Підсумки 2018 року на Закарпатті

Закарпаття у 2018 році витримало три виклики. А попереду – становлення ПЦУ

Підсумки 2018 року на Закарпатті

2018 рік видався для Закарпаття неспокійним. Попри майже абсолютний політичний штиль в області, де про міжпартійну боротьбу пересічний закарпатець дізнається лише з передвиборчих білбордів кандидатів у президенти, край за Карпатами не сходив зі стрічок загальноукраїнських новин. Але, окрім стереотипних фестивалів вин, квітучих сакур та додаткових туристичних поїздів, Закарпаття у 2018 році набуло реноме однієї з «гарячих» точок України. Настільки, що Угорщина почала вимагати відкриття тут постійної місії представництва ОБСЄ, а голова ОДА Геннадій Москаль змушений був порівняти присутність ФСБ на Закарпатті з радіацією: її не помітно, але вона згубно діє.

Угорський натиск

Двічі у лютому було вчинено підпал приміщення Товариства угорської культури Закарпаття. (Уперше за майже 30-річчя існування цієї організації!). В обох випадках правоохоронці вийшли на російський слід замовників.

Далі наробила галасу скандальна заява угорського лідера Віктора Орбана про те, що Україна ніколи не стане ні членом НАТО, ні – Євросоюзу. Свою думку Будапешт протягом року підкріплював практичними діями, блокуючи діяльність комісії Україна-НАТО, що викликало невдоволення інших учасників цього блоку, зокрема, США.

Новий виток протистояння відбувся після оприлюднення таємного запису з угорського консульства в Берегові, де відбувалося прийняття в громадянство Угорщини кількох закарпатців з озвученим проханням угорських дипломатів приховувати цю інформацію від української влади.

Україна оголосила персоною нон-ґрата працівника консульства, натомість Угорщина заснувала в уряді посаду «відповідального за Закарпаття», чим спровокувала чергове загострення стосунків. Зрештою, після кількох місяців звинувачень та роздумів для угорської посади знайшли прийнятніше формулювання.

Проте черговий спалах українського обурення виклали слова ректора угорського інституту в Берегові Ілдіко Орос про «фашистські методи» України. Натомість сайт «Миротворець» опублікував прізвища сотень закарпатських чиновників і депутатів, що мають угорські паспорти, а на дорогах області з’явилися біл-борди «Зупинимо сепаратистів» із портретами трьох угорських лідерів Закарпаття, серед яких і згадувана Ілдіко Орос. Москаль назвав це антиугорською провокацією і навіть наполіг на втручанні правоохоронних органів.

Щоправда, на провокативні слова Ілдіки Орос він ніяк не відреагував. І така позиція голови Закарпатської ОДА викликає принаймні здивування. Адже у тривалій суперечці Києва і Будапешта він майже завжди на боці сусідів. Весь час критикує українську владу і ніколи – угорську. А стосовно нинішнього виконувача обов’язків міністра охорони здоров’я України взагалі дозволив собі брутальну лайку просто на сесії обласної ради.

Ромський мотив

Ще одним відчутним подразником 2018 року стали стихійні табори закарпатських ромів, які виникли у теплу пору року в багатьох містах України. Знищення зелених зон та антисанітарія призвели до конфлікту з місцевими мешканцями. Розгін такого табору в Києві представниками організації «С14» набув широкого резонансу. Далі слідували подібні інциденти у Тернополі та Львові, що, зрештою, призвело до кровопролиття.

Закарпатські роми та пов’язані з ними проблеми опинилися в центрі уваги всеукраїнських ЗМІ. Така ситуація дала і позитивні наслідки: влада і правоохоронці врешті зрозуміли той масив проблем, що ховається за ромським способом життя. І якщо не буде злагодженої і системної роботи з ромами, конфлікти ставатимуть дедалі частішими і гострішими. 2018 рік показав, що ігнорувати цю ситуацію вже неможливо.

«Євробляхарі»

Із місцевих подій найрезонанснішими були протести власників авто з іноземною реєстрацією проти нового закону. Близькість кордону породило тут цілу верству власників (чи псевдовласників?) вживаних закордонних, але не зовсім законних в Україні автівок. На кілька днів вони перекривали дороги та блокували міжнародні переходи, палили шини перед Закарпатською ОДА, однак не отримали підтримки закарпатського загалу. Все-таки більшість закарпатців, їздячи на іномарках, законно оформили свої авто і сплатили мито. Ті ж, хитромудрі, що роками цього не робили, даремно сподіваються на солідарність інших. Більше того, їхні силові дії викликали роздратування з боку навіть байдужих пішоходів.

«Євробляхи» настільки дешево давалися їхнім господарям, що чимало автівок нині просто залишені по той бік кордону на дорогах чи у сільських дворах або й почалося їхнє розбирання на запчастини.

У цілому для пересічного закарпатця 2018 рік видався нічим не гіршим за попередні. Гортаючи підшивки місцевих газет, можна й не помітити п’ятий рік війни, в якому ми живемо. Серед резонансних подій року – смертельний наїзд захмелілого голови Перечинської РДА, підозра у хабарництві голови Виноградівської РДА, судова справа проти міського голови Ужгорода. Щоденні новини на закарпатських сайтах починаються зі звісток про автоаварії, які за своєю кривавістю давно перевершили зведення з фронту. Як не сумно констатувати, але на дорогах у нас щодня гине у рази більше людей, ніж від ворожих куль чи мін.

Що нас чекає у 2019-му?

Без сумніву, що наступний рік буде значно політизованішим завдяки президентським і парламентським виборам. Нарешті вилізуть з окопів політичні сили, яких не дуже помітно поміж виборами. І монохромний закарпатський пейзаж одразу стане барвистим і картатим.

Цікавим для Закарпаття є і становлення помісної Православної церкви України (ПЦУ), адже область має найбільше православних громад Московського патріархату. Тут їх близько 600. В своїй основі вони залишаються стовпами «русского мира», в кращому разі нейтральними до України. Велика частка закарпатців піддається їхній пропаганді. Великого резонансу набуло нещодавне відео із Хрестовоздвиженського кафедрального собору в Ужгороді, де у проповіді настоятель Димитрій Сидор, засуджений свого часу за сепаратизм, відверто глузував із вірників інших конфесій.

Нині московська церква є останньою розбудованою цитаделлю антиукраїнської налаштованості на Закарпатті. Тому послаблення її впливу через зростання помісної Православної церкви України може стати одним із головних державотворчих завдань на Закарпатті у найближчі роки.

Чи почнеться цей процес у 2019 році – вже незабаром довідаємося.

Радіо Свобода

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
29 грудня 2018р.

Теги: Закарпаття, підсумки


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 8Крах закарпатського москвофільства
/ 32Про фашизм на Закарпатті
/ 3Одеса вибрала Україну
Люди без страху
/ 8"Гауляйтер" для Закарпаття
/ 8Футбол як провокація
/ 2Заповіт професора Белея
/ 6Як вирішити ромську проблему?
/ 20Непомітна мадяризація?
/ 9Україна у час війни та Закарпаття як полігон для ворожих спецслужб
/ 12Польський тероризм на Закарпатті
/ 30Закарпатці в угорському рабстві. Про це мовчить Будапешт
/ 6Угорський рік на Закарпатті: не лише гострі баталії щодо української мови
/ 33Русинський абсурд на закарпатському телебаченні
/ 17Освіта і мова. Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва?
/ 13Як Українська держава фінансує закарпатський сепаратизм
/ 30Чи винна Україна, що закарпатські угорці погано знають українську мову?
/ 59Чому ідеолог закарпатського сепаратизму вільно їздить Україною?
Хто руйнує мир на Закарпатті?
/ 3Події в Мукачеві. Закарпаття під прицілом
Вікно на схід
/ 2«Любі друзі» дитячої літератури
/ 4Хто порятує давній ужгородський цвинтар на Капушанській?
/ 7Сепаратизм і детектив із прапорами
У суботу ужгородці вийдуть на вулиці
» Всі записи