній землі, бо не вписувалися в ідеологію КПРС.

Однак мова зараз про інше.

Використовувати партійне трактування історії заради здобуття політичних дивідендів є продовженням шляху в нікуди, коли одне насильство породжує інше і так до безкінечності. Тому коли обласні очільники одягають на святкування Дня Перемоги георгіївські стрічки, як символ «русского мира» та й ще говорять, що вони сприятимуть об’єднанню закарпатців, то це схоже на блюзнірство. І якщо вона все-таки є природною на лацкані В.Погорєлова, бо його батько якраз і опинився в Ужгороді на хвилі війни, то з боку О.Ледиди, І.Свища та їх підлеглих це є звичайним холуйством.

Вельми розчарував й ефір Савіка Шустера, присвячений 9 травня. Зовні ніби приваблива ідея, коли школярі змагаються у знаннях та тему Другої світової війни, насправді є найзручнішим способом маніпуляції свідомістю. Бо діти, хай і талановиті, є все-таки носіями чужих знань, критично неосмислених власним досвідом, а така глибока й неоднозначна тема його обов’язково потребує. Та й ще на додачу організацією команд займалося славнозвісне міністерство під проводом Дмитра Табачника, а головним суддею виступав політик. При всій повазі до Леоніда Кравчука та Савіка Шустера, в такому підході явно переважало шоу, що в контексті небувалої світової трагедії виглядає недоречним, як виглядала б недоречною пісня про Бабин Яр у виконанні «ВІА Гри». Хоча коли тему треба сплюндрувати, щоб триматися за усталені стереотипи, то це саме те. 

Однак подібні підходи маніпулятивного самообману дуже часто ставали злим жартом для самих їх авторів. Можна лише пригадати, як пафосно у Російській імперії святкували 100-річчя перемоги над Наполеоном у 1912 році. А через рік - 300-річчя династії Романових. Під впливом такого екзальтованого самонавіювання царський уряд бездумно втягнувся у Першу світову бійню, зрештою занапастивши і Росію, і династію. Так само й наші політики, причому – як провладні, так і опозиційні, продовжують гордо крокувати з повернутою назад головою, не відчуваючи прірви протистояння, у якій згинуть усі, звільнивши місце для вусатих тарганів на кшталт Сталіна та Гітлера.  

13 травня 2013р.

Теги: війна, примирення, протистояння

Коментарі

Слов’янин 2013-05-22 / 08:09:23
Щось пробуксовує Гарвардський проект в Україні. Не бажають ліниві громадяни вчіплятися одне одному в очі.

Слов’янин 2013-05-21 / 22:57:22
Пащенко, як завжди, написав повчальну статтю, в якій все начебто правильно сказано. Але з неї, окрім іншого, витікає, що "вусаті таргани" виникають самі по собі. Чи все ж таки не сам по собі? Задля лікбезу потрібно ознайомитись з працями десятківі західних та незахідних дослідників: Саттона, Епперсона, Колемана, Фурсова, Старікова, Істархова і т. д. і т. п. Зрозуміло, кожен з них тією чи іншою мірою знаходиться на "власній хвилі". Якщо цих авторів і багатьох подібних почнуть серйозно вивчати - "сучасна" політологія та її грантодавці почнуть себе почувати не затишно. Я навіть не згадав про "лакмусовий папірець" у вигляді дослідника дегенерації Климова, бо різноманітні Сашки отримають черговий стрес.
Гарні розмови про пріоритет прав людини - то є хитрий фокус. Права людини - одна категорія, права держави - інша. Ставити їх на одну дошку просто некоректно. Це все одно, що виділяти в рамках людського організму пріоритет руки чи шлунку на фоні ноги, серця, мозку, нервової системи.
А взагалі, той, хто свідомо валив і продовжує валити національні держави (в історії десятки прикладів), попередньо їх розклавши через посередництво своїх креатур, полюбляє звиздіти про пріоритет "прав людини".
Як бачите, ніяких спрощених уявлень.
До речі, п. Вікторе, я вас не називав неадекватним чи якимись іншими негарними словами, тому візьміть себе в руки і "фільтруйте базар".

Сашко 2013-05-20 / 09:17:41
Слов‘янине
То розкажіть щось ви про лабораторію :) Неповерхово

Віктор Пащенко 2013-05-20 / 00:11:05
Слов’янину. Коли Ви просто «науково» почнете дивитися на людей, то побачите, що Ваші міфічні лабораторії є звичайним самозахистом, щоб спростити уявлення про світ. Причому в ньому настільки виражена презирливість (мовляв люди - це об’єкти для високих маніпуляторів на кшталт комах), що виникає думка про Вашу неадекватність в зв’язку з тим, що Ви себе зараховуєте до носіїв істини. Реальність набагато глибша, ніж Ви думаєте.

Слов’янин 2013-05-19 / 12:56:08
На рахунок вусатих тарганів сказано ефектно, а ось про лабораторії, де виводять оцих комах (точніше - потенційних цапів відбувайлів) з відповідним грунтом, не сказано нічого.
А вцілому стаття гарна, яка допомагає не байдужим поверховим людям боротися із зовнішніми проявами хвороби, але не з причиною.
Коли Пащенко почне писати про "лабораторії" та їх "науковий склад"? Втім, ця справа небезпечна та не вигідна. Бо "лаборанти" середнього рівня (Балога на їх фоні - пішак) можуть перекрити грантівський кисень.
Ці твердження - не документальний факт, а просто метафора.

7072 2013-05-13 / 13:55:31
дуже потрібна і слушна думка про День примирення і саме для Закарпаття.А то коли берегівський кандидат на мери Бабяк - угорець за національністю виступав на мітингу до 9 травня із причепленою гергіївською стрічкою - то це велика зневага і блюзнірство по відношенню до тих берегівчан-угорців, що були репресовані раданськими військами у сумнозвісному 1944р.


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 12Газ, пес і Зеленський
/ 13Ужгородська громада: тест на цивілізованість
/ 4Нотатки до виборів-2019
/ 29Передвиборчий пасьянс Закарпаття
/ 19"Недільна бесіда" про поточну політику
/ 9Іван Волошин: гумовий виріб корупції
/ 23Новорічна десакралізація влади
/ 6Порошенко: "Дракон", відроджений у лицарі
/ 2Політологія як хобі. Інтерв'ю
/ 20Клімкін і terra incognita Закарпаття
/ 12Ужгород. "Липова" влада
/ 3"Кругова порука маже як кіптява..."
/ 7Закарпатське ківі як ознака політичної стабільності
/ 8Ужгородські розбірки
/ 15Професія Москаль
/ 14Феномен Саакашвілі
/ 10Ужгородські договірняки. Ч.2
Дух Сент-Міклоша
/ 10Ужгородські договірняки. Ч.1
/ 4Прощання з імперськістю
/ 33Трамп. Шлях до бабуїна
/ 15Ідолопоклонство. Савченко, Москаль, Андріїв і "пересічники"
/ 3"Кримінальне" ківі. Злочин без кари
/ 12Драгобрат. Опришки і влада
Україна: Очищення виборами
» Всі записи