Між фейками і флудами

У часи війни загострене світовідчуття й оголений нерв виробили у кожному з нас свій спосіб класифікації на підсвідомому рівні найближчого реального й віддаленого віртуального оточення.

Між фейками і флудами

Моя система упізнання проста, мов залізнична шпала: СВІЙ або ЧУЖИЙ! Третього не дано. Україна поділена на дві світоглядні парадигми: ті, хто її любить, і ті, хто її ненавидить. Толерантність й демократизм ніхто не відміняв, однак   ліберальна релятивістська оцінка відступництва та зради неприйнятна і дуже небезпечна. Перекинчики від свого до чужого викликають зневагу. Хтось з відомих порівняв зміну переконань зі скиданням «зношеного одягу» (як на мене, надто ліберально). Точніше висловився Тацит: «Зрадників зневажають навіть ті, кому вони служать». 

І зовсім не риторичний нині Іван Франко:

Чому у нас відступників так много 

І чом для них відступство не страшне?..

Москвофільство, щедро ін’єктоване червінцями у галицьке та закарпатське середовище ХІХ – початку ХХ століття, і нині чіпляється з усіх сил за новітні проекти політичного русинства й розгалужену систему ефесбешного московського православ’я. Властиво тому на справжню арену битви  перетворилися соціальні мережі: тут ведеться жорстока інформаційна гібридна війна проти національної самосвідомості і гідності українців. На повне знищення. Щоб і духу не було!

Начерки цього есею зроблені мною давно, однак не хотів порпатися  у  смердючій помийниці українофобських сайтів (більше до снаги культурологічні дискурси), аж тут вискочив, мов Омелько з конопель, ні, радше як антипко з табакерки, такий собі  «землячок» "Сергей Носелюк" – сепаратист й бот з антиукраїнськими дописами і коментами. Революцію Гідності назвав переворотом. Україна для нього – недодержава, failed state. Спробував зав’язати з ним дискусію, однак він облаяв мене (вершина полеміки!), хутко видалив запис і заблокував мені доступ до своєї сторінки. Я переконався, що у більшості випадків користувачі з іменами «Сергей, Иван,  Петр, Мария,  Светлана» обов’язково вистрілять брудом на все українське. Услід за путлєром в один голос волатимуть, що Україна – це «помилка історії» і «штучне утворення». 

Вмикаючи інтернет, кожен user (сиріч – користувач) мимохіть стає або сліпою мішенню, або ж несхитним воїном на передовій, де потрібні неабияка відвага і честь, щоб «громадою  обух сталить та добре вигострить сокиру…» Особливу небезпеку становить телепростір, тут рашаTV 24 години на добу веде агресивну, жорстоку і цілеспрямовану  – на смертельне ураження! –  війну проти українства.

Приховані загрози таять в собі соціальні мережі. У непідготовленого неофіта у  голові замакітриться: аккаунти, меми. мейли, інтерфейси, лайки, скриншоти, девайси, боти, тролі, фейки, флуди, сервер, кілобайт, веб-сайт, вірус, маршрутизатор. домен, браузер,  хост, файл, блогер. Всесвітня Павутина випродукувала власну субкультуру – своєрідне віддзеркалення сучасного суспільства та світосприйняття. Тут немало щирих й зичливих користувачів, патріотів рідної країни,  однак доволі часто це живильне середовище і поле брудної війни без правил для інформаційних диверсантів – тролів, ботів або ж корисних ідіотів, які в руках кремлівських ляльководів стають маріонетками для одно-  чи багаторазового використання.

… Вони з’явилися майже одночасно з неосяжних нетрів інету. Обидва під ніками. Не пам’ятаю, хто кому першим надіслав у Facebook запит про початок спілкування, однак, як і належить у цій мегаспільноті, стали інтернетдрузями.

Дивна річ – соціальні мережі! Не знаєш людину, а тиснеш «лайк», якщо світовідчуття співпадають.  І видаляєш з друзів того, чиї меседжі свідчать, що  перед тобою ворог, який ллє воду на ворожий млин.

За ніком romario brut постав мій однодумець, а інший  – oleksa pisar – маскується під земляка, однак діє як прихований ворог. Перший вдався до конспірології із зрозумілих причин, оскільки має велику родину в окупованому Криму та на Донбасі і співпрацює з розвідкою НГУ (сектор «Маріуполь»), тому поки що НЕ може ризикувати тим, що її вирахують і почнуть репресувати чи, не доведи Господи,  заб'ють до смерті (прикладів, на жаль, безліч). Другий означив себе як paparazzi, однак жодного фото прихованою камерою на своїй сторінці не виставив.

Обидва з Рахівщини. Земляк і «землячок».

З Romario листуємося у «приваті»  майже два роки, маємо немало проблем до обговорення:  війна на Донбасі, добробати, волонтерство, нищення прадавніх уніатських  церков малоосвіченими попами-варварами, політичне русинство, антиукраїнська діяльність прокремлівських агентів впливу серед місцевого істблішменту, etc. Це він першим підтримав мене у двобої з пропутінськими адептами «руцькава міра», які почали тролити мої публікації.

Складніше з oleksa pisar: не бажає продовжити розмову, уникає прямих запитань. Не скажу, що він – співробітник прокремлівської організації "Internet Research Agency" (IRA), більш відомої, як фабрика російських інтернет-тролів,  не знаю, чи отримує платню… Однак діє так само, як і вони: намагається розпалювати розбіжності в суспільстві, одночасно підтримуючи протилежні точки зору щодо гострих питань.

Ось витяги з його постів: «Поляк за поляка у світі шию перегризе, албанець за албанця любого застрілить. Українець – українця утопить в ложці води». «Я збираю валізи, тому що вони украли у мене країну – Українка». «Переіменували, скоротивши назву, на місто Дніпро, на черзі Запор і Хер!» «Русини – окремий народ зі своєю мовою… І чи несуть вони загрозу цілісності України?». «Україна до Майдану і після – все погано. Багато українців готові найближчим часом виїхати з України».

А от і абсолютний фейк: «Пересікаючи кордон України з Польщею, я прочитав таку інформацію, яку спробую перекласти з польської: 

«Обережно! Ви пересікаєте кордон України! Це держава, де майже повністю знищена економіка, процвітає беззаконня, контрабанда, спекуляції,  мегакорупція державних чиновників... рай для аферистів, авантюристів...»

Обідно те, що все це правда. Це ближні сусіди про нас такої думки. Дожилися! От вам і Слава Україні!» (не існує такого оголошення на кордоні!).

Геть заблукав між фейками і флудами…

А ось коменти romario brut: «Треба зривати маски й усю ту путлєрівську наволоч викинути на смітник історії! працюймо!». «Новинський їздив до Стамбула й Варшави, щоб завадити Українській церкві отримати автокефалію. Підривні антиукраїнські дії цієї путлєрівської гниди відомі усім, крім СБУ і Генпрокуратури. Чи є в Україні сила, здатна прищемити хвіст гундяєвському резиденту? Воно чує себе впевнено, бо вірить у безкарність!». «Так низько впасти... дійти до того, щоб користуватись "мемами" кацапетів/рашапропоганден/ольгинських тролів,  аж боридко стало! Я не опущусь до того рівня, щоб користуватись стовідсотковими "мемами" одвічного ворога! Тоді від вас вже слід чекати і чергових перепостів, про те, що "ми одін народ", "України нікогда не сущіствовало" , "в Украінє уже трєтій дефолт" і так далі... Нащо ви мене в друзі запрошували, щоб комплекси свої було з ким лікувати, серотоніну і т.і. не вистачає!?» 

«Гундяєва треба відправити в пекло! Як би нам то вдалося, то я впевнений, що Господь Спаситель "віддячиться" ... «Лишень буду молити Бога, щоб нам допоміг... То був би шок для московитів в Закарпатті, де вони вже повірили, що всіх зпацифікували на 100 відсотків разом з Балоґівсько/Петьовковською/Шуфричовсько/Медвечуківсько/Гундяївською сворою...»

«Усіх розвідників зі Святом!  Надіємось, що наступним роком, вже на червоній площі у московії на БТР під жовто-блакитними бандерос та з піснею про "ленту за лентою... ". «Доброго вечора друзі, побратими! Наближається час святкувань з котрих наймиліші Миколая, Новий Рік, Різдвяні, Старий Новий Рік/Василя, Йордань і т.д. Тож просьба велика до всіх небайдужих вділити хоч крихту з своїх пожитків, нашим братикам на передових, нашим козакам, що боронять мирне небо над нашими головами. 

Слякоті та морози вже добряче знеприємнили нашим братикам буденність на фронті, тому  не маємо права забути про них, мусимо поділитись домашніми лакоминками та іншими подаруночками. Головне ж, звісно, наша увага до них, щоб самотніми вони не почувались, домівки часточку приблизити! Сам починаю збір  з власних символічних 100 $»

А от витяги з його листів до мене: «На весну маю домовленість прийняти у себе на відпуску та реабілітацію під десяток ветеранів. Як демобілізованих, так і воюючих на даний момент.  Може, вийде організувати постійний табір тренувальний, щоб цілорічно ротували там завзяті козаки. Перед тим хочу під  Хмельницьким встановити пам'ятник прадідові-петлюрівцю,  що був 80 років тому розстріляний. На основі скромних матеріалів планую про себе більше описати в ФБ, щоб не встигли мене обгадити в інеті». 

«… поки що то плани, але все починається з планів... колись, як волонтерити починав, то так все здавалось нереальним... та якось Бог допоміг і потихенько допомагаємо». 

«Ніщо так не надихає, як те, що ми стоїмо за правду а за правду й Господь боровся та бореться... себто ми однозначна на одному боці з Всевишнім і Він нас врешті решт приведе до перемоги... шкода, що  по дорозі до перемоги, когось ми таки втратимо із своїх побратимів-посестер, хтось таки буде вимушений заплатити ціну найвищу... Та тая нагорода за цілі того варта!»

«…ото ж бо... "тай заходиться вже точить сокиру... " Я в таких випадках нагадую і, як мантру, повторюю сам для себе в умі, таке... А як же ж було важко тим нашим тоді... конкретно моїм в десятих-двадцятих-тридцятих-сорокових на Хмельниччині і наприкінці тридцятих, у сорокових-п'ятдесятих і так далі в Карпатах... та їм навіть світло в тунелі не світило, ніякої майже надії не мали, монстр мертвим хватом стиснув їх тоді і все одно вірили та боролись! А нам...? А ми в ситуації коли і той зажраний "західний світ" на нашій стороні... і монстр не те, що бувало... Стручно, я рахую так, що хіба ми самі можемо програти в цім совбої... от хіба що взяти і самим цілено програти... бо виграти вони не можуть апріорі над нами без нашої їм допомоги!» (авторський стиль збережено – О.М.)

І от величне кода, апофеоз, квінтесенція, глибинна сутність цього Воїні світла: «Я маю велику сім'ю, я не мільйонер, я економлю та жертвую на фронтовиків, їжджу туди, коли тільки можу, десятки тисяч доларів СВОЇХ ВЛАСНИХ коштів пожертвував на фронт і  стільки ж зібрав від доброчинців. Ви можете не вірити, але я живу останні три роки як жебрак, бо всі доходи на фронт посилаю, а на життя ледь вистачає… НЕ дозволю Україну знищити, щоб я навіть на одному  хлібі та воді жив!» 

Справжній лицар честі – їх немало у мене в друзях, ми підтримуємо одне одного, не ховаємось за ніками, свідомі того, що це – наша війна з ворогом! Посеред  січі на згоду з підлістю не простягають руку… Патріотизм – це не лайки у Фейсбуку, то тяжке ярмо, яке потребує неабиякої моральної сили, знання справи, любові до батьківщини і повної самопожертви. 

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. Проплачені тролі-фейкомети або корисні ідіоти не припиняють спроб підірвати бойовий дух наших воїнів, сіють зневіру, відчай, страх. «Миротворці» закликають відмовитися від боротьби й молитися не за перемогу, а за порозуміння з ворогом.   А це – тотальна капітуляція. Політичні ідіоти переконують, що Путін – це не вся Росія, а прості росіяни домовляться з простими українцями і війна припиниться. Ніколи! Маже 90 відстотків за поребриком вважають українців ворогом № 1. Вибору у нас нема: або вони, або ми! Колективне відчуття ксенофобії й закорінений в їх кістковому мозку і рознесений артеріями великодержавний шовінізм та всепожираюча, люта, на молекулярному рівні, ненависть до українців. Чи домовимось? Не впевнений…

Romario Brut vs  Oleksa Pisar. На вербальному рівні вони  стали для мене певними узагальненими  образами, хоче я знаю, що це реальні люди. Побратим  і ворог. Добро, мужність і відвага супроти зради, підступності та манкурства. Перший в окопах прикриє, другий підступно вистрілить у спину. Ворога не стану називати опонентом. З ним розмова коротка. У воюючій країні ліберастична толерантність небезпечна.

Якщо  йдеться про те, бути Україні чи згинути під московитською ордою,  не слід розмірковувати, милосердними чи жорстокими є наші дії, мусимо облишити сумніви і теревені й нищити ворогів мечем Правди задля порятунку вітчизни й збереження свободи.

Одвага наша – меч, политий кров’ю ворога!  

P.S. Вдалося з’ясувати, що за ніком romario brut стоїть група скромних волонтерів, які не потребують особливого афішування, не хизуються пере телекамерами (серед них  кілька моїх земляків  з Рахівщини), а з одним з них познайомився ближче через переписку, віртуально. Не бачив його жодного разу, кілька разів спілкувався через messenger, однак за сотні кілометрів відчув незламну силу духу сього справжнього, а не позірного  Воїна світла. Схиляю голову перед його негаласливим подвигом.

 

Олександр Масляник, Закарпаття онлайн.Блоги
10 грудня 2018р.

Теги:

Коментарі

Ярослава Вдовичин 2018-12-12 / 16:14:50
Пане Олександре! На одному диханні прочитала..!Попри всі негаразди і невлаштованості,я все-таки щаслива людина.Бо маю щастя на справжніх людей,най ся похвалю).Але справа тут не в мені.Справа в Ромаріо.Я ні на одну секунду,ні найменшим порухом думки,з самісінького першого прочитання, а далі спілкування через месенджер, не сумнівалася...Це безпомилкова група.Дай мені,Боже,сили підтримати в їх особі хоч маленьку частинку наших.

Anna Voloshyn 2018-12-12 / 16:12:37

Приєднуюсь і підписуюсь під кожним словом!Хтось завуальовано,як отой "невідомий" oleksa pisar,хитро,солодко-брехливо наштовхує людей на байдужість і примирення з кланами,що обслуговують рашистів,а хтось б"ється проти системи,піднімає дух,щоби люди пам"ятали-гуцули ніколи не стояли на колінах,боролися за свої права..А тепер люди,мов перелякані,знову схиляють голови перед неправдою...

Вайда 2018-12-11 / 20:45:41
І мовчок? Добра справа має бути по заслугам покарана? Ци як кажете? Стоїт за такий нарід воювати?

Левурда В. 2018-12-10 / 22:14:32
Щастя та здоров'я хлопцям, най нам будут сильні та сміливі до перемоги. Дійсно такі історії дуже символічні, одні розтягують батьківщину як сороки а другі кістками лягають, останнє жертвують.

Анна 2018-12-10 / 22:06:30
Сильно!!!Якби всі так голосно говорили і не спали..Аби кожен на своєму місці"сокиру гострив"...Дякую!

Ромаріо Брут 2018-12-10 / 14:14:52
Я (ми) все ж розгублені... Пане Масляник, дякую за довіру... а може й заслужили, хто його зна :) ... Наразі, "лупаєм ту скалу"... вибирати нам не доводиться, такої можливості нам НЕ залишили!

Степан Крук 2018-12-10 / 14:00:02
Чітко, конкретно, правдиво, логічно, переконливо!!! Спасибі Сашку Маслянику за актуальний і дуже вчасний матеріал! Не пропадайте...