Як офіційний Ужгород гуцулами злегковажив

Це вони сто років тому 9 листопада 1918 року на народному віче в Ясіні сколихнули Європу своїм Гуцульським Повстанням й недвозначним політичним гаслом-вибором: «Хай живе один великий український народ від Тиси аж по Чорне море і гори Кавказ! Хай живе і пишається наша велика Одноцільна Українська Республіка!». Це вони  устами 22-річного офіцера австрійської армії, майбутнього президента Гуцульської Республіки Степана Клочурака 2 січня 1919 року на урочистому засіданні Національної Ради Західної України у Станиславові, де було проголошено об'єднання Західної України з Наддніпрянщиною, на увесь світ проголосили свою україноцентричність: "Ми були завжди свідомі того, що ми є частина українського народу. Про це споріднення наш нарід ніколи не забував, хоч був віками відрізаний від своїх братів. Це доказують і останні події, які відогрались не тільки в Ясінях і на цілій нашій Гуцульщині і Мараморощині..., де наш народ висловив тверде бажання приєднатися до своїх братів-українців, до України... Я щасливий, що мені, представникові молодої генерації, припала велика честь від імені угорських українців передати вам їхню тверду волю приєднати до України землю, на якій вони споконвічно живуть, як невід'ємну частину України".

Закарпатська Гуцульщина – український П’ємонт Срібної Землі. Скеля українського духу, Говерла свободолюбства й невпокореності. Добрий і щирий субетнос, однак вельми гордий, сповнений власної гідності і родової честі. Недарма тут кажуть про себе: «Ми – високого коліна!». 

Не мстиві, однак на відверту зневагу відреагують симетрично. Офіційний Ужгород затіяв небезпечну гру з гордими гуцулами, абсолютно проігнорувавши заходи  з нагоди відзначення початку українського державотворення на західноукраїнських землях та 100-річчя заснування Гуцульської Народної Ради у селищі Ясіні 8 листопада 1918 року. 

Жодного представника обласної ради. Жодного науковця з державного університету. Офіційний Рахів обмежився представництвом на рівні заступників голів райради і райдержадміністрації.

Тим часом до Ясіні приїхали гості з Румунії й Словаччини, делегації зі Львова, Верховини, Коломиї, Яремчі, та що там казати – усієї Гуцульщини, щоб у тісному побратимському колі віддати шану засновникам Гуцульської Народної Ради, вклонитися могилам героїв Гуцульської Республіки. Власне тут, у цьому найвисокогірнішому селищі Закарпаття, вперше після кількасотрічного уярмлення краю так масово й відкрито виступили за возз’єднання з Великою Україною. То стався великий Гуцульський Зрив 1918-1920 років, що заклав підвалини під майбутню Карпатську Україну у 1939-му.

Закарпатські гуцули гаряче вітали широку хвилю національно-визвольних революцій народів Центрально-Східної Європи, які на уламках імперій взялися будувати власні національні держави, без вагань поринули у вир  українського національно-визвольного руху, що набув широкого розмаху й охопив не лише населення колишніх австрійських земель Галичини та Північної Буковини, а й територію підконтрольного угорській владі Закарпаття. 

8 листопада 1918 року в Ясіні створили Гуцульську Народну Раду, у січні 1919-го проголосили Гуцульську Республіку з орієнтацією на велику  соборну Україну. 10 грудня 1918 року до Будапештаприбула делегація на чолі з головою Гуцульської Народної Ради Степаном Клочураком. Представники Гуцульщини й інших районів краю були проти дальшого входження до Мадярщини.  Ю. Бращайко  заявив, що більшість делегатів не погодиться із підготовленим угорським урядом маніфестом, бо «український народ Закарпаття дивиться в іншу сторону». «Дарма, панове, тут не поможуть жодні маніфести, наш народ домагається приєднання до України, до своїх братів». Делегати-українці Мараморощини у Сиготі проголосили: «Нам не треба нічого від Мадярщини! Хай живе Україна!»

Про ідею та стратегічні завдання Гуцульської республіки та події столітньої давнини, про значення, успіхи та проблеми говорили в Ясіні 10 листопада на науковій конференції «Гуцульська республіка – феномен творення української державності на Закарпатті періоду національної революції». 

Ґрунтовні доповіді виголосили Микола Мушинка – доктор філологічних наук, професор, голова Асоціації україністів Словаччини, іноземний член НАН України, Василь Лизанчук та Михайло Гнатюк – доктори філологічних наук професори Львівського національного університету імені І. Франка, Ігор Райківський – доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Дмитро Стефлюк – голова Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», Василь Попович – краєзнавець, голова Фундації українських гуцулів Румунії, Ярослава Ткачук – генеральний директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, Василь Мулеса – голова Всеукраїнського товариства «Лемківщина», ужгородський видавець та письменник Іван Ребрик і науковець Наталія Ребрик – проректор Закарпатської академії мистецтв, кандидат філологічних наук, доцент  та ін. І жодного науковця з УжНУ!

Наукову конференцію в суботу 10 листопада в Ясіні організував Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, основні доповіді виголосили науковці з Пряшева, Львова і Румунії, з привітальним концертом у неділю на стадіоні виступив Івано-Франківський Національний Гуцульський  ансамбль пісні і танцю «Гуцулія», до усіх акцій було причетне Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» зі штабом у Верховині. Себто, якби не сусіди, то в Ясіні святкували б фестиваль юшки, а не сторіччя Гуцульського Зриву…

Гостинні ясінці щиро вітали гостей, частували традиційними гуцульськими стравами. Урочисто відкрили площу Героїв Гуцульської Республіки. Однак чомусь «забули» запросити синів, онуків і правнуків звитяжців тих славетних подій – Климпушів, Німчуків, Клочураків, Бандусяків… Народний депутат Василь Петьовка, який щедро засіває край своїми подачками, не вважав за потрібне вклонитися гордим гуцулам. А чого? Він же стільки надарував! Проголосують…

Тим часом офіційний Ужгород абсолютно зневажив 100-річчя проукраїнського Гуцульського Зриву. А що тут такого? Це ж не розрекламоване свято бриндзі! Не гастрономічні фестивалі голубців, баношу, вина й пікниці, на які так охоче  приїздять очільники краю.

У Львові та Івано-Франківську на державному рівні відзначили 100-річчя Західно-Української Народної Ради. Еліта краю й влада увесь рік готувалися до ювілею й відзначили його масштабно, як і належить галичанам, які проливали і проливають кров за Україну та її соборність. Провладний Ужгород проявив таку політичну млявість, яку інакше, ніж  зрадофільство, не назвеш!. Це ляпас не гуцулам. Це плювок усім нам. 

Бійтеся гніву доброго народу! – каже народна мудрість. Гуцули не пробачать публічну зневагу і на прийдешніх виборах дадуть адекватну відповідь й зметуть політичних троглодитів та нарешті оберуть нову абсолютно проукраїнську владу.

От чи прийдуть?..

Теги:

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати