"Апостол Закарпаття" без однієї легені

Днями в Ужгороді представили книжку відомого дослідника Володимира Мороза «Апостол Закарпаття Павло (Петро) Мадяр ЧСВВ».

"Апостол Закарпаття" без однієї легені

Обкладинка книжки В.Мороза «Апостол Закарпаття»,
видавництво Українського католицького університету, 2025 рік.

Постать монаха-василіянина Павла Мадяра (1923-1996) є знаковою для України. Не дарма ще за життя його називали «апостолом Закарпаття». Він переслідувався за українські погляди угорським окупаційним режимом під час Другої світової війни, відтак вступив до чернечої спільноти у Мукачівському монастирі.

За часів СРСР проводив активну підпільну діяльність, за що неодноразово підлягав обшукам і допитам. Від арешту його рятував слабкий стан здоров’я (мав видалену частину легень).

Павло Мадяр був у дружніх стосунках ще з двома відомими постатями катакомбної церкви на Закарпатті – Петром Оросом та Іваном Маргітичем. (Про першого, застреленого міліціонером у 1953 році, навіть написав вірша, який став піснею).

Володіння словом було прикметною рисою Павла Мадяра. Він писав не тільки поезії, а різні тексти, які роздавав вірникам у роки заборони греко-католицької церкви. Завдяки цьому його праці збереглися, бо під час трусу все знайдене в нього вдома вилучалося КГБ і знищувалося.

Під час презентації книжки в Ужгородській богословській академії імені Теодора Ромжі

Володимир Мороз твердить, що нині відшукано близько 140 текстів ченця-просвітителя, десять з яких опубліковані в книжці. Зокрема, і важливий спомин «Моє монашество», де настоятель Імстичівського монастиря у 1992-1994 роках та перший протоігумен провінції Святого Миколая за часів Незалежності розповідає про своє життя.

Як розповів нинішній протоігумен Франциск Онисько, спочатку виник задум написати популярну біографію Павла Мадяра у вигляді брошури до його сторіччя у 2023 році. Але в процесі роботи зрозуміли, що слід подати і його праці, що мають непересічне значення для історії Мукачівської греко-католицької єпархії.

Павло Мадяр (в окулярах) посеред ченців Імстичівського монастиря
напередодні його закриття, 1950 рік.

Володимир Мороз працював над книжкою кілька років, чимало часу провів у різних архівах. Окрім докладної біографії книжка містить і близько півсотні унікальних світлин. Вже під час презентації лунали думки видати і другий том книжки «Апостол Закарпаття», куди би могли увійти спомини про Павла Мадяра, документи про нього та неопубліковані ще праці.


«У 1939 році монастир був цілковито сплюндрований»

Думки Павла Мадяра цікаві не тільки з релігійного та історичного погляду, але й із національного. Адже він є помітною постаттю українського крила Мукачівської греко-католицької єпархії, яке традиційно опонувало мадяронському.

Зокрема, у своїх споминах «Моє монашество» він зазначає, що на перешкоді вступу до Мукачівського монастиря за часів угорської окупації «була моя українська орієнтація. Мадярська сторона противилася вступу кандидатів-українців. Справу розв’язав нунцій, поділивши новіціят на мадярський в Марія-Повчі і український в Мукачеві».

Далі згадує, що як «ненадійного» його забрали в робітничий табір неподалік Мукачева, де вони жили «в якомусь бараці». «Мадяри готувались до відступу. Радили нам усім відійти з ними, але ніхто не хотів покидати рідну землю…»

Василіяни в Імстичівському монастирі після виходу з підпілля, 1991 рік.
Павло Мадяр другий ліворуч

Цікавими є спостереження про зміну політичних режимів:

«Радянські війська наступали. Їх приходу ми всі в монастирі вже чекали і не думали чогось злого. Вже приходили «свої», наближалась свобода…

Старші розповідали, що ця зміна влади пройшла далеко легше, як за нападу мадярів у 1939 року. Тоді монастир був цілковито всередині сплюндрований, багнетами пошкодили навіть стіни, монахів держали у столовій цілий день під дулами кулеметів з піднятими руками, а сімох вивезли в ліс і хотіли розстріляти. Їх врятували якісь офіцери.

До внутрішнього життя монастиря ніхто з радянських представників не мішався, люди і далі спокійно ходили до церкви, монастир відвідували дуже високі достойники, вели навіть дружні розмови…».

Однак з кожним роком ситуація для греко-католиків погіршувалася:

«Найбільший відпуст – мабуть, за всю історію Мукачівського монастиря – був 1946 року. Війна закінчилась, люди готувались до мирного життя, однак вже давався чути тиск атеїзму. Люди відчували, що недовго вже їм ходити на відпусти. Присутніх на відпусті було близько 60 тисяч. Вся Чернеча гора заповнилася паломниками…».


«Слово «мадярон» не прилипло до нас без причини»

На щастя, Павло Мадяр дожив до відновлення греко-католицької церкви та розвалу СРСР. Тому зміг висловити свої думки публічно.

29 серпня 1991 року «Новини Закарпаття» опублікували його статтю «До суверенної України», що, вочевидь, була написана до проголошення Незалежності і яку редакція вийняла з шухляди у сприятливий момент. Починалася вона так:

«Більшість закарпатців ще боїться слів «Україна», «українець», хоч прекрасно знає, що урядово вже давно живе в межах України – радянської, але все ж України. І абсолютна більшість населення Закарпаття розмовляє українською, зрозумілою по цілій Україні мовою.

Найвідоміша світлина о.Павла Мадяр як ігумена Імстичівського монастиря
в 1992-1994 роках

Причина того ясна: ми ще ніколи не були державною нацією, ми ще зовсім не знаємо, як впорядкувати діла на добро лиш нашого, українського народу.

А коли хтось вважає себе нічим, якщо думає, що у нас немає своєї гідної поваги історії, що наша культура не гідна уваги, що наш народ нездатний самостійно організувати ні культурне, ні політичне, ні економічне життя, – то такий буде шукати захисту в сильніших, культурніших народів. У нас, закарпатців, так велось споконвіку.

Був час, коли 99% наших священників розмовляли навіть у себе вдома чужою, мадярською, мовою. Слово «мадярон» не прилипло до нас без причини…»


«Самостійна карпаторуська нація – це чиста видумка»

Свій духовний заповіт ця надзвичайно побожна, тиха і скромна особистість сформулювала у «Відкритому листі до греко-католиків Закарпаття» 1991 року. Коли Мукачівську греко-католицьку єпархію особливо гостро роздирало протиборство двох протилежних орієнтацій, Павло Мадяр писав:

«Свого часу було проведено збір підписів священників з ціллю, щоб Закарпатська греко-католицька єпархія була незалежна ні від кого, а безпосередньо належала до Святійшого престолу. Це було б дуже розумно і справедливо, якби ще десь у світі, крім нас, практикували таке пряме підпорядкування. Воно було б справедливо лиш тоді, якщо б ми не жили в рамках одної і тої самої держави і не були б тим самим народом, що і наші брати за Карпатами. Що ми «русини», самостійна карпаторуська нація, яку дотепер звали «угрорусами», -- це є чиста видумка, придумана для того, щоб нас ділити і тим самим ослаблювати як народ.

Такий поділ не має нічого спільного з релігією, це чисто політичний захід – як і стремління до політичної автономії: щоб та адміністрація, яка перебуває на автономній території, не підлягала жодній вищій зверхності і щоб вони могли уживати, а то й надуживати, своєї влади.

Ми вже знаємо з історії, чим кінчаються такі автономії, така незалежність. Свого часу Гайдудорозька і Пряшівська єпархії стали незалежні від Мукачівської єпархії. Кінчилось то тим, що в одній і в другій тепер зникла наша русько-українська мова, а панують лиш мадярська і словацька мови.

о.Павло Мадяр, кардинал Мирослав Любачівський, єпископ Іван Маргітич, 19 квітня 1991 року

Політики знають, що денаціоналізувати через релігію найлегше. Чи Східна Україна стратила б свою українську мову, якби не підлягала Московському патріархату? Людина найскорше полюбить ту мову, якою молиться.

У нас на Закарпатті, певно, не було б повороту до схизматицького православ’я, якби до Першої світової війни в нас не було загальної мадяризації. Східна віра в очах народу лиш тому стала своєю, що користалась слов’янськими мовами замість зовсім чужої народові мадярської мови. На жаль, у той час не лиш священники, але з дуже малими виїмками інтелігенція користалась тільки мадярською мовою. У нас була вже заборонена і кирилиця… В таких обставинах ми вже давно загинули б як народ...

Приміром, з приходом мадярів на Закарпаття в 1939 році всі монахи-українці були або вивезені як арештанти в глибину Мадярщини, або вислані за кордон. І релігія не мішала католикам віднестись зовсім без чуття до своїх одновірних братів, бо вони уважали за святу справу силою нав’язати свою, вищу, і релігію, і мову, і культуру…

У жодній самостійній державі світу ми не знаємо такої єпархії, яка не хотіла б співпрацювати з іншими одномовними і одновірними єпархіями того ж народу. Кому це було б на користь? Лиш ворогам людських душ – бо це слова нашого Спасителя: «Дім, який розділився в собі, запустіє». Клич ворога завжди такий: «Розділяй і володій над ними!».

Дослідник Володимир Мороз і єпарх Мукачівської греко-католицької єпархії владика Теодор
на презентації книжки

Вивчення творчої спадщини Павла Мадяра лише почалося. Завдяки книжці Володимира Мороза, що побачила світ у видавництві Українського католицького університету, бачимо, що ця постать посідає почесне місце поруч з іменами таких духовних і громадських діячів українського Закарпаття, як папський прелат Августин Волошин, отець-василіянин Себастіян Сабол (відомий як поет Зореслав), згадувані в його споминах репресовані священники Петро Орос, Дмитро Попович, єпископ Іван Маргітич, політв’язень Йосип Тереля.

Радіо Свобода

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
06 квітня 2025р.

Теги: Мадяр, ЧСВВ, василіяни, монастир, Імстичово

Коментарі

Клоуну андрію 19.04.2025 / 21:18:41
Розбив тай розбив, хочеш йому нову купити? Чи мекнути на великдень не маєш з ким ?

Андрій 19.04.2025 / 19:52:15
Дивіться хтось за Берешом, бо на новорічні свята майже мекнутий розбив нову Шкодовку Суперб білу

Клоунам 19.04.2025 / 12:28:10
Ви можете , писати по суті блогу?

Андрію 18.04.2025 / 22:30:30
Та Владік Ігнатишин, клоун!

Андрій 16.04.2025 / 12:10:20
Директор ліцею в селі Сюрте вже 5 разів не може здати іспит на сертифікат із знання української мови в УжНУ, вже два роки перездає.
Це ліцей до якого відноситься початкова школа в с.Ратівці, звідки з вчителя 1-3 класів ощасливила перейти директором в Теобенд греко католицький ліцей КРІСТІНА Соланська.
От такі кадри влаштовує в школу простий мукачівський парень Ігнатишин Владик, за освітою маржний доктор, а попереднього директора Гричку,педагога з 20річним стажем завуча 20 школи Ужгорода Владик звільнив, бо посміла його величность виправити щодо організації навчального процесу, при цьому саме Гричка цей процес наладила.

Андрій 13.04.2025 / 22:42:35
Хто це такий мудрий?

Квітна неділя 13.04.2025 / 22:22:53
Пішла на службу зі своєю вербою, нагадала, як і всі люди до церкви, кожен зі своєю вербичкою - посвятити.
Отець під час промови сказав «я був в Італії минулого року, от там святять пальмове листя, або оливкові віті, а те з чим ви прийшли до церкви, з тими вашими лозинками, то ними рабів колись бичували».
Я в шоці, чесно.
Люди з тими лозинками кліпали очима, де ми мали пальму взяти?
вибачте, але я мабуть після цього ще довго не піду, щоб не грішити в церкві. Вмене виникає питання ми де живемо в Італії то служить нам на італійській. Але реально я живу на Украине і хочу ходити до церкві де служать українцям на українській мові де всі українці святкуючи один великдень. Ми раділи шо обрали епископом українця , а виявилось він також не хоче України в Закарпатті

Квітна неділя 13.04.2025 / 20:20:27
https://www.facebook.com/share/r/16Sz8DxpTM/почитайте коментарі де відправляють людей до себе на Україну, а ми де.

Вербна 13.04.2025 / 18:34:25
То традиція бубни пальми та мавпи. В них війни нема то в Сумах балістики літа. Їм головне куш зірвати

Квітня неділя 13.04.2025 / 17:17:41
Неони рулять! Береш із своєю циганською музикою і пальмовими гілками, веселить ужгородців

Збір 12.04.2025 / 21:46:17
Цікавий збір відбувається на беатифікацію о.Петра Ороса банку відкрито загадковою пані Вікторією К. Мета не встановлена. Чому не єпархіальний цільовий рахунок. А загадкова пані, яке вона має відношення до беатифікації. Ще одна афера наближених

Івану 12.04.2025 / 18:06:34
Була б свідомість священників та людей то були б українці і молились українською, а так у Закарпатті стадо яке слухає брехати. Тому всім вигідні деградовані монахи та священики.

Коля 12.04.2025 / 11:16:31
Українці суйюріусу?це новий вид - українці суЮріусу Семйоніусу, в честь канцлера єпархії, який вчився в православній семінарії в Ленінграді і якого агент Кгб Шашік пригрів в єпархії на канцлера, брехливий мукачівський "парень", як любить говорити його наставник старший над неокатехуменатом в Україні поляк Раймонд Пупковський.
Недавно збирав Раймонд Пупковський неокатехуменальних священників- Береш, Ніл, Семйон, Баранюк, Тидір, Рябінчак,Ланко, Деревянко, Ходанич, перечинський Рябінчак, нещасні випускникіи неокатехуменальної семінарії Ужгорода колишні наркомані Стебівку,Бондаря, і там єпископа Теодора характеризували як "єтот недалекий парень", такі всі раді були сміялися щасливі.Зато в очі Теодору Раймунд Пупковський так дивиться хитро і улесливо каже "Пастирь наш", такі вони українці суйЮріусу...чи каже Раймунд пупковські Закарпаття не Україна а мадярщина, закарпатці не українці, орбан забере закарпаття, сепаратисти.

Івану 12.04.2025 / 10:19:22
Ця статистика не стосується так званих українців сіюріусу. Скільки українців моляться на державній мові???? На Закарпатті немає такої національності як роми, всі вони або українці або мадяри в той же час вони роми . Так само з Священниками та українцями які не хотять единою Української греко-католицької церкви і видадуть історичну спадщину

Іван 11.04.2025 / 20:33:05
Мадярів в Закарпатській області десь 150 тисяч, з них половина протестанти тисяч 75, тисяч 30 невіруючі, тисяч 30 римо католики, і тисяч 15 греко католиків.
Всіх греко католиків Закарпаття біля 350 тисяч, мадярів тисяч 15, словаки, че румуни, і т.д, біля 30 тисяч,, і тисяч 300 українців, не знаю взагалі чому стоїть питання про українську греко католицьку церкву Закарпаття, хіба політики влада (обласна рада регіанальська злодійська) розділяє людей, а єпископи слабі духом визнати дійсність

До Колі 11.04.2025 / 15:21:31
Українці моляться українською, Українці співають молитву за Україну в Україні, і не їдуть для цього до мадярів. Українці проводять конференції запрошуючи українських істориків, і доказують українське коріння Єпархії... і з рештою обирають єдиний церковний календар для Українців, в Україні має бути одна греко-католицька церква Українська. а не видумувати сіюріус

василіянин 11.04.2025 / 15:05:44
Ще один твір на вільну тему фантазій від фотографа, протоігумена, Ониська, який зробив титанічний труд, якого ніхто не бачив, бо цілу Третю каденцію свого служіння секретарем за монастирські кошти відпочив у штатах при чому не сам, а з фраєркою (2016-2019 рр.) присвятив відновленню історичного архіву Провінції. З цією метою у 2018 р. здійснив поїздку до США, де збирав та досліджував архівні матеріали відомого історика Закарпаття – о. Атанасія Пекаря ЧСВВ, який залишив свої здобутки у Глен-Кові, в Монастирі Св. Йосафата. В історичний архів Провінції увійшли також інші матеріали, які поступово збиралися Провінційним секретарем у Римських, Василіянських та в Державних архівах й інші надбання Провінції від 2009 року. лише ніхто не бачив зібраних матеріалів також ніхто не бачив шо з них зроблено, ні монографії Ониська .

Коля 11.04.2025 / 15:05:28
Мукачівська єпархія то українці, лиш ректор семінарії Береш, який майже мекнутий розхерячив біля нового року білу шкоду суперб нову, ходить по архівам шукає документи що він не українець, як йому радить старший над неокатехкуменатом України сепар поляк Раймонд Пупковський.Ще й вірника Васю Кривенька хазяїна Бутор плита на Бородіна змушують йти в архів шукати доки, що він не українець

українець 11.04.2025 / 14:55:09
Так звані українці пишуть книжки про свій вклад у мукачівську єпархію, але забувають про своїх вчителів та наставників, бо для них то пил.

українець 11.04.2025 / 14:52:40
Який приклад надає священик та, що дозволяє громада так діє кураторія. Якби громада не була стадом то ніхто б не використовував би її. В монастирях так само протоігумен цар та бог, ігумени царки, а інші ніхто. Як то кажуть, що дозволено попу заборонено дяку. Тому фотограф пиячить, інші на нього рівняються, але все всіх влаштовує. головне сіюріус та недержавна мова, танці з бубнами, походи з пальмами... гра у футбол та гостина, конференції з брехачами та мадярами бо то історічно складено лише УГКЦ вороги для Закарпаття

Олександр Гаврош
Олександр Гаврош
Публікації:
/ 3Як письменникам оголошували партійні догани
/ 8Феномен Сергія Федаки
/ 2Кілька вражень про цьогорічних лауреатів премії Михайла Лучкая
Підсумки 2024 року на Закарпатті
Перший український роман про Закарпаття
/ 3Закарпатський першопроходець
/ 3У 20 років засуджений до розстрілу
/ 25Великий ювілей великого єпископа
/ 8Що показав перепис в Угорщині?
/ 2Піврічні підсумки року Августина Волошина
/ 3Олекса Мишанич і югославські руснаки
/ 7Як Падяк із Духновича "націоналіста" робить
/ 1005МГКЄ: Старі виклики і нове керівництво
/ 5Син Івана Сили: чемпіон з боксу та український патріот
/ 2Закарпатець, який міг знати Шевченка
/ 4Незрівнянний Стефан Мострянський
/ 6Джон Лавра – американський пілот із закарпатським корінням
/ 4Брати Рамачі і сербські руснаки
/ 1Загадковий Іриней
/ 3Що показав перепис у Румунії?
/ 1Загублені у коханні
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
» Всі записи