Іван Мацинський і Карпатська Україна

"...майже ніщо не віщує близької весни..."

13-14 вересня ц. р. Державна наукова бібліотека у Пряшеві та Спілка українських письменників Словаччини організовують з нагоди 95-ої річниці від дня народження та 30-ої річниці з дня смерті українського письменника Івана Мацинського наукову конференцію «Творчість, переклад і критика у міждисциплінарному контексті (Іван Мацинський і словацько-українські літературні зв’язки)».

Зізнаюся, свого часу було боляче вичитувати в художніх творах наших письменників тих пару абзаців, що з певних міркувань відводилися подіям Карпатської України. А були вони якщо й не учасниками, то, принаймні, свідками тих подій. Особливо пригнічувало, коли в тебе до автора було приязне, нелегковажне ставлення. І ти про нього знав трохи більше, ніж подавалося офіційно.

Тим приємніше згодом сприймалися несподівані відкриття, як ото сталося з дилогією Івана Долгоша «Заплакала Тиса кровʼю». 

І от ще один емоційний спалах. Виявляється, про Карпатську Україну прекрасно написав Іван Мацинський. Події в новелі викладено у чіткому поденному хронологічному перебігові, стилізовано під хроніку, з явною героїзацією, неприхованим захопленням державотворчим процесом тощо. І це 1967 рік. Дивує і вражає кінцівка твору:

«15 березня по півночі вогнем зупинили польську вій­сь­кову частину, шо біля Торуня перейшла державний кор­дон і наближалась до села. Поляків було відкинено. Пе­­реслідували їх ші чотири кілометри на польській те­ри­­торії. Мости обабіч польського кордону викинули у по­­вітря, в чому взяв участь також Вовтайчик, оскільки в че­хословацькій армії свого часу служив женістом.

Далі без одного пострілу роззброїли жандармську ста­н­­цію в Майдані. Як тут, так і в навколишніх Но­во­се­ли­ці, Ляхівці та Бистрій, теж перевели часткову мобі­лі­за­цію.

Відділ нараховував уже понад чотириста чоловік.

Командування чекало наказу з Хуста, щоб зайняти свою ділянку на угорському фронті.

Цілий день 16 березня пройшов для них спокійно в очі­куванні наказу. Люди чистили зброю, лагодили одяг та обув. Одні холодною березневою водою гірського по­тіч­ка мили до пояса тіло, дивуючи здоров’ям менш за­гар­тованих, інші сиділи по хатах.

Навколо лежав білий безрезневий сніг, шо в тих міс­цях іші міцно тримається ґрунту. Тут іші в тому часі май­же ніщо не віщує близької весни».

17 серпня 2017р.

Теги:


Іван Ребрик
Публікації:
Україна вітає Миколу Мушинку
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІ
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. X. Сторіччя Українського Вільного Університету
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. IX. Іван Іванець
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. VIII. Іван Панькевич
/ 6Возз’єднати...
/ 2Інакші. Дмитро Федака
Звернення учасників Революції Гідності
/ 2Володимир Задорожний: Василь Кукольник
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VII. Зореслав
/ 1Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай
/ 5Світ прийшов до Курова
/ 1Чергове число "Екзилю"
/ 1Отчий поріг Миколи Мушинки
/ 3Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України
Чверть століття "Ґражди"
/ 9Війна і Мир на сторінках "Новин Закарпаття"
Аркадій Шиншинов і його зелене чудовисько
/ 3Літературна сенсація
/ 3Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VI. Федір Ґоч
...У тому шаленому ритмі життя...
/ 5Псевдолокалпатріотичні маніпуляції масовою свідомістю
/ 2Закарпаття під Угорщиною
/ 3Видатна угорська вчена Марія МАЄР про денаціоналізацію та мадяризацію русинів-українців Закарпаття
/ 5Іван Мацинський про Адольфа Добрянського
» Всі записи