Український науковець зі США Осип Данко помер на сотому році життя у 2022 році. До свого століття наш земляк не дожив пів року. Але в 2021 році встиг видати книжку споминів «Із стежок життя», де розповідає про власний життєвий шлях.
Народився член Наукового товариства імені Т.Шевченка в селі Тростник на Виноградівщині 12 серпня 1922 року. Навчався в Берегівській та Хустській гімназії. Після окупації Карпатської України у березні 1939 року вступив до організації «Юнацтво ОУН», за що був заарештований угорською владою. Згодом перебрався до Чехословаччини. Служив у Чехословацькому корпусі Людвіка Свободи. У 1945-46 роках навчався у Карловому університеті в Празі.
Американський науковець із Закарпаття Осип Данко
У 1950 році в Українському вільному університеті в Мюнхені здобув ступінь доктора права. У 1954 році емігрував до США. У Колумбійському університеті здобув ступінь магістра з бібліотекознавства, де працював до 1962 року. Потім перейшов до Йєльського університету, в якому до 1989 року очолював славістичний відділ бібліотеки.
Досліджував зародження православного руху на Закарпатті у першій половині ХХ століття. Свого часу мені пощастило зробити цікаве інтерв’ю для «Дзеркала тижня» з паном Осипом (часто його ім’я ще подають як Йосиф), яке можна прочитати тут. ОСИП ДАНКО: «ГОЛОВНИЙ УРОК МИНУЛОГО — У ТОЛЕРАНТНОСТІ» ЦЕРКОВНА ІСТОРІЯ ЗАКАРПАТТЯ БАГАТА НА ТАЄМНИЦІ - ZN.ua
У своїй книжці, що побачила світ в ужгородському видавництві «Timpani», закарпатець відгукується і про відомого маніпулянта, «батька» неорусинства Пола Магочі.
Думки Осипа Данка подаємо в оригіналі.
Підступний і шкідливий політично проєкт проф. Павла Роберта Магочія зі створення окремого, відмінного від українців, народу – русинів
Дещо про справу, яку багато людей вважає, що вона від лукавого. Як уродженець Закарпаття, я не міг не помічати і не слідкувати за могутньо розгорнутою, зокрема серед нащадків закарпатських емігрантів першої хвилі в США (тобто тих, що прибули перед 1914 роком), як також у деяких східноєвропейських державах, акцією, спрямованою на створення окремого від українців народу – русинів. Мова тут, насамперед, саме про цю сферу діяльності історика, професора Торонтського Університету в Канада Павла Роберта Магочія (Paul Robert Magocsi, 1945 р.н.). Був це політичний проєкт, над яким проф.Магочі невтомно працював близько 50 літ. Для цього він розгорнув широкий діапазон діяльності, продукуючи величезну кількість видань різного типу, організовуючи численні конференції, зустрічі, інтерв’ю та агітуючи співробітників та послідовників. При цьому, треба відзначити, що цим проєктом донині жваво цікавляться та використовують його для своїх політичних цілей насамперед Кремль та Будапешт.
Книжка "Із стежок життя" Осипа Данка (2021)
Провал грандіозного задуму П.Р.Магочія про відзначення на догоду Кремлю тисячоліття хрещення Київської Русі
Для повноти картини, варто ще пригадати план проф.Магочія зорганізувати величаву конференцію для відзначення Хрещення Київської Русі. Участь у святкуванні мав взяти Московський патріарх і Папа Римський. Видатки на втілення плану в життя повинні були становити 400 тисяч доларів. Якимось чином дізналися про працю над реалізацією того задуму люди з української діаспори, від імені якої професори Омелян Пріцак і Василь Маркусь вчасно зробили кроки, що призвели до провалу цього грандіозного плану. Було це великою втратою для Московського патріархату і Росії, бо саме вони могли стати бенефіціярами запланованого святкування. Саме вони століттями, переписуючи історію, привласнюють собі Київську Русь і на тому базують своє «право» підпорядкувати собі як українську церкву, так і українських народ.
Замість епілогу
Закарпаття, як відомо, до 1919 року протягом довгих століть було під владою шляхетської Угорщини. Воно понесло за той час чималі втрати в людях та в обкраянні його території, але вистояло, й як інші землі України замість етноніму «русин» прийняло назву «українець», «Україна».
Які ж результати широко закроєної і голосної діяльності та вкладу великих сум грошей у проєкт творення окремого народу – русинів – на Закарпатті? Професор Павло Р.Магочі був або неспроможний бачити, або вперто не хоче й досі бачити, що його ідеї й задуми щодо Закарпаття – це ідеї вчорашнього дня, а його політичний проєкт веде до пройденого закарпатськими українцями шляху. Сьогодні в умовах незнаної раніше свободи, серед загалу населення Закарпаття нараховується, згідно опитуванням, менше 1% тих, що ідентифікують себе русинами. Ще менший відсоток їх серед вищої, свідомої верстви.
Інакше кажучи, закарпатці самі дають собі раду з визначенням своєї національної ідентичності. І вони не потребують допомоги, а тим більше будь-якого втручання в їхні справи чи справи України загалом».
Редактор книжки П.М.Федака на презентації