Закарпаття онлайн » Блоги » Володимир Пукіш

Як лаялися предки закарпатців

Старі люди оповідали, що давно нечиста сила набагато частіше показувалась на цьому світі.

Пригадую, як мені, тоді малому хлопчакові, бабуся розповідала історію про те, як колись уночі їхав один чоловік на возі, і по дорозі попросив його підвезти якийсь пан у файному вбранні, ще й циґаретлика дав, котрий той чоловік поклав був собі до кишені. Через якийсь час озирається чоловік – подорожнього на возі вже немає, а в кишені замість сигарети – самі лише кінські кізяки. Впізнати такого можна було, тільки якщо з-під штанів виглядали ноги, вкриті шерстю, що закінчувались ратицями. Бабка розказувала, що любив нечистий пофіґлювати з доброго русина, і завжди, коли траплялась якась халепа, примовляла: "Чорт не спить!" І обов'язково спльовувала і додавала: "Препав бы, щез бы, закляв бы ся!" А ще розповідала, що не можна хитати ногами, коли сидиш, бо тоді катаєш на них диявола, не снив би ся.
 
Як і тепер, у старі часи нечистий був одним із головних "персонажів" народних лайок. Однак, щоб, заваруй Боже, не накликати його на себе, навіть лаючись, люди уникали називати його на ім'я, особливо в хаті та ще при святих образах. Натомість, про нього говорили "тот, препав бы!", "антихрист" або "анціяш", "рогатий", "сатана", "щезник" і т.д. В селі Цуцилів на прикарпатській Гуцульщині авторові цього матеріалу на початку 1990-х люди розповідали про одну хату на околиці, що її вже кілька разів перепродували, та ніхто в ній не може жити, бо там живе "малий".
 
Крім того, говорили, наприклад: "Анціяш бы тя не вхопив!", не просто остерігаючись називати нечисту силу на ім'я, але й боячись вимовити власне сам прокльон, щоб він не впав на того, хто його промовляє.
 
Оберігаючись від нечистого та від злих людей-ворожбитів, на Верховині хрестилися, кажучи: "Осцина бы 'му!", "Цураха бы 'му!" Останній вислів, до речі, дуже давній; він споріднений з дохристиянськими заклинаннями-оберегами типу "Цур(ь) та пек йому!"
 
Чи не найпопулярнішою та найколоритнішою закарпатською лайкою був і зараз лишається фрас. Тепер це слово також уживають у значенні "чорт", хоча раніше воно означало страшну хворобу, частіше епілепсію (казали – "Фрас 'му є!", якщо хтось так злостився, що аж слина текла з рота) або божевілля. Можливо, слово це споріднене зі словом франца, що означало "французьку хворобу", сифіліс. Тож, бажаючи комусь щось зле, казали: "Фрас бы 'тти быв!" А про жінку, що метушиться, мов дзиґа, говорили: "Крутиться, як фрасова каріка!"
 
Лихослів'ям наші предки найчастіше накликали на співрозмовника саме страшну хворобу. Згадаймо: "Ґута бы тя вбила!" ("ґута" – нагла смерть від мозкової кровотечі), "Ґалиба бы тя з'їла!" ("ґалиба" – халепа, клопіт), "Бери тя невоя!" ("невоя", походить від "неволя" – біда, злидні, а також, оригінально, знову ж – епілепсія; звідси ж – "неволяшний"), "Іди до фени!" ("фена" – виразка, гнійник; цікаво, що в чеській та словацькій мовах слово fena означає "сука").
 
Означені вислови були поширені також і в інших мовах карпатського реґіону – словацькій, угорській, румунській.
 
Якщо ж, не дай Боже, прокльон "спрацьовував" і людина помирала, то казали: "Стався 'му кáмпец-доловрес!" (де "кампец" з їдиш – кінець, гаплик, а "dolores"– це вже з латини – біль, горе, печаль, страждання), тобто "кінець стражданням". Цей вислів уже, звичайно, не був лайливим, а радше висловом співчуття.
 
А ще – спільне для всіх мов карпатського ареалу "Шляк би тя трафив!" (чи не найпоширеніша лайка в Галичині, Польщі; побутує також у словацькій мові; оригінально ж на їдиш та по-німецьки мові також означає: "Щоб тебе параліч/удар побив!")
 
Первинне значення "апоплектичний удар, параліч, інсульт" має і популярне українське "грець", хоча у висловах "Хай йому грець!", "Якого грецця тут робиш?" тощо це слово також уживається в значенні "чорт".
 
Говорячи про використання назв хвороб у західноукраїнських прокльонах, згадаємо й галицьку "холєру": пам'ятаю, як на вокзалі в Ризі я легко знайшов потяг до Львова, саме почувши оту холєру, що її вигукували галичани, стоячи на пероні.
 
У Міжгірському чи Тячівському районах добре знають повітрулю ­– чарівну істоту, що вміє літати. А в недалеких звідти українських селах Мараморощини (Румунія) "повітрулею" називали сильний вітер і, знову ж таки, хворобу – вітряну віспу.
 
Коли дорослі сердились на дітей і казали: "Роздеру тя, ги Гамана!", то навряд чи задумувались, що Гаман (Аман) цей – лиходій, який хотів колись занапастити єврейський народ, і євреї до цього часу мають свято Пурим у пам'ять про своє спасіння від знищення. А ще любили казати: "Роздеру тя, ги жабу!", "Роздеру тя на шкумаття!"
 
Погрожуючи, говорили: "Доб'ю тя на кал!", тобто "на болото, грязь", "на ніщо".
 
Були й менш злостиві вислови, як, наприклад: "Іди у маттерину халамайду!" (донедавна на Мараморощині халамантям називали старий єврейський одяг; чи не звідси – хламида?), "Ти, дуня з трудоднями!" (тут на радянський вислів, відомий в багатьох реґіонах колишнього СРСР, на Закарпатті, можливо, наклалось старе слово дуня – те саме, що і, перепрошую, закарпатська гузиця, чи польсько-галицька дупа), чи – коли згадували про якусь дурницю, то казали, зневажливо махнувши рукою, що це – "пессій омах" або "песся гойдиця"... Тут уже фігурували, статеві органи, відповідно, пса чи суки.
 
Якщо хтось просив надто багато, то його під'юджували, кажучи: "А небо і бурґи бы'сь не хóтів?"
 
А ще, коли хтось занадто вже набридав, то казали йому: "Не онадж 'ня!" Тут "найсмачнішим" є саме дієслово "онаджити" або "унаджити", яким узагалі можна замінити будь-яке інше дієслово. Дуже часто воно використовувалось як евфемізм до лайливих дієслів. До речі, є й споріднений із цим дієсловом іменник уного або ониєнь, який міг означати теж усе що завгодно (на кшталт "оце саме").
 
Шкода, що вся ця соковита лексика зникає, як уже практично зник той колоритний світ, що його ще пам'ятали наші бабусі, і який уже здається зовсім невідомим нашим дітям. І вже ніхто не пригадає, чому, бажаючи комусь іти до біса, на Мараморощині говорили: "Іди на монархію!"
 
Вислови записано від уродженок та мешканок Мукачева Анни Габел (Шпонтак) (1904 – 1987) та Марії-Магдалини Пукіш (Габел) (1940)
Володимир Пукіш, Закарпаття онлайн.Блоги
10 жовтня 2011р.

Теги: лайка, нечистий, хвороба

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Файна 2023-10-21 / 21:08:43
Дуже прикольний сайт!

Дима 2021-11-11 / 01:24:27
Богати
Богаму
Христа Богаму матерного
Грум би тя побив

Мур 2020-04-03 / 21:05:35
Грум би тя побив

Штрімпфля в пысок 2015-08-12 / 20:05:26
Но, най вас маря піб"є....

віктор 2013-09-24 / 23:40:48
а мадярські лайки наймерзкіші з усіх- бозд мег,курво кібосот іштен і т. д.,вплив степу,азія...

укорінюється пирій- російський матюк 2011-10-18 / 12:46:00
Оті матюки є 3-х основних категорій:
Визначення [апределеніє] "Такой-сякой..."
Посилання [пасланіє] "Пашол туда-сюда"
Побажання [пажеланіє] "Чтоб тєбе/Чтоб тєбя"
Мабуть самими вбогими є англійські лайки - мінімум фантазії, а самими багатими-колоритними... мадярські. І не сьогодняшні, а з тих цісарсько-довоєнних часів, коли було гноблення і їхні лайки їм ще й як служили!

Наші лайки є добрими 2011-10-18 / 12:39:00
А пред тим, як ся залаяти, старі люде казали, гейби перебачалися: "Бечалуву ваші чесні голови, айбо ..."

Хлопчище 2011-10-13 / 18:18:00
Иване неборе, айбо ци довго щи на тых свадьбах буде тото наше? Типиркы уже и по селах май буш гуслявут украйинськоє тай руськоє та силуються повіровати што "одна калина за вікном" вто є нашоє. - (

Іван 2011-10-12 / 07:00:00
Ай-бо туй ти, Мотю, не прав, ану пуйди на свадьбу в село, там є і курагов, і співанки, і танцьованя наше, на мого бога :)

Матвій 2011-10-11 / 14:47:00
Щезає колорина лайка, наоміс укорінюється пирій- російський матюк, зникають давні традиції (наприклад, весільний обряд у всвй його багатогранності і народних скарбах традицій замінило одне-однісіньке таке ж азійсько-москальське "Горькооо!!!" з беханням у тарілки і вправлянням у математиці...) Сумно... Мавпуємо, не замислюючись про збереження свого, українського, автентичного... Тупіємо потихеньку...

Година 2011-10-11 / 14:06:00
Устяли бьі тя на жаливу.
Грім бьі тя вбив.
Бога'му!

Іван 2011-10-11 / 05:57:00
Наші лайки є добрими, не такими вже й поганими

Наталка Майстренко 2011-10-10 / 23:24:00
Дякую, всім дома дуже сподобалось. Дякую!

ТИС 2011-10-10 / 20:54:00
Цю тему варта було б розвинути. Часто в дитинстві, наприклад, сварила мене старшина. Штось, Юро наробив, "Добро би ти било", чи "Качка би тя копнула".
Відмінним від угорської, чи росісько-радянської лайки є те, що ніколи не зустрічав в наших лайка неповаги до старшини, матері, не загострювалась тематика статевих відношень.

сорри 2011-10-10 / 20:09:00
Пане Володимире, отримав від прочитання цього вашого матеріалу велике задоволення. За що і дякую :)

КО 2011-10-10 / 15:58:00
Побутує в нас доморосла теорія, що так званий мацкальський мат вперше був занесений в українські терени азійською степовою ордою. З аналогічної причини схоже неподобство здавна й переважно зустрічалося саме в росіян, болгар, частково також у сербів і хорватів. Якраз ці народи за довгі століття найбільше й майже з родинною близькістю спілкувалися тісно зі всяким степовим людом. Свої власні багатства з лайливого самовираження – в наших сусідів угорців (і зрозуміло, чому саме такі).
Інші слов'янські народи подібного впливу частково уникли (колись до них ті затяті матершинники приходили лишень за данню) - тож у них побутували тільки питомо свої лайки, не настільки брутальні. Знаймо, що в первісній основі майже всі російські лайливі словечка та вирази містять в собі пряме побажання смерті ближньому (всі ці "пошел ты ... і т.д.").
Селянська цивілізація українців довго противилася такому впливу, бо знала більше свого з прадавніх магічних словесних дійств.
Кінцевий злом стався вже тоді, коли знищили традиційне українське село – колективізацією, Голодомором, затим ще додався вплив вихідців з ГУЛАГУ та служивих Радянської Армії. У Закарпатті міжвоєнної пори москальське лихослів’я стрічалося рідко, і ще сприймалося загалом як цілком чуже та собі неприйнятне.
Нині ж маємо інше – щойно от почув по радіо “Ера” мудрування Анатолія Дністрового, якому ніяк у своїй творчості вже не обійтися без мату. Без’язика вулиця нарешті отримала своє, щоб таким от смачним плювком зуміти висловитися.
Нікуди від цього не дінешся, як нікудине дінуться від нас і любителі російського шансону та варварського азійського телевізійного гламуру.

местный 2011-10-10 / 13:30:00
да. уходит этот прежний колорит. щазз тока матюки и остались... в силу разных причин они оказались живучей...

мишка 2011-10-10 / 12:25:00
і як ми могли нашу красиву лайку поміняти на мацкальські матюки???


Володимир Пукіш
Публікації:
/ 5Закарпатський чернець – екуменіст і поборник Соборності
/ 4Венгры на Кубани
/ 1Українці, русини та росіяни Угорщини у дзеркалі офіційної статистики
/ 4У Криму презентують двомовну збірку угорської поетеси, видану за сприяння закарпатців
/ 6Інов. Закоханий в Закарпаття
/ 5Русини у всеросійських переписах 2002 та 2010 років
/ 5Перший гол угорського закарпатця в Росії
/ 3Виноградарство на Підкарпатській Русі
/ 12Багатоетнічна Росія у дзеркалі статистики
/ 3Маємо добре вино!
/ 8Він міг би бути імператором галичан, буковинців і закарпатців
/ 7Вулиці Мукачева. Логіка радянських перейменувань
/ 3Наше вино
/ 4Ірландія. Досвід для України
/ 2Як на Закарпатті ходить двічі Миколай
/ 4Золотий Отченаш із Мукачева
/ 8Закарпаття: Традиції відзначення Дня пам’яті померлих
/ 21Словацько-мадярська «мала війна» за Пряшівщину
/ 2Схиархімандрит Георгій (Савва) (1942 – 2011)
/ 63Остання читанка для угорських русинів
/ 45Як галицькі москвофіли ХІХ ст. «вчили» закарпатців
/ 13Південь призначено на другу годину пополудні
/ 15Русини на російському Кавказі сто років тому
/ 18Яке «вікно в світ» мали закарпатці в СРСР
/ 1Деякі зауваги до «кавказько-турецької» теми в творчості Духновича
» Всі записи