Юліан Головінський: Воїн і Месник

Історія – наші корені, без яких неможливе життя сьогодні і в майбутньому.   Ще багато імен наших славних пращурів чекають того часу, коли досвідчена рука історика, краєзнавця, іншого допитливця в архівах чи на горищах випадково або ж свідомо витягне припорошену напівзотлілу теку з маловідомим прізвищем справжнього героя за українську незалежність, несправедливо призабуте, здавалося б, назавжди викреслене з національної історичної пам’яті. Ан ні!    Герої не вмирають! Повертаються до нас книгами фахових історичних розвідок, у дискурсах і спогадах сучасників, сухим й лаконічним науково-популярним мовленням чи ж гарячим поетичним речитативом-поемою і захоплюючим  художньо-документальним романом. 

Багатосерійний фільм-блокбастер, сподіваюсь, колись буде знято і про видатну для України постать, провідного й незламного діяча національно-визвольної боротьби, команданта бригади Галицької Армії (УГА), одного із засновників та активних діячів Української Військової Організації (УВО) та Організації Українських Націоналістів (ОУН), бойового референта і крайового команданта УВО (1926-27 рр. та 1930 р.), крайового провідника ОУН (06-09.1930 р.)  Юліана Головінського,  псевдо Дубик (народився 1 грудня 1894, Радимно, нині Польща, — злочинно вбитий польською поліцією  30 вересня 1930 між Бібркою та Великими Глібовичами, нині Перемишлянського району Львівської області). 

Томас Вудро Вільсон (28-й Президент США, історик і політолог,  лауреат Нобелівської премії миру 1919 року) написав: «Історія свободи – це історія спротиву». Якщо за основу нашого дискурсу взяти цей імператив, то від масштабності та інтенсивності національного спротиву прямо залежить повнота і об’єм отриманої свободи. 

Українці мають чим і ким пишатися! Це нація воїнів і переможців. Згадаймо успішні визвольні походи  великих князів і королів часів Київської Руси і  Галицько-Волинського князівства, битви із Золотою Ордою. Пам’ятаємо і  Гетьманщину з її лютою січею з ляхами, московитами і турками. Крізь віки прозирає до нас мудрість Івана Мазепи, палахкотять вогнями заграв Гайдамаччина і Коліївщина на Правобережній Україні. Героїка УНР, ЗУНР.  Акт Злуки. Гуцульська, Бойківська та інші республіки, Українсько-польська війна, УВО, УГВР, Карпатська Україна, ОУН-УПА, відновлення Незалежности, Помаранчева революція, Революція Гідности, Небесна сотня.  Анексія Криму, війна на сході України, добробати, кіборги...

Мільйони героїв, які віддали життя за нашу свободу, кожен з них власним життям вписав і свій рядок в національну історію спротиву. Серед них – знакова постать Юліана Головінського.

Чим зацікавив мене цей непересічний великий Українець? Тим, що найперше він Воїн і  Месник!

Надто вже терплячі українці. Нащадки невмирущої слави Довбуша і Кармелюка з донині незрозумілих не лишень мені причин дали дожити до глибокої старості катам українського народу – Кагановичу, Судоплатову й тисячам кривавих убивць, які кованим чоботом окупанта плюндрували нашу землю, закривали наші храми, вбивали священників та інтелігенцію, вагонами везли в Гулаги патріотів, морили нас голодоморами, встромили у спину Чорнобильський ніж, катували  за  любов до рідного краю, ґвалтували дружин і малолітніх дівчаток.

І нині оббріхують Україну, вкрали нашу історію,  принижують нашу мову, культуру, обзивають нас хохлами, висміюють наших національних героїв, вбивають патріотів, грубо й безцеремонно насаджують московитську церкву і «рускій мір».

Я миротворець і ліберал за вдачею, однак не проти, щоб було створено управління спеціальних операцій на зразок ізраїльського Моссаду. І щоб усі найзапекліші вороги України  були знищені.

Після тривалої  перерви я таки піду на вибори і проголосую за того кандидата в президенти, який одним із програмних своїх завдань озвучить створення  спецзагону з ліквідації зовнішніх і внутрішніх ворогів України й «зачистки»  всієї тієї мерзоти, що призвела до кровопролиття в Україні.

Жорстоко й не по-християнськи? А хто з нами, русинами-українцями,  поводився по-Божому? Католики-мадяри? Чи православні московські братушки? Нищили, вбивали, вішали, палили наші церкви. Бог у той час дивився інший серіал.

Занадто довго, віками,  ми вмирали за Україну – найвищий час вбивати за неї!

У Тель-Авів  за досвідом не треба їхати. Варто вивчити тактику і стратегію Юліана Головінського.

Наприкінці 1924-го він стає Крайовим командантом УВО і створює легендарну «Летючу Бригаду». Протягом всього свого керування Крайовою Командою УВО він не тільки очолював «Летючу Бригаду», але й особисто брав участь в її атентатах, в тому числі і нападі на головну пошту Львова 28 березня 1925 року. У справі замаху на польського куратора Собінського у 1927-му був заарештований, однак під час слідства ні в чому не зізнавався. На суді захищав себе сам і був звільнений. 

Високоморальні (так-так, не мародери-грабіжники, а інтелектуали й свідомі високої місії!) месники – ось що нам потрібно. Отак сидить якась промосковська гнида в колибі у киптарику під полониною чи з фатьовом у двоповерховій  надвірній кухні десь під Мукачевом й поливає помиями усе  національне, розробляє підступні плани повалення української державності, розподілу України, приєднання і від’єднання… а тут на тобі – хлопці з тризубом на шевронах, куля в лоб… Держава за визначенням не може відкрито  (Ізраїль, Росія – ще й як можуть!) знищувати наших ворогів, толерасти й ліберасти зберуть багатотисячні ходи-маніфестації, тож суспільство мусить народити нового Довбуша чи Кармелюка… Чи народить? Сумніваюся… Ще одна моя утопія. Не закликаю гарячі голови гуртуватися в загони месників, тут повинні діяти спецслужби.

Внесок Юліана Головінського в історію української національно-визвольної боротьби визначальний, особливо ефективною є його боротьба на фронтах проти польських, комуно-московських та білогвардійських армій. Вражаючим постає його дух воїна у страшний час ворожого оточення і масової епідемії тифу восени 1919 року в «Чотирикутнику смерті» на Вінниччині. У час знесилення, хвороб і поразок Українських армій УНР і ЗУНР він ініціює і проводить 21 листопада 1919 р. у Вінниці військовий парад своєї бригади, демонструючи присутнім там закордонним військово-дипломатичним місіям незламність українського воїнства.

Після назагал програної великої Війни за незалежність України Ю. Головінський не демобілізовується, не складає у відчаї руки  і не переходить до праці на господарській чи просвітянській ниві. Він знову стає на смертельний двобій з окупантом – тепер уже в рядах революційного підпілля УВО і ОУН. Стає одним із найавторитетніших Крайових Командирів УВО, робить перспективну ставку на оновлення молоддю конспіративних лав борців за свободу рідного народу. Є справжнім улюбленцем побратимів-бойовиків і живою легендою руху. 

Крайовий провідник УВО-ОУН Юліан Головінський був вправним конспіратором, досвідченим націоналістичним пропагандистом, талановитим воєначальником і командиром. Йому одному з перших у 1920-х рр.. належить ідея організації українського національного спротиву-терору на чітких морально-етичних принципах, себто рішуча й жорстока відповідь на усі факти приниження гідності й вбивства українського населення. Грізну міць націоналістів  відчули на собі усі окупаційні режими. Як нам нині бракує месників, які б зачистили нашу землю від прокремлівської гримучої суміші кагебістів, феесбешників, сексотів, провокаторів, комуно-православних попихачів-московитів, адептів «руцькава міра» та іншої гундяєвсько-путлєрівської нечисті. 

Юліана Головінського згадують як сміливу та мужню особистість, людину, яка не боялася ні ворогів, ні смерті, йшла цілеспрямовано до мети, не зважаючи на жодні обставини. Один з відважних командирів батарей артилерії УГА, кадровий артилерист В. Галан написав: «Головінський належав до найкращих бойових старшин Галицької Армії, який завжди вмів пристосуватися до обставин».  

Головінський був визначним воєначальником, провідником, незламним патріотом і борцем до останніх своїх днів. Окрім того, він був щиросердечною та милосердною людиною (яка не раз поплатилася за свою доброту) та доволі загадковим чоловіком. Його дружина Славомира говорила про те, що Юліан мав у собі якусь таємничу силу, яка кріпила та підтримувала усіх, хто з ним стрічався, і у ньому було щось надприроднє. Важко не погодитись. 

Історія визвольної боротьби за Україну дала нам багато великих постатей та героїв, які, не вагаючись. віддавали життя за Україну, робили все, аби життя майбутнього покоління стало кращим. І одним з таких визначних героїв є і Юліан Головінський. Він боровся за незалежність, за нашу державу і, як ніхто інший, заслуговує стати культовим прикладом для сьогоднішніх молодих воїнів, які, як це було в усі віки, стали до смертельного бою за самостійність та незалежність Української держави з віковічним ворогом – фашистською Росією. 

Наша смерть

Научить інших,

як їм треба жити (Леся Українка, «Грішниця»).

Його вбили за те, що любив й обороняв свій народ і Україну.

Всеволод Іськів - знаний  український громадсько-політичний діяч, історик, один з фундаторів Товариства української мови імені Т. Шевченка, Народного Руху України та сучасного Українського козацтва на Львівщині, подарував нам  приурочену до століття Української Національної Революції знакову книжку «Юліан Головінський: життя у полум’ї війни і революційної дії»  (Львів, 2017). 

Напередодні 120-річчя від народження Юліана Головінського у 2014-му  відкрили пам’ятник герою у Львові. 

Респект усім, хто зумів це зробити! Гадаю, Закарпаття повинно більше знати про цього українського лицаря, воїна і месника, справді загальнонаціонального Героя.

Теги:

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати