Чи впустять Бандеру на Закарпаття?

Історії з найменуванням вулиці в Мукачевому і несміливою спробою встановлення у Рахові пам’ятника провіднику українського нації Степанові Бандері мають гостросюжетні карколомні перипетії і, на жаль, очікуваний фінал – «не пущать»! Наче війнуло мороком із застійних часів комуністичного мракобісся, коли ставилося табу на усе українське, нищили нашу віру, мову, культуру, очорнялися національні герої, зате насаджувалися чужинські ідоли, всякі там невські, павліки морозови, космодем’янські, панфіловці, які згодом під лупою чесних і не продажних істориків виявилися нічим іншим, як дешевими міфами, ще однією лукавою мантрою у суцільній кремлівській ідеологічній брехні.

Чи впустять Бандеру на Закарпаття?

Уперше бандерівцем на початку сімдесятих мене обізвали у Криму тільки через те, що носив кепку із написом «Закарпаття» (а мало бути «Закарпатье»?). Це мене обурило, однак і розбудило інтерес до постаті Бандери.

Якщо сорокап’ятимільйонну націю кремлівські путлєри й варшавські шовіністи називають «бандерівцями», то  яким велетнем і нескореним героєм має бути той, хто дав своє ім’я такому велелюдному національному спротиву! Нині я, демократ по духу, тішуся, якщо якась кацапська чи мазурська держиморда називає мене бандерівцем (до слова, мешкаю я на вулиці Бандери, а редакційний офіс – на вулиці Петлюри) .

Однак повернімося до історії з Бандерою в Рахові (мукачівські пристрасті начебто вляглися). Усе почалося з того, що у 2009 році молодий рахівський патріот і політик Микола Кокіш-Мельник (нині депутат райради) подав ідею встановити в Рахові пам’ятник Степану Бандері.  Від слів перейшов до діла: замовив  відомим львівським скульпторам з рахівським корінням Юрію і Олександру Гав’юкам проект, схвалив макет, за власні кошти оплатив виготовлення пам’ятника у бронзі на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. Пам’ятник Бандері (на фото), як і усі роботи талановитих Гав’юків, вийшов монументальним і передав нестримний характер й готовність до боротьби Великого Українця.

А далі почалася коломийка, за яку  соромно має бути усім рахів’янам.

Бандеру до Рахова не впустили. Хто б сумнівався! Міська рада спочатку прийняла рішення виділити місце під монумент, однак після протесту прокурора злякалася й відмінила ухвалу, хоча могла своїм рішенням відхилити протест. Районна рада  пробувала підтримати ініціативу тогочасного заступника Петра Ференца, який разом з депутатами-однодумцями кілька разів виносив питання на сесію, однак  депутати-регіонали все успішно «валили». Драматичним було одне з останніх засідань 2010 року перед завершенням каденції сесії п’ятого скликання: забракло одного голосу, щоб прийняти рішення про встановлення у Рахові пам’ятника Степанові Бандері. Місцеві аналітики вирахували, що не  проголосував депутат Б.П., інші ж твердять, що тодішній голова Іван Сурмачевський побоявся підняти руку «за». Невже виходець з Галичини, уродженець славного праукраїнського Тернопілля побоявся впустити до Рахова великого галичанина й Українця Бандеру? Можна лише  здогадуватися про мотиви, які знерухоміли руку голови райради, однак,  гадаю,  ще чекає свого дослідника діяльність у гуцульському середовищі цієї неоднозначної постаті.

Не пощастило в Рахові й Романові Шухевичу. Коли на іншу сесію райради завітав його син Юрій,  Герой України, то тодішній депутат і запеклий регіонал Микола Беркела-старший не приховував своєї зневаги до багатолітнього політичного в’язня радянських концтаборів й демонстративно полишив залу.

Спротив Бандері на Закарпатті чинили й чинять відверто і зухвало. Найперше проклинає його православна московська церква, а, отже, і її кількасот закарпатських філій налаштовані до нього вороже. Місцеві регіонали за командою з Донецька й Ужгорода теж робили все, щоб  дискредитувати і не допустити встановлення пам’ятника великому націоналісту.  Свідомо зривали сесії, кликали на поміч ветеранів-«освободітєлєй», комуністів із соціалістами, радикалів-угорців, симпатиків мадярського Йоббіка та усіх тих, кому українські національні герої стоять поперек горла.

Бідний Бандера! З прожитих повних страждань і болю п’ятдесяти років 10 провів у польських і німецьких в’язницях, був засуджений до смертної кари. За що? За те, що любив Україну і боровся за її незалежність та самостійність.

Уся його родина була знищена й поскрибована окупантами: молодший брат  Богдан у 1941 році  очолив один із загонів опору нацистським військам, загинув 1942-го.  Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році вбили польські наглядачі-колаборанти  у німецькому концтаборі Аушвіц. Сестер Оксану, Володимиру та Марту-Марію у 1941 році було заарештовано і заслано до Сибіру,  Марта-Марія  померла на чужині, літня Оксана повернулася на Батьківщину лише після  50-х років життя у Сибіру (померла  2008 року). 2001 року  в Стрию спочила 98-річна Володимира.

Батька Степана Бандери – греко-католицького священика о. Андрія Бандеру  -  радянська влада розстріляла у травні 1941 року. Відповідаючи на запитання суддів про своїх дітей, отець Андрій Бандера гордо відповів: «Я своїм дітям дав належне виховання, прививаючи їм любов до України. Світогляди моїх синів і доньок однакові».

15 жовтня 1959 року у Мюнхені агент КГБ Б. Сташинський пострілом із спеціально виготовленого пістолета (стріляв ампулами з ціаністим калієм) вбив Бандеру.

У нас багато героїв, але Бандера – один.

Пошанування славетного провідника української нації - внутрішня справа України і окремих територіальних громад. На противагу багатьом тогочасним польським і радянським політичним діячам Степан Бандера з верхівкою ІІІ рейху не зустрічався, з Гітлером, Геббельсом  та Ріббентропом не цілувався, всю війну провів в німецьких концтаборах і до Волинської трагедії, організованої московськими спецслужбами,  не має жодного стосунку. 

Степан Бандера  свого часу висунув три принципи ставлення до неукраїнців. Вони прості. Побратимське для тих, хто разом з нами бореться за Україну не залежно від національності. Толерантне до тих людей, які живуть на українській землі, не протидіють нашій боротьбі, тому  до них ми повинні ставитись цивілізовано, в Україні всім місця вистачить. І, нарешті, вороже до тих, хто протидіє національно-визвольній боротьбі українського народу. Хіба в інших державах титульна нація діє інакше?

Польська і радянська пропагандистські машини творили з Бандери образ такого собі терориста, вбивці, рабівника і ґвалтівника. А це був високоосвічений українець зі священичої родини, просто нестямно любив «не ту» державу – Україну. А от якби Річ Посполиту чи Московію… Отоді мав би усі почесті!

Ось цитати з праць Степана Бандери: «Віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву й глибоку віру в Бога, Спасителя, кожна людина й цілий народ мають змогу безупинно черпати з вічно живого джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти».  «Без власної держави, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добробуту, ані якої-небудь тіні демократії». Хтось нині заперечить?

Тим часом «рахівський» Бандера чекає вирішальної історичної миті, щоб приїхати до нашого міста й постати у центрі в усій своїй величі. Маємо добру волю певної частини депутатів міської ради, сподіваємось, вони ухвалять знакове рішення.

Великий Українець і галичанин таки прийде до закарпатських гуцулів, стане поруч зі Степаном Клочуряком, Василем, Іваном та Дмитром Климпушами, Августином Волошином, Іваном Маргітичем, Теодором Ромжею,  карпатськими січовиками, героями Небесної Сотні, воїнами-атовцями, бо одні в минулому упродовж темних віків недержавності, а інші в новітні часи – усі разом, упродовж століть, збратаною  багатомільйонною спільнотою мріяли й боролися за найвищу національну цінність  – самостійну й соборну матір-Україну.

Провідник ОУН Степан Бандера став людиною-символом Других національно-визвольних змагань українців у ХХ столітті. Він  зробив усе, що міг.

А ми? 

Олександр Масляник, Закарпаття онлайн.Блоги
25 лютого 2018р.

Теги: Бандера

Коментарі

явір 2018-11-14 / 19:23:50
Сашко! Ти знаєш мене! Ти молодець Пиши так, щоб німіли щурі, виродки погані.
Слава Степану Бандері! Слава Україні!

штик Закарпаття 2018-11-14 / 19:19:35
Бандері ваші пам"ятники в одному.... Він Герой! Ви, ша... шановні! Він не за те воював, загинув, щоб ви йому пам"ятники ставили й вадилися на його кістках. Бандері це не потрібно! Чуєте! Перестаньте! Молю, заклинаю Вас! Шановні! Борітеся й поборете! Щось робіть. Тільки не сваріться, бо це тільки треба нашим ворогам.
Слава Вам, справжні бандерівці!

До Адміна 2018-03-01 / 22:35:23
Чому не видалите коментар цього дюси. з матюками в Бога, це ж гріх великий, чи це Закарпатська культура?

дюси 2018-02-28 / 23:27:39
Но а чим ще можна перейматись? Уже всё хвала богу маемо у порядку. У Испании де само вишший горб та добре го видно там стоить памятник быкови з яйцьми. И нич, нико ни из ким не спорит.Значит у них главнный герой бык? Бога вам! тать оргагизуйте еден суботник як з за комуны боло. патриоты грёбаные!

Михайло 2018-02-28 / 11:14:00
Не памятники треба ставити а державу будувати,дороги,шахти,фабрики.Бо памятник поставлять у Рахові а доїхати до Рахова з Ужгорода неможливо

Богдану 2018-02-28 / 03:29:36
Коли памятники ставлять і ставлять і ще раз ставлять як колись леніну ,то це богдане теж божевільлля .схаменись.

Богдан 2018-02-27 / 19:32:52
Тому, хто ховається на кличкою Вуву. Вам би самому піти до психіатра, грунтовно полікуватися. Чи забавляє вас ваша гра в дурника й дурку? Автор пропонує серйозну тему- перше погруддя Герою України Степанові Бандері в Закарпатті. Це дуже знакова, глибоко симвлічна подія. А Вуву зі своїми божевільними патяканнями.Та Бандера загинув, аби ти, блін, просто жив у своїй державі. Згинь взагалі із коментів, з"явися після лікування в божевільні. Невже ти не бачиш, що дах у тебе давно поїхав. Рятуй себе, бо, відчувається, маєш якісь клепки в голові. Вуву і Степан, дайте нормальним людям сказати.

Вуву до степана 2018-02-27 / 19:13:58
Твоє пророцтво вітер забрав.
Щасливе майбутнє господь мені дав.
То в тебе самого що клопіт -життя
Бо все щось не так і нема вороття.

stepan 2018-02-27 / 09:57:06
а за що Бандері памятки ? героїв гинуть на війні а не їдять мюнхенські бретцелі з пивом.

Михайло 2018-02-26 / 23:48:26
Буде Бандера або ні краще від того не буде.

Міша 2018-02-26 / 23:37:24
Та лишіться того Бандери. Ліпше думайте, що з мадярами робити.

Вуву 2018-02-26 / 22:38:40
Залишаться сподіватись що наші нащадки будуть більш розумні і далекоглядні щоб не робити таких дурниць .
А граблі залишаться хіба що в музейі як і підпис під тим експонатом ...
"Це той предмет на який ступала нога вашого предка".

Автор 2018-02-26 / 21:01:42
До мене було запитання: чи не будуть прийдешні покоління дивитись на наші памятники так, як ми тепер дивемось на дохристиянські ідоли?
Час перемеле у своїх немилосердних жорнах епохи й геніїв, героїв і зрадників.
Що залишиться? Пісок. А з того піску наші нащадки побудують нові пам'ятники.

Степан 2018-02-26 / 20:38:29
Вуву.Дуже остроумно,лиш пусте.Пам'ятник-від слова пам'ять,про минуле,історія,щоб те ж душевне тепло,про яке ти говориш,прийняти з минулого як вчення.А твій стиль життя просто нікчемний та без майбутнього.Проживи як знаєш.

Маслянику 2018-02-26 / 20:15:31
Відізвись ... Цікаво прочитати твою думку.
А то наче кинув камінь а сам в кущі сховався.

Вуву до степана 2018-02-26 / 20:11:50
Я незнаю який в тебе бізнес ... Може який похоронний ? :'(
Чи ти часом на цвинтарі доглядачем яким працюєш ? :-|

Вуву 2018-02-26 / 20:04:58
Я з памятниками ні говорити ні воювати не збираюсь ... (Воно мертве і для мертвих) ... я йіх обминаю .
Мені цікаво спілкуватись з живими людьми ... бачити йіхні очі і відчувати душевне тепло. Відчувати час проведений разом.
А між формами камяних брил і памятників різниця не суттєва ... як і не суттєво для кого вони пороблені і для чого.
А все решта від лукавого.

Степан 2018-02-26 / 19:48:37
Вуву.потрібен час,щоби у народу вивітрився тот гіпноз,то зомбування,яке нам вдовбляли в мізки при совку про Бандеру.Тот час прійде,й дуже небагато,і ще можливо й доживеш,як у кожному місті ще й селі будеш бачити пам'ятники Бандері,Шухевичу,Колодзінському.Це неминуче й питання часу.Амінь.

До масляника 2018-02-26 / 18:57:45
Хто знає як повернеться в цьому світі і чи не будуть прийдешні покоління дивитись на наші памятники з "вивернутими очима" і смутком в серці так як ми тепер дивемось на дохристиянські ідоли ?
Ваша думка ?

Вуву 2018-02-26 / 18:45:37
Степане ,неуподібнюйся на маскаля ... Бо воля народу є більшою за волю "кабінетних сволочів" ... Хоча народ йіх в ті кабінети сам і обирає.
Ну ти це знаєш.