Остання читанка для угорських русинів

Шкільні закони, прийняті у 1907 р. угорським парламентом за ініціативою міністра шкільництва та культів графа Альберта Аппоні (1846 – 1933), як відомо, були важливою складовою політики формування угорської політичної нації.

Остання читанка для угорських русинів
Все б, здавалося, нічого, адже саме таке – державницьке – поняття вкладає в термін "нація" сучасна західна політична думка (пам'ятаю, як дивувалися мої знайомі вірмени, мешканці Ужгорода, коли в Сполучених Штатах їх усі називали українцями), якби спосіб такого формування угорської нації не передбачав асиміляції всіх немадярських етнічних груп в угорській частині Австро-Угорської імперії. Все шкільництво в угорській частині монархії переводилось на мадярську мову викладання, вчителі ставали державними службовцями (чим, звичайно ж, значно підвищувався їх матеріальний стан і громадський статус), які були змушені підписувати клятву вірності. Якщо батьки хоча б 20-ти дітей або 20% учнів у школах з неугорською мовою викладання висловлювали бажання навчатися угорською мовою, то в таких школах запроваджувалось обов'язкове навчання цією мовою. Русинів офіційно називали "угро-руським народом" (magyar oroszok), ба навіть "греко-католиками-мадярами" (magyar görög katolikusok), що, з причин конфесійної приналежності (бо були "руської віри"), розмовляли (поки що) руською, а не мадярською мовою...
 
Картина дуже знайома, чи не так? Упродовж усього ХХ ст. вона неодноразово повторювалась у різних країнах.
 
Чи не останнім кроком перед повним зникненням угорських русинів мало стати переведення їх мови на латиницю, причому саме на угорську орфографію. Були й спеціальні букви: на позначення звука [и] запроваджувалась літера ī, для специфічного карпаторуського [ы] – літера ō, на місці м'якого знаку ставився апостроф.
 
Саме такою графікою написана читанка для угро-руських дітей молодшого віку (1918 р.) – невеликий за форматом, але досить об'ємний підручник, що на 325-ти сторінках містив 201 текст для читання. Кожен текст стосувався однієї з кількох тем, розкриття яких провадилось протягом навчального року. Після деяких текстів учням пропонувалося відповісти на кілька запитань до нього.
 
Тексти на релігійну тематику охоплювали основні свята церковного року. В них подавалась біблійна історія, що стала причиною того чи іншого свята, а також розповідалось про особливості Служби Божої даного свята. Ось заголовки деяких текстів на релігійну тематику: "Rozsdesztvo Chrīsztovo," "Obrizanijе Hoszpodne. Novōj hod," "Krescsenie," "Velīkij Poszt," "Szvitloje Voszkreszenije Chrīsztovo"...
 
Наступна тема – історія Угорщини та рідного краю. Так, про Мукачево (varos Munkács) сказано, що місто це "уже в історії пришествія мадяров споминаєся; на місті теперішного вароша отпочили пришельці мадяре и принесли жертвы"[1], йдеться про князя Корятовича, оборону Мукачівського замку Ілоною Зріні проти австрійського цісарського війська, князя Франциска (Ференца) Ракоці І та родину графів Шенборнів... У тексті "Переход веречанський" йде мова про те, що на горі, де колись став був шатром мадярський воєвода Алмош і де була принесена жертва Богові за те, що "щасливо припровадив мадярський народ в сесь красный, давно ожиданный край", "мадяре збудували єдин замок (крипость), котрый назвали Мункачом, на пам'ять того, что много трудов (труд по-мадярски: munka) мали, пока на сесю околицю прибыли". 
 
Текст "Колыcка мадярского народа" розповідає про те, як до семи первинних угорських родів, які перекочували з Азії в Лебедію над Дніпром, де до них приєднався один хозарський рід (мова йде про половців-куманів), і про те, як, переслідувані печенігами, пішли мадяри далі, на Дунай, в землю Етелкез. Однак від батька до сина передавалось серед угрів передання про те, що колись, у п'ятому столітті, родюча Паннонія між Дунаєм і Тисою була батьківщиною для рідних мадярам гунів, і "віровали с сильною вірою" мадяри, що колишня земля Аттіли та гунів стане їх батьківщиною: "С сею вірою рушився Арпад и єго народ на завоєванє отечества".
 
У патріотичному дусі розповідається в книжці про звичаї мадярів-кочівників. Відзначимо тут згадку про кобзарів, які "співали о славі великих героєв" на бенкетах (нагадаємо, що мова йде про ІХ ст.). Прийшовши в Паннонію, мадяри побачили густі великі ліси та багна. І лише "немного аваров, слав'янов, болґаров бідовало" на цих землях, і ці народи "радо подчинилися мадярам, вмішалися в них, послі же сталися душею и сердцем мадярами". Проти цього твердження не скажеш нічого: справді, чи не найбільшими патріотами угорської нації були словак за походженням Кошшут (мадяри недарма називали його "наш батько Кошшут") і Шандор Петефі, словак по матері та серб по батькові.
 
Сюди ж примикають казки-легенди про походження мадярів: "Казка о произхожденії гунов и мадяров" (сюжет розповідає про спільність походження гунів і мадярів) і "Казка о білом коні" (легенда про прихід угрів у Паннонію, де на той час правив слов'янський князь Святополк, і який нібито віддав свою землю мадярам за білого коня, золоту вуздечку та золоте сідло).  
 
Краєзнавчі тексти розповідають про основні ріки, гори та озера тодішньої Угорщини. Знаходимо тут і дивовижні як на сьогодні факти: так, серед риб, які "особливо живуть" у Тисі, названі не лише щука чи сом, але й... осетр! А справді, є історичні свідчення того, що ще на початку ХХ ст. осетрів виловлювали в Тисі біля Рахова (вони підіймалися на нерест із Чорного моря вгору по Дунаю й потім по Тисі).
 
Є у читанці й корисні для кожної руської дитини поради: як доглядати за садом, щоб з нього "мати хосен"; які роботи проводити в "керті" (горóді) й коли; зазначається, як засівати поле. Знайомить підручник угроруську дитину з основними професіями того часу – "сабовом" (шевцем, який, зшивши суконну одежу для малого Василька, каже йому: "Носи здоров, но сокоти, обы-сь скоро не забабрав и не подер, бо тяжко каждый філлир (копійку) заробити!"), "шустером" (чоботарем, який "правит чизмы и топанки").
 
А в тексті "Як можно гроши заробити?" автор, іронічно згадавши заклики тогочасних агітаторів їхати до Німеччини чи до Америки, бо "там колачи ростут на вербі" (згадаймо, що то був час, коли чи не третина руського населення краю виїжджала на заробітки за океан), ставить питання: "Та дома у своєм краю не можно бы столько заробити, обы прожити можно, что всі пхаються за границю?" Відповіддю на це питання вбачаються ініціативи "честних людей межи панами", котрі почали задумуватись, як помогти людям. Ось ці ініціативи: плетення кошиків (до цього часу основний спосіб заробітку мешканців села Ізи), навчання вишивці та виготовленню джерґ (вовняних килимків). Зразки цих робіт виставлялися на виставках не лише в Угорщині, але й у Німеччині та Англії, і "теперь широкий світ знає майстра русина"!
 
Ще одна тема читанки – морально-повчальна. У текстах на цю тематику викладались основні морально-етичні настанови. Наприклад, у тексті "Семейный живот угроруського народа" сказано: "Угроруський народ примірный семейный живот провадит. Отець и мати люблят дітей своїх, и скоро починают научати их на молитву". Тут же стверджується, що "угорський русин радо учиться по-мадярски. Для того дітину завдає до мадярських школ".
 
Містить читанка і вірші на різну тематику. Що ж пропонувалось вивчати руським діточкам 90 років тому? Ось, наприклад, вірш "Сидит Иван...": сидить Іван під березою й гірко нарікає, бо був він колись багатим, мав ґрунт і поле, але не вчився в школі, а "безобразив во корчмі". У корчмі він подружився з корчмарем Струльом, який привчив Івана до п'янки і забрав від нього увесь маєток. Неназваний автор вірша закликає "милих діточок" не тратити свій маєток, запитує: "Чи не глупо тыждень весь робити, а что-сь заробив, – в недільку в корчмойці пропити?" Ось такими, зовсім не політкоректними з сучасної точки зору, були зображені взаємини між руськими селянами та корчмарями-євреями...
 
Не обминули увагою укладачі читанки і монарших осіб – є тут тексти про одного із "славніших и справедливійших королей" Матяша Справедливого, про угорського та польського короля Людовіка Великого, за якого Угорщина простиралася від Чорного та Адріатичного моря до Балтійського, про імператрицю Марію Терезію (вказується на її роль у заснуванні Мукачівської греко-католицької єпархії та прийнятті законів про "регулювання панщини" і заборону "угнетати простаков (селян)". Відзначимо, що розповідь про цісаря Франца Йосифа та його дружину королеву Єлизавету розпочинається щойно 1867 роком, тобто "вирівнянням" у правах угорців з Австрією і повстанням власне дуалістичної монархії, хоча на австрійському троні Франц Йозеф перебував з 1848 року. З тих, "доугорських" часів згадується лише факт відвідин монархом у 1852 р. "наших підкарпатських околиць" під час візиту по Угорщині.
 
Про останнього австрійського цісаря та угорського короля Карла IV сказано, що він "має острый розум и при том дуже приліжный є": крім інших, знає по-мадярськи, по-чеськи, по-французьки та по-англійськи. Дружина ж його королева Зіта має "натуру веселу, щиру", гарно малює та грає на клавірі.
 
А ось як звучить угорський гімн у перекладі руською мовою:

 
Боже, благодать твою
Даруй роду мадяров,
Храни их десницею,
Коли б'ються с ворогом!
Судьба их давно давит,
Даруй им радостный вік,
Покуту вже отдали
За бывший і будущий гріх!
 



[1] Тут і далі орфографію підручника збережено повністю зі зміною латиниці на кирилицю.

Володимир Пукіш, Закарпаття онлайн.Блоги
29 вересня 2011р.

Теги: читанка, русин, угорський

Коментарі

іван 2013-09-23 / 21:30:43
в мадярів майже всі знамениті люди-словяни або ж євреї(петефі,кошут.калман...)і всі мадярські греко-католики--змядяризовані асимільовані українці. остання православна українська церква в кельчі біля кордону .чудом не перейшла в унію . і в хорватії в роки першої світової війни мадяри-католики і хорвати -католики силою змушували православних переходити в унію як етап до переходу в папізм.

Грунь 2011-10-16 / 01:20:00
Туй всі знатоки і дюгаютси дошкульно, але навіть не філологу ясно, що церковна мова то староболгарський піддіалект винесений на широке спілкування церквою. Літературна українська мова дуже бідна, то відчутний удар по єдності всіх нас, бо в ній відсутнє величезне, можна сказати вирішальне ядро, споріднені місцеві мови та говірки.

Критик 2011-10-08 / 20:55:00
Сорри, вы еще тот танкист)) да и совок отменный, для вас всегда черное и белое, свои и чужие..прекрасная совковая логика и невнимательность..

За три месяца вдруг язык Закарпатья стал диалектом ))...( три месяца назад я ездил по Закарпатью), что-то я не заметил.
Сорри, нет ни малейшего желания с вами общаться, я мог бы вам привести тысячи документов, цитат современников,и т д. , свидетельствующих о том , как, когда, кем и каким образом, искусственно или естественно, создавались языки. И вы правы что,(Шевченко, Леся Українка, т.д. ) писали на материнском языке, только он никакого отношения к кодированному украинскому, созданному с подачи большевиков не имеет, тем более к современному украинскому, который с трудом даже я понимаю, хоть учился в обычной Закарпатской украиноязычной школе и успешно закончил ее с медалью.
Что касается закарпатского языка, то для вас танко-ура -патриотов он всегда диалект, для вас только один язык имеет право на существование мова, ну и флаг вам в руки..

takozh filolog 2011-10-06 / 06:45:00
Я говорив о предкох мораван, словаків и русинів яких хрестили св. апостоли Кирил и Мефодій. Хрещеніе славян Тисо-Дунайского регіону ся зачало від року 863.

Подля вас філолог, кого так хрестили святі братья Кирил и Мефодій в Тисо-Дунайском регіоні? Українців?

Як то, же Хрещеніе Русі боло аж в 988 році? Предків українців и росіян хрестили аж о 125 років пузніше!
Што так подля вас - філолога стало за 125 років с Христіянством и славянами між 863 и 988 роками. То є часовий розділ аж 5 (пять) генерацій!!!

Котрі філологи установили, што слоавянскі язики уже в ІХ віці ся розділяли на чіткі групи як східно- і південно славянські язики?

Тоті закарпатці які говорять (бісідувуть) по-нашому, по-русинськи так, тоті русини без проблем розумівуть церковнославянський язик, а латінізованні словаки и пополщені русини, тобто українці Західної України с винятком Закарпатської області, церковно-славянський язик, який походить од святих апостолів Кирила и Мефодія НЕ розумівуть!

Употребили йсте термін "рутени". Слово "рутени" походить зо західу, а не зо східу (з України чи Росії) и употребляло ся в 5 - 6 -том віці, коли Київськов Русью ани лем не пахло. В Тисо-Дунайском регіоні термін "рутени"употребляв ся століттями перед тим, як зачав ся употребляти в Галиччині. В німецьких, англійських, угорській виданнях употребляє ся для означеня русинів в Тисо-Дунайском регіоні до днишнього дня.

філолог 2011-10-05 / 21:31:00
Блін, яке хрещення русинів Кирилом і Мефодієм? Який церковнослов'янський "язик"? Яке відношення має народна мова закарпатців до церковнослов'янської (старослов'янської) мови, які належать до різних мовних груп - східно- і південнослов'янської?

Ви хоч знаєте, коли на закарпатті появилися перші русини? І звідки?

Ось свіжа цитата:
"Ужгород має з 1371 року ім'я першого управителя міста. Яке з міст може похвалитися таким фактом з XIV століття - хто з такої давнини знає своїх, так би мовити, мерів? Тоді це не були ще мери, таких керівників звали "офіціалісами" - урядниками. Це був урядник Другетів, котрі призначали керуючого, бо місто належало їм. Звали його Василь, точніше, це відповідник імені з латиномовного джерела. Очевидно, що він не був слов'янином, бо в той час тільки починається заселення з території Галичини першими українськими поселенцями, яких називають руськими, рутенами... Тоді вони ще не відігравали ролі в управлінні містом, бо були переважно селянами. Поселенці прибували в наш край із-за Карпат, з тодішньої Польщі, на кілька десятиліть мали пільгу зі сплати податків, жили тут, і вони ж засновували села. До речі, на відміну від Ужгорода, дати заснування деяких закарпатських сіл ми знаємо до дня. І тому коли сьогодні дуже часто кажуть, що тут закарпатці з часів царя Гороха живуть, то це відповідає істині настільки ж, як і те, що Ужгороду 1118 років.

- Тому коли хтось із краян називає приїжджих "зайдами", це щонайменше смішно?

- Всі ми тут "зайди"! Просто є "зайди" май давні, а є май нові (усміхається, - авт.). Треба знати правду, а коли на ці теми починають розмірковувати не історики, а політики... Слід вивчати факти. Мало хто знає, що деякі закарпатські села засновані козаками, опришками - наприклад, такі є на Тячівщині. І ці відомості збереглися й у легендах... Але коли є тенденція: оце нам не подобається - ми замовчимо, а оце нам підходить - про таке говорімо... Не можна писати історію вибірково!"
http://zakarpattya.net.ua/ukr-news-88025-Iosyp-Kobal-“V-istorii-Uzhhoroda-bilykh-pliam-shche-chymalo

Obozryvatyl 2011-10-05 / 20:49:00
Місія св. Кирила и Мофодія ся зачала 863 році на Мораві и Західній Словакіі и дуже скоро, де факто за меншу добу як єдної генерації (за 22 років), дуже ефективно ся приняла між словєнами - предками словаків, русинів, мораван, словінців, бо язик словєнов в Тисо-Дунайском регіоні бов дуже близський солунському "южно-славянському" язику з чого св. Кирил и Мефодій витворили церковно-славянський язик. По смерті св Мефодія в 885 році княз Святоплук з Морави, західної Словакії (з Нітри) вигнав учеників св. Кирила и Мофодія як еп. Горазда и спол, які ся ухилили на територію восточної Словакії, Закарпаття, северо-восточна Угорщина, северна и северозахідна Румунія (Берег, Угоча, Мармарош ай Румунськуй) до монастирів як Красний Брод, Мукачевський монастирь итд. Сися територія частично бола под контрольом Булгарського королівства. Предки русинів булше як сто років удержовали Кирило-Мефодійскі традіціі і церковно-славянський язик в Центральній Європі самі, бо предки украйинців и россіян прняли христіянство аж в 988 році.

Давніше, перед Хширеням Христіянства, велика часть Білих хорват с Карпатського регіону переселила ся до Іліріі и до регіону Солуна и зато Солунський славянський язик бов так близський язику славянам в Тисо-Дунайском регіоні.

сорри 2011-10-05 / 09:35:00

Критик, 05.10.2011 09:03


Ото мовна каша в чудака в голові! :))))


...не существовало, так же как украинского литературного языка, который начал кодироваться во времена большевиков. (с)


Ну звичайно, що не було. За принципом тьоті Моті з Курська з п'єси Куліша: "Етава нє может бить, патаму шта етава нє может біть нікада"...


На всю класику української літератури, творену починаючи з кінця 18-го і 19-му столітті, закриваємо очі. Не було Котляревського, Шевченка, Лесі Українки, Марка Вовчка, Коцюбинського, Стефаника і т.д. Не було нікого. Лише московський Критик, що стоїть на сторожі великорусскості... :))))


...Основа языкового вопроса была церковно-славянская, или как пишут лингвисты - староруський... (с)


Церковно-слов'янська мова - це староруська? Ви нічого не переплутали, пане неуку? Вам хоч відомо, що українська і білоруська мови - східнослов'янські, а старослов'янська (але аж ніяк не староруська), або, по іншому - церковно-слов'янська, створена Кирилом та Мефодієм на основі їх рідного солунського діалекту староболгарської мови, за своює суттю - південнослов'янська? Тобто належить до зовсім іншої групи слов'янських мов?..


В Закарпатье этот язык сохранился и до сих пор,...


Який? На Закарпатті щонайменше чотири великі групи діалектів - бойківський, лемківський, гуцульський і долинянський, в яких багато піддіалектів.


...белорусский и украинский кодированные искусственно на основе старославянских говоров царской россии)...(с)


Ви на голову впали?.. :))


Весь світ знає, що саме російська літературна мова - штучна, бо створена на основі суміші живої руської (української) мови, спотвореної церковнослов'янщиною, яку несли разом з церковною літературою у фінно-угорські землі православні місіонери з Русі. Натомість українська і білоруська - живі струмені народної руської мови...


...в Закарпатье сохранился староруський язык,... (с)


Де?!.


Чоловіче, що ви мелете? Старо(давньо-)руська мова не збереглася ніде, бо мова - це живий організм, який розвивається і видозмінюється протягом століть. Мова може йти хіба про сучасні живі діалекти руської (української) мови, які однаковою мірою збереглися в усіх регіонах України, зокрема і в нас, на Закарпатті.


Не лізьте в тему, в якій не тямите ви абсолютно нічого...

Критик 2011-10-05 / 09:03:00
сорри, 04.10.2011 16:00
Повторюю для тих, хто в танку... :)))

Именно для вас ...., для танкистов.!!
До 19 века территории Украины не существовало, так же как украинского литературного языка, который начал кодироваться во времена большевиков. Была земля в составе империи ( новоросия, малоросия, буковина - как губернии, и т д.). Основа языкового вопроса была церковно-славянская, или как пишут лингвисты - староруський. В Закарпатье этот язык сохранился и до сих пор, я не беру в счет некоторые территориальные , приграничье, многонациональность и т д. отличия. Российская империя , а точнее СССР получила как минимум три литературных ,кодированный языка: (русский- кодированный чуток раньше естественным путем, белорусский и украинский кодированные искусственно на основе старославянских говоров царской россии).
И возникает вопрос откуда вы берете столько всякого хлама по поводу языков, ведь во всем , уже случившимся историческом развитии языка, ничего плохого нету, кроме претензий ура - патриотов. В том, что в Закарпатье сохранился староруський язык, заслуга обособленности и менталитета края и его нужно сохранить, это одна из уцелевших исторических ценностей и особенностей закарпатского народа, я придерживаюсь такого взгляда на языковой вопрос в регионе.
Поэтому, если не апеллировать понятиями, а называть вещи своими , историческими именами, то и не возникнет вопроса о существовании школ и их количестве, касаемо периода досоветских времен, вот такие вот сказки для танкистов товарищ сорри...

сорри 2011-10-04 / 16:00:00
Повторюю для тих, хто в танку... :)))

сорри, 03.10.2011 19:22
Іштване, і наш край в складі Угорщини, і Україна (частина) в складі СРСР однаково були окупованими (колоніальними) територіями. Тому і в першому, і вдругому випадку про розвиток українського шкільництва не йдеться...

Istvan 2011-10-04 / 15:57:00
А в то час в российській частини України скільки було?

сорри 2011-10-04 / 15:35:00
Дякую, друже мєстний. Тепер зрозуміло...:))) Отак і твориться угорська історична казка. Отак і плодяться мученики мадярської історичної міфотворчості... :)))

местный 2011-10-04 / 15:21:00
2сорри: это Иштван так по своему усмотрению процитировал Игоря Гусьная ("Языковый вопрос в Подкарпатской Руси" 1921 года). Но полная цитата совершенно меняет смысл: "из 353 русских школ в 1870 году остались, как пишет проф. др. Кадлец в 1914 г. только 18".

Т.е. когда край находился под прямым австрийским правлением было 353 руськие школы, а за 44 года венгерской власти их кол-во уменьшилось почти в 20 раз. Вот о чём речь идет на самом деле...

сорри 2011-10-04 / 15:03:00
Іштване, ти з якого мадярського пальця таку цифру" висмоктав?.. :)

Istvan 2011-10-04 / 15:00:00
При АвсроВенгрии Закарпатті було 353 русских школ. А в то час в российській частини України скільки було?

2011-10-04 / 14:36:00
Обовязкову освіту запровадили більшовики, причому як на Галичині так і Підкарпатті - пізніше від тої території, що входить зараз до України. А до того наші діди-прадіди давали до шкіл лише при можливості.
Асиміляція - вона і в Африці асиміляція, але тут і тепер вона узаконена урядом держави.

сорри 2011-10-04 / 13:42:00
Іштване, Галичина належала до австрійської частини Австро-Угорщини і там було 1500 руських (українських) шкіл. закарпаття належало до угорської частини імперії і там не було жодної руської школи. ще є запитання?

местный 2011-10-04 / 13:28:00
2Istvan: ну да. вначале австрияки гнобили мадьяр, потом мадьяры дорвались до власти и гнобили русин-украинцев. Если никто ничему не научился, то догадайтесь сами кто и кого должен гнобить ;)

Istvan 2011-10-04 / 08:25:00
""В 1850 р. було 1500 народніх шкіл із українською мовою".
Здес речь идет о Галиции."
Ну вот, а тут пишу о том, как угнетала Австро-Венгрия русинов и украинцев...

Кстати: до 1860-е годы в самом Венгрии не существовали венгерские школы, так как австрийский кесарь объявил, что в Венгрии государственный язык: немецкий. Обучение шло на немецком и латыньском.
А до 1837 г. в самом Будапеште (тогда еще были разными городами Буда и Пешт) не было венгерского театра.

карпаторос 2011-10-03 / 23:01:00
Добре. Але ж я можу мати й таку думку, що факти, наведені в статті шановного Автора, свідчать не про "мадяризацію населення нашого краю напочатку 20-го століття", а навпаки - свідчать про один із способів кодифікації мови населення нашого краю напочатку 20-го століття.
Погодьтеся така думка має право на існування.
З повагою.

карпаторосс 2011-10-03 / 22:30:00

Тут не тема русинства і "языкового вопроса". Тут тема мадяризації населення нашого краю напочатку 20-го століття. Коментар видалено. Адмін


Володимир Пукіш
Публікації:
/ 5Закарпатський чернець – екуменіст і поборник Соборності
/ 4Венгры на Кубани
/ 1Українці, русини та росіяни Угорщини у дзеркалі офіційної статистики
/ 4У Криму презентують двомовну збірку угорської поетеси, видану за сприяння закарпатців
/ 6Інов. Закоханий в Закарпаття
/ 5Русини у всеросійських переписах 2002 та 2010 років
/ 5Перший гол угорського закарпатця в Росії
/ 3Виноградарство на Підкарпатській Русі
/ 12Багатоетнічна Росія у дзеркалі статистики
/ 3Маємо добре вино!
/ 8Він міг би бути імператором галичан, буковинців і закарпатців
/ 7Вулиці Мукачева. Логіка радянських перейменувань
/ 3Наше вино
/ 4Ірландія. Досвід для України
/ 2Як на Закарпатті ходить двічі Миколай
/ 4Золотий Отченаш із Мукачева
/ 8Закарпаття: Традиції відзначення Дня пам’яті померлих
/ 21Словацько-мадярська «мала війна» за Пряшівщину
/ 18Як лаялися предки закарпатців
/ 2Схиархімандрит Георгій (Савва) (1942 – 2011)
/ 45Як галицькі москвофіли ХІХ ст. «вчили» закарпатців
/ 13Південь призначено на другу годину пополудні
/ 15Русини на російському Кавказі сто років тому
/ 18Яке «вікно в світ» мали закарпатці в СРСР
/ 1Деякі зауваги до «кавказько-турецької» теми в творчості Духновича
» Всі записи