Золотий Отченаш із Мукачева

Так, моя бабка (як лагідно називають бабусь на Закарпатті) Анна Габел (дівоче прізвище Шпонтак, 1904 – 1987) родом із с. Кайданова біля Мукачева, як, зрештою, і всі закарпатці того часу, була надзвичайно побожною (у нас кажуть: богобойною). Вона вчила нас, своїх онуків (в радянські атеїстичні часи), додержуватися всіх релігійних свят і обрядів, розповідаючи про різні кари за їх недотримання. Так, якщо хтось працював на горóді в неділю, казала бабка, то лопатою своєю та людина ніби різала наживо серце Ісуса.

Ще М. Грушевський писав про те, що в українську церкву ще з Візантії прийшла суперечність, що полягала в трактуванні християнських свят за зразком юдейських, з наказом дотримуватись усієї їх формалістики. Звідси беруть початки численні апокрифічні тексти, зокрема, один із найвідоміших, – «Сон Богородиці». Один із його варіантів, хоч і близький до наведених М. Грушевським в його «Історії української літератури», однак, усе ж, із своїми відмінними рисами, я теж почув у дитинстві від своєї бабусі. Ось текст цієї молитви, яку бабуся називала «Золотий Отченаш»:

ЗОЛОТИЙ ОТЧЕНАШ

Пресвята Діва Мати Божа прийшла, лягла і заснула. Приснив Їй ся страшний сон. Прийшов Ісусик:

– Мамко, спиш?

– Не сплю, Сине Божий. Приснив ми ся страшний сон, ош Тебе пóгани на крутий хрест підтягали.

Откуди сонце сходить, туди Пресвята Діва Святого Сина за ручку водить. Привела Його на Всенущне, з Всенущного на Утреньку, з Утреньки на Служеніє, із Служенія на Вечірню, із Вечірні на Синє море.

На Синім морі білий святий камінець, на білім святім камінці золота свята церківця, у золотій святій церківці золотий святий престолик, золотий святий стільчик. Сидить на нім Ісусик, голову ісклонив, руки розп’яті, ніжки гвіздками прибиті.

Прийшли Святий Петро і Святий Павло:

– Жалуємо Тебе, Господи!

– Не жалуй Мене, Петре, ані ти, Павле! Візьміть золоту святу книжечку у праву ручку, золоту святу паличку у ліву ручку, ідіть упоперек світу і накажіть: «Більшому, меншому, хто цей Золотий Отченаш вимовить у п’ятничку до пісничка[1], у суботку до заходу сонця, у недільку до Служіння, тому Царство отворене, пекло замкнене!»

Святий Миколаю, Тобі одвічаю, Святий Помічнику, поможи нам, Слава Отцю і Сину, і Святому Духу, нині і присно i во віки вікiв. Амінь!

Як бачимо, текст цей розпадається на кілька фрагментів. Перший – це прихід Ісуса Христа до Своєї Матері, і Її розповідь про страшний сон. Другий – подорож Матері з Сином Божим по добовому колу богослужінь: від усеношної, через утреню, Літургію («Служеніє»), вечірню на синє море. Нарешті, третій фрагмент – це розп’яття Христа в церкві на цьому синьому морі; заклик до людей промовляти молитву в найважливіші дні тижня – щоп’ятниці до пісного сніданку («пісничка»), щосуботи до заходу сонця, тобто до настання неділі за церковним календарем, і щонеділі до Служби Божої; і звертання до Святого Миколая по допомогу як звіт про виконання такого заклику.

Теги: отченаш, Ісус

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати