Назустріч 20-літтю "Ґражди". Крок за кроком. ІV.

Навздогін 1994 рокові мушу згадати неординарну подію - презентацію Мідянкових "Фараметликів" в Івано-Франківську. Це була наша перша "масштабна" видавнича акція. Як ми туди добиралися - фантастика. Це був час, коли майже нічого нікуди не їздило, а тим більне - на Франківськ. Були якісь автобуси - від зупинки до зупинки, була поштова машина і ми на мішках у будці, трохи пройшлися пішки, але врятувало таксі, яких тоді ще не так багато було у Делятині, та трапився якраз наш земляк-закарпатчик. Він і доправив нас десь о шостій годині вечора під двері обласної організації СП України саме в той момент, коли завершилася офіційна частина акції (Мідянка приїхав напередодні) й місцева літературна громада з сумом в очах та розумінням ситуації збиралася розходитися. І тоді почалася власне презентація.

Ілюстрації Ольги Погрібної-Кох до "Фараметликів" Петра Мідянки

Робочий момент зустрічі. С. Процюк, І. Ребрик, П. Мідянка, Ю. Андрухович

Ми декларували себе як загальноукраїнське видавництво, а ця поїздка з Мідянкою на прапорі мала декларацію підтвердити. До речі, на той час видавництво СП у Києві за сприяння Миколи Рябчука випустило у світ Петрів "Осередок" (на жаль, досить скромно, без ілюстрацій), який я підготував ще у видавництві "Карпати".

1994 рік знаменний для видавництва ще однією надто важливою подією. Світлої пам'яті Михайло Потушняк у розмові згадав молодого, але надзвичайно перспективного історика-археолога Йосипа Кобаля, з яким конче треба познайомитися... 

1995 рік.

Цей рік найщедріший на щоденникові записи. "Американські" враження тут переважають, але суть досить конкретно передано у наведеному повище фрагменті.  Вікентій Шандор і Оксана Січинська, Зореслав, Зірка Ґренджа-Донська, Петро Часто і Любов Дмитришин, Михайло Шпонтак, Василь Маркусь, Марія Химинець, Іван Пуйо, Марія Балтарович, Михайло Пап, Микола Кушніренко, Іван Кедрин (похорон), Микола Галів, Лев Мартюк, наш Михайло Горинь, зустрічі в НТШ, в Карпатському Союзі, у відділеннях ОЧСУ, відвідання українського пантеону в Бавнд Бруці... Це тривало з 5 лютого до 15 березня. 

А тоді - знову до справ земних. Ми налагодили співпрацю з пряшівською фірмою EXCO (Я. Тільняк та Й. Годарський), й частково почали дукувати наші видання на їхній поліграфічній базі. Це мало відповідний ефект, бо навіть у нашому рідному міністерстві (в один час - комітеті) у Києві окремі наші книги ставили за взірець.

А були це, зокрема:

Волошин Авґустин
Твори / Упорядкування, передмова, під­го­тов­ка текстів та примітки Олекси Мишанича і Па­в­ла Чучки. – Ужгород: Ґражда, 1995. – 456 с: іл.
ISBN 5-7707-8846-1
До книги увійшли твори видатного закарпато-українського громад­сько-політичного, куль­тур­но-національного діяча і педагога, Президен­та Карпатської України Авґустина Волошина (1874-1945): спогади, ін­терв’ю, політичні ви­сту­пи, праці про культурно-національне відроджен­ня, статті й дослідження з педагогіки, мово­знав­ства та літературознав­ства, п’єси.
Твори А.Волошина в Україні не видавалися. Тут вони зібрані впер­ше й видані за мало­до­ступ­ни­ми нині першодруками.
Розрахована на масового читача.

Карпатська Україна і Авґустин Волошин: Матеріали міжнародної наукової кон­фе­рен­ції «Карпатська Україна – про­лоґ відродження Ук­­раїнської держави» (Ужгород, 11-12 березня 1994 року) / Відповідальний редактор – проф. П.П.Чу­чка. – Ужгород: МПП «Ґражда», 1995. – 352 с.
ISBN 5-7707-8845-3
До збірника увійшли доповіді та пові­дом­лен­ня, виго­лошені на міжнародній конференції.
Видання здійснено на замовлення За­кар­пат­­ського об’єднання Всеукраїнського това­рист­ва «Просвіта» ім. Тара­са Шевченка, Ужгород­сь­ко­го державного університету, Міжнародної асо­ці­ації україністів, Наукового товариства ім. Та­ра­са Шевченка, Комісії зв’язку й інформації за­кар­­патських українців, Української Народної Ра­ди Закарпат­тя. Збірник видано завдяки щедрій до­помозі Комісії зв’яз­ку закарпатських українців в діаспорі (КоЗІ, Чикаґо) та Ру­ху допомоги Україні в Чикаго, США.

Легоцький Тиводар/ Lehoczky Tivadar
Березький комітат/ Bereg vármegye: Вибрані твори /Упорядкування, передмова та післямова Йо­сипа Кобаля. Видання здійснено на замов­лен­ня Міністерства культури та освіти Угорської Рес­публіки. Відповідальний за видання Шандор Фо­до; відповідальний редактор Янош Пердук. – Мо­ва угорська та українська. – Ужгород: МПП «Ґраж­да» – ТУЗК, 1995. – 300 с.: іл.
ISBN5-7707-8847-Х
Історична спадщита Тиводара Легоцького ве­личезна. Це – 7 монографій і близько 150 ста­тей та заміток, які висвітлюють широкий спектр проб­лем історії нашого краю із найдавніших ча­сів до кінця ХІХ ст.

Марко Василь (Василь Маркусь)
Спомин: Літературні спроби – публікації 40-х ро­ків («Літературна неділя»)/Передмова Олекси Ми­шанича. – Ужгород: Ґражда, 1995. – 104 с.: іл.
ISBN 5-7707-8293-5
Із збіркою «Спомин» в українську літературу За­карпаття повертається ще один поет – Ва­силь Марко. Серед майже трьох десятків літе­ра­тур­них Імен другої половини 40-х років на За­кар­пат­ті йому належить не останнє місце. По­вер­та­єть­ся український поет, для якого поезія бу­ла не ли­ше формою творчого самовираження, а й за­со­бом національного самоутвердження. В жор­сто­ких умовах угорсько-фашистської окупа­ції і пе­реслі­дування українського слова він зна­хо­див спо­со­би заявити про себе як українця і бра­ти уча­сть у розвитку української літератури за Кар­па­тами.

Павло Михайлович Федака: Бібліогра­фіч­ний покажчик: До 50-річчя від дня народження /Ук­ладання Павла Федаки; післямова Миколи Ве­ґеша та Миколи Олашина. – Ужгород: Ґражда – Закарпатське крайове товариство «Просвіта», 1995. – 52 с.
Не все із зробленого ювілянтом зібрано і уві­йшло у цей бібліографічний покажчик. Та немає сумніву в тому, що він дасть читачеві повну уяву про напрямки наукової, громадсько-куль­тур­ної і політичної праці Павла Федаки і стане в пригоді вченим, викладачам вищих і середніх спе­ціаль­них закладів, студентам, учителям шкіл, кра­є­знавцям, бібліотечним працівникам, гро­мад­­сь­ким діячам, усім, хто цікавиться історією і куль­­турою рідної землі.

Пачовський Василь
Щедрівка «Просвіті»: Першим загальним збо­рам «Просвіти» в м. Ужгороді 29 квітня 1920 р. – Репринтне видання до 75-річчя заснування на За­карпатті товариства «Просвіта». – Ужгород: Ґраж­да – Закарпатське крайове товариство «Про­світа», 1995. – 8 с.

Дмитришнн Л. Ю.
Українська мати: Художньо-документальна по­вість. – Ужгород: МПП «Ґражда», 1995. – 210 с: іл.
ISBN 5-7707-8294-3
Цю книжку присвячую своїй найдорожчій ма­мі Парасці Дмитри­шин, своїм коханим трьом до­ням – Еріці, Ларисі й Любі, а також усім ук­ра­їн­ським матерям, кожна з яких по-своєму стра­ж­дала за своїх дітей у важких умовах совєт­сь­ко­го режиму, прагнучи зберегти їхнє життя, їхнє здо­ров’я, дати їм радість дитинства, прищепити лю­бов до рідного краю, навчити рідної мови, за­клас­ти в їхніх душах почуття справедливості!, від­повідальности за збереження традицій, на­бли­­зити до релігії всупереч усім тим пе­ре­шко­дам, які антихристиянська і анти­українська вла­да чинила, намагаючись підірвати силу україн­сь­кого ду­ху. Кожна українська мати усі ці роки тво­рила подвиг в ім’я життя, не задумуючись над значенням своїх вчинків.

Процюк Степан
Апологетика на світанку: Поезії /Художнє офор­млення та ілюстрації Володимира Ребрика. – Бібліотека науково-мистецького часопису «Ек­зиль». – Ужгород: Ґражда, 1995. – 112 с.: іл.
ISBN 5-7707-9070-9
У новій поетичній збірці «Апологетика на сві­танку» відомий український поет Степан Про­цюк продовжує драматичні, часом надривно-реф­лексуючі пошуки свого героя – рафінованого ес­тета, зануреного у глибини психологічного. Ці­ка­во, що у цій книжці, попри непід­робний па­фос трагедійного, пробивається надія на справ­ж­ність людини. В «Апологетиці на світанку» ця на­дія нероздільна із романтичним прагненням до Ґрааля та опоетизованим авторським хри­сти­ян­ством.
Отож, запрошуємо до духовної спів­пра­ці з автором!

Потушняк Федір Михайлович
Короткий нарис філософії Підкарпаття / Під­­готовка тексту, передмова та вірш Івана Реб­ри­ка. – Ужгород: Ґражда, 1995. – 58 с.
Праця публікувалася упродовж 5-ти номерів ІІІ-го річника ужгородського часопису «Лі­те­ра­тур­на неділя» (1943; редактор Іван Гарайда), тоб­то, числах 2-6 (15 січня, 1 і 15 лютого, 1 і 15 бе­рез­ня) (С. 17-20, 32-34, 43-47, 54-56, 68-70). Пуб­­лі­кація підписана криптонімом Ф. П.

Антон Ковач: Буклет. – Ужгород: Ґражда, 1995. – 4 с.: іл. [репродукції семи робіт]
Антон Ковач народився 1962 р. в с. Чумалево Тя­чівського району Закарпатської області. У 1977-1981 рр. навчався в Ужгородському учи­ли­щі прикладного мистецтва. У 1986 р. завершив нав­чання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. З 1992 р. – початок ви­ставочної діяльності: учасник Імпрези’93 (Іва­но-Франківськ), міжнародного пленеру «Осінь’93» (Хуст), міжнародного пленеру по скульптурі в Деб­рецені (Угорщина). У 1994 р. – персональна ви­ставка в Ужгороді, виставки в містах Слупськ, Кошалін, Білий Бір, Лемборк (Польща). В 1995 р. – учасник республіканської виставки «Мальов­ни­ча Україна» (Ужгород). Роботи Антона Ковача зна­ходяться у приватних збірках України, Поль­щі, Німеччини, Великобританії, Румунії, Угорщини, Словаччини.

Бджілка: Педагогічний часопис для вчи­те­лів, дітей та юнацтва / Головний редактор На­талія Ребрик; художнє оформлення та ілю­стра­ції Лесі Корж. – Ч. 1. – Ужгород: Ґражда, 1995. – 16 с.: іл.
Зареєстровано Державним комітетом у спра­вах видавництв, поліграфії та кни­го­роз­пов­сю­дження 10 жовтня 1994 року Свідоцтво про ре­єст­рацію Серія КВ № 990.
У цьому числі: Слово до читачів; о. Іван Мар­ґітич «Боже благословення нехай буде з то­бою!»; о. Августин Волошин «Любіть науку»; Ан­д­рій Ребрик «Нова зустріч з Матієм Куколкою»; Ва­силь Ґрен­джа-Донський «Ірині Невицькій»; Жек­лін Гельд «Якщо діти…»; Сергій Федака «Ук­ра­їнські визвольні змагання на Закарпатті 1918-1919 років»; Наталія Ребрик «Будьмо знайомі…»; Валь­демар Бонзельс «Бджілка Майя»; Наталія Реб­рик «Бог і Україна. Зореслав»; Зореслав «Цить»; Тетяна Кіндюх «З історії чи­сел і знаків»; «Привіт тобі, мій приятелю юний! Життя в Пласті».

Бджілка: Педагогічний часопис для вчи­те­лів, дітей та юнацтва / Головний редактор На­та­лія Ребрик; художнє оформлення Іванки Дідик. – Ч. 2. – Ужгород: Ґражда, 1995. – 20 с.: іл.
У цьому числі: Василь Росул «Скажи, що пра­в­­да оживе...»; Іван Хрипта «Українська гім­на­зія в Уж­городі»; Володимир Бирчак «Молитва»; На­та­лія Вигодованець «Суб’єктивні нотатки...»; Іван Чен­дей «Істинна і вічна мудрість буття»; Ігор Ка­ли­нець «України (із кн.: «Міф про козака Ма­мая»)»; Наталія Ребрик «У вінок Миколі Ле­ле­ка­чу»; Вальдемар Бонзельс «Бджілка Майя (про­дов­жен­­ня)»; Наталія Гриценко «Даруйте дітям ра­дість навчання»; Вікентій Шандор «До школи в Уж­­городі (фрагмент із книги)»; Шкільна енци­кло­пе­дія краєзнавства (веде Йосип Кобаль); Школа твор­чости. Урок перший (веде Петро Скунць); Жит­тя в Пласті; Гумор та сатира; Домашнє зав­дан­ня.

Бджілка: Педагогічний часопис для вчи­те­лів, дітей та юнацтва / Головний редактор На­та­лія Ребрик; художнє оформлення Лесі Корж. – Ч. 3. – Ужгород: Ґражда, 1995. – 20 с.: іл.
У цьому числі: Іван Рекіта «Школа в Доб­рян­сь­кому»; Василь Ґренджа-Донський «Червона Ска­ла»; Людмила Под’яворінська «Медовий гле­чик» (переклад Петра Скунця); Петро Скунць «Шко­ла творчости. Урок другий. Чи важко пи­са­ти і творити взагалі?»; Любов Пильник «Подорож до таємниць слова»; Клара Рінгер «Уроки укра­їн­сь­кої мови в угорській школі»; Максим Чирибан «Роз­мова Числівника та Іменника» (Казка); Петро Кін­дюх «Франція: національний характер, мова, іс­торія, символи»; Тетяна Мельниченко «Астрономія»; Микола Лакиза «УжДУ – 50»; Вальдемар Бонзельс «Бджілка Майя (продовження)»; Йосип Кобаль «Шкіль­на енциклопедія краєзнавства. Закарпаття»; Тиводар Легоцький «Ілош­ва – Іршава»; Юрій Жаткович «Весілля»; Календар «Бджілки»; Короткий нарис іс­то­рії Пласту (початок); Левко Довгович «Ми – пластуни – майбуття народу»; Юри­дична консультація (Веде Михайло Ребрик); Бібліографія (Веде Ганна По­по­вич); Домашнє завдання; Гумор; Володимир Бірчак «Виступаю!!!»

На завершення року подаю ще пару фрагментів із моїх американських вражень:

14.02. Після вечері затрималися на довший час за бесідою.Нарешті я розібрався трохи в українських центрах на еміграції. Почув мало приємні речі. Дуже невтішні. Єдина моя втіха, що все те є списане у працях Шандора і саме так, як я почув. Отже, щось із того я сприйняв, але буде нагода вивчити цю справу в часі підготовки до друку дальших томів. А що найважливіше - це стане набутком нашої сумної історії...

15.02.Так гадаю, що цілком можливим є те, що справа не така вже й не небезпечна. Проф. Шандор має дуже сильну опозицію як в Америці, так і в Україні. Тут не йдеться про особисті амбіції, але про щось значно серйозніше... Працюємо в певному ритмі. Двічі на день маємо довші бесіди... Спати лягаємо з необхідності...

16.02. Дочитав другий том. Думаю над тим, що треба справу поставити так, аби всі три томи побачили світ із щонайменшим інтервалом. Так бачу, що це монолітна праця, побудована в одному добре продуманому ключі. Вона має колосальну фабулу, яку не можна дробити, розтягувати в часі. Ефект буде настільки сильніший, наскільки вчасно з'явиться праця друком. Це дуже важливо. Видання становить державний інтерес і не є лише приватною справою. А де та держава?..

Виписка з книги Дмитра Донцова "За яку революцію" (Торонто, 1957. - 78 с.):

...Київська держава, що вийде з революції, мусить з одного боку звузити обсяг ділання держави, позбавити її тоталітарного характеру, характеру всесильної бюрократії, всесильного опікуна безправної одиниці, а з другої сторони - привернути авторитет держави в її властивих завданнях: хоронити націю назовні і охороняти повагу права в середині, караючи суворо злочин і зраду, і не допускаючи паношення в середині нації - "держави в державі",  - тайних мафій, тих чи інших, які вірність мафії ставлять понад вірність нації і державі і які замість цілей патріотичних переслідують свої тайні цілі, роблячи з себе невидимих безвідповідальних диктаторів національної політики внутрішньої і зовнішньої, слуг ворожих нації інтернаціональних сил...

12.03. Боже, що то є за благодать - мати справу з добрими і мудрими людьми. Я маю з тої Америки стільки, що аж розпинає. Шандори і Зореслав - чи міг би я собі побажати щось більшого...

15.03.(в небі над океаном) ...чи міг я думати, що наші стосунки матимуть такий характер!? Але з іншого боку я ані в гадці не мав, що зустріну таку зловіщу бездну навколо них (Шандора і Зореслава). Прикро, гірко, а трохи й страшно перед цією чорнотою... Я волів би того не знати. Але я забагато забаг. То є життя, і від цього нікуди не дінешся...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати