Назустріч 20-літтю "Ґражди". Крок за кроком. ІI.

1993 рік

Ця емоційна рефлексія двадцятирічної давності сьогодні викликає поcмішку. Чи далеко вона відбігала від реального стану речей у тому часі? Не думаю. Забагато ілюзій живило наші щирі поривання, а під ту пору вони починали інтенсивно розвіюватися. Відбувалися суспільні перегрупування, зародження й відмирання, переродження... Одним словом у нинішній термінології - перезавантаження.

Перечитую нотатники й багато чого сприймаю з подивом. Бачу, що суттєві деталі, факти, думки давно забулися. А за логікою - не мали б. Таке життя.

Отже, з нотатника:

"08.01.2004.

Майже півроку нічого не писано.

Читач позбавлений інформації про дуже важливі речі. Особливо ж: як і коли зародилася "Ґражда", що вона собі думає робити, з чого жити.

А сталося це так.

Моя діяльність в царині Х. повільно посувалася вперед, то ліпше, то гірше, а може - й ніяк. Наша пісня з Х. вийшла на два голоси, і то так, що мого й не чути зовсім. Не буду звинувачувати його в упередженому ставленні до мене, бо схоже більше на те, що в пана до мене й нема ніякого ставлення. В останні місяці я робив кілька спроб щось з'ясувати, власне - змінити. Нічого. 

Тоді й надумав я сісти й подумати. Сів і думаю. Очевидно, думаю собі, [...] - то є приватний бізнес, а отже - така їхня воля. Що тут робити?

Маючи в кишені пару дуралів, підготував я папери і зареєстрував свою приватну справу - "Ґражду". Підготував перших три книжечки і здав у друкарню..."

Перше видання "Ґражди"

Мишанич Олекса Васильович
Політичне русинство і що за ним: Науково-пуб­ліцистичні праці /Художнє оформлення серії Во­лодимира Ребрика. – Перша книжкова пуб­лі­ка­ція МПП «Ґражда». – Ужгород: Ґражда, 1993. – 48 с.
ISBN 5-7705-5416-8
До книжки відомого вченого-кар­па­то­знав­ця, лауреата Державної премії України ім.Т.Г.Ше­в­­ченка, доктора філологічних наук О.Ми­шанича уві­йшли три його праці — доповідь на Світовому кон­гресі Світової федерації лемків (Львів, 8-10 жов­тня 1993 p.), розмова з кореспондентом газе­ти українців у Польщі «Наше слово» та доповідь на Міжнародній науковій конференції «О.Духнович і слов’янський світ» (Ужгород, 23-24 квітня 1993 p.). Всі матеріали спрямовані проти іде­ології політичного русинства, на захист дер­жав­них і культурно-національних прав ук­ра­їн­ців-русинів Карпатського регіону в умовах становлення й розбудови ук­ра­їн­ської державності.

Десь так приблизно воно й було. Не був я сам. Мав спільників - дружину і двох братів, теща розумілася на бухгалтерії (старій), друзів, знайомих і т.д. Повертаюся до нотеса:

"...Мав я ділові зустрічі з хлопцями-пряшівчанами [маються на увазі Янко Тільняк та Йосип Годарський з фірми EXСO (Пряшів); ми довго співпрацювали й про них ще буде мова в пізніших роках], попередньо домовилися про комп'ютери і т. д. На сьогодні маю, крім того, згоду єп. Марґітича на роботу з його технікою (найближчим часом мають завезти до мене в Ужгород). Отже, матеріально-технічна база обіцяє бути належною..."

Так воно й сталося. Під офіс "Ґражди" було відведено "велику" кімнату нашої квартири. Тут довгими ночами молоді банківські працівники Саша Федак (внук Василя Федака, про якого вже йшлося у попередній публікації), Сергій Поп та Саша Руденко інсталювали комп'ютерні програми й проводили "тренінги" з їх практичного використання. 

Владика Марґітич передав нам у користування комплекс: комп'ютер, сканер і принтер, що на той час дуже багато для нас важило. Від пряшівчан ми закуповували витратні матеріали: катриджі, тонер, плівку, папір... переймали досвід і технології. Справа зрушила. Робота більш-менш налагодилася у жовтні, і ще до кінця року ми випустили у світ три книжечки:

Маркусь Василь
Політична і державно-правна еволюція ук­ра­їнського Закарпаття /Передмова Олекси Ми­ша­нича. – 2-га книга видавництва. – Ужгород: Ґраж­да, 1993. – 48 с.
ISBN 5-7707-54I7-6
Автор простежує і коментує на основі ба­га­тої джерельної бази політичну і дер­жавно-пра­во­ву еволюцію українців Закар­паття від народу-пле­мені через авто­номістські прагнення до дер­жав­ності й со­борності.

Лука Мишуга
Підкарпатська Україна. Сучасний стан.
Ортоскоп
Державні змагання Прикарпатської України /Пе­редмова Олекси Мишанича; підготовка тек­с­ту Івана Ребрика. – 3-тя книга видавництва. – Уж­город: Ґражда, 1993. – 112 с.
ISBN 5-7707-5418-4
Пропоновані праці вийшли друком на по­чат­ку 20-х років у Відні. До Закарпаття вони сво­го часу не дійшли і залишилися майже не­ві­до­мими історикам і бібліографам.
Текст публікується за виданнями: Др. Лука Ми­­шуга. Підкарпатська Русь. Сучасний стан. — Ві­день: На­кладом «Українського Прапору», 1921. – 23 с.; Орто­скоп. Державні змагання При­кар­пат­ської України. — Відень: Видавництво «Нова Гро­мада», 1924. – 39 с.

З партнерами-поліграфістами налагодилися нормальні стосунки. Друкарню "Закарпаття" очолював Іван Михайлович Рогач, і ми знайшли "спільне" коріння в Карпатській Україні. Директором "Патенту" був Олексій Шестаков, давній приятель історика й організатора закарпатського спорту Василя Федака. Приватну друкарню з периферією мали наші пряшівські друзі...

Окремо мушу згадати Олексу Васильовича Мишанича, який дуже прихильно поставився до наших намірів, всіляко підтримував і співпереживав. Петро Часто зацікавлено спостерігав за нашими першими кроками з Америки й почав клопотатися про можливість моєї поїздки в Штати... Вже появилися у моїй біографії Вікентій Шандор, Степан Сабол-Зореслав, Михайло Шпонтак, Маргарета Бабота, Микола Мушинка, Іван Яцканин, Юліян Тамаш, Михайло Ковач, Микола Цап, Микола Шанта...

Ми мали й ворогів, але друзів було незрівнянно більше...

Теги:

7 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати