"Калітка" в Європу

Та повернімося до сайту облради, на якому у четвер, 6 жовтня ц.р.,  о 11:51  з’явився анонс: «На запрошення відомого  телеведучого інформаційно-публіцістичної програми «Акценти» ОДТРК «Тиса-1» Михайла Данканича черговим гостем студії став голова Закарпатської облради Михайло Рівіс». В ефірі  програму показали  8 жовтня.

Протягом 45 хвилин оговорювалися актуальні для краю питання, зокрема  розбудова Хуста - колишньої столиці Карпатської України, активна співпраця з Угорщиною, боротьба з контрабандою, питання децентралізації та об’єднання громад і нарешті  про те, скільки коштів заклав уряд на розбудову автодоріг у Закарпатській області.

Ось тут на 41-й хвилині посилюємо звук і вслухаємося у наступну сентенцію голови Закарпатської обласної ради Михайла Рівіса: «…якщо хоче центральний уряд бачити Закарпаття у складі України, то вони повинні не забувати про те, що Закарпаття існує!».

Тричі прокручував відео й не йняв віри вухам: невже високопосадовець такого рівня, перша-друга особа в області дозволяє собі абсолютно відвертий шантаж? Та ні, помилки нема: дозволяє! Погрожує! Якщо хочете  бачити сонячне Закарпаття у складі України, то… і далі за текстом. А якщо хтось не хоче? То куди пан Рівіс поведе Закарпаття? До Праги чи Братислави? Сумніваюсь. А, до Будепешта! О, там гарячі голови з «Йоббіка» будуть раді!

Я вже писав про одіозного депутата Рахівської міської ради, який публічно поливав брудом Героя України, президента Августина Волошина, звинувачуючи його в усіх смертних гріхах. Однак це пересічний депутат, який й собі запраг сумнівної слави Герострата і вирішив попіаритися на святому для нас, українців, імені. Проте тут – голова обласної ради, посадовець, який суттєво впливає на політичну ситуацію в краї, формує внутрішні і зовнішні  вектори.

Хто ж він, Михайло Рівіс? З офіційного сайту Закарпатської облради: Рівіс Михайло Михайлович народився 9 серпня 1970 року. Освіта вища, у 1993 році закінчив Львівський політехнічний інститут. У 2004 році закінчив Ужгородський національний університет за спеціальністю „Правознавство”, здобув кваліфікацію юриста.

Трудову діяльність розпочав інспектором Виноградівської митниці. З 1993 року по 2010 рік працював на різних ділянках роботи Виноградівської та Закарпатської митниці. Перебуваючи на державній службі, пройшов шлях від інспектора до заступника начальника Виноградівської митниці – начальника служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил.

З квітня 2010 року по листопад 2010 року працював на посаді начальника відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Виноградівської митниці.

З листопада 2010 року по квітень 2014 року – перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Хустської міської ради.

8 квітня 2014 року призначений на посаду заступника голови Закарпатської обласної державної адміністрації.

1 грудня обраний на посаду голови Закарпатської обласної ради».

Як бачимо, з 1993 року – на державній службі, родом з Хустського району, знаменитого на всю Україну своїм Красним Полем, звитягою Карпатської України та непохитним україноцентризмом. І раптом – абсолютно недержавницька за змістом сентенція державного службовця, публічної особи, політика, громадського діяча, керівника області, яка мені, закарпатцеві з діда-прадіда, бачиться форпостом, неприступною фортецею українства на крайньому заході нашої держави. Тут,  у складних координатах  пограниччя переплітаються, наче на знаменитій статуї Лаокоона,  інтереси потужних геополітичних гравців світової політики, де наш одвічний ворог – Росія – через московських (формально – наших рідних, закарпатських) попів та політичне русинство послідовно вибудовує такий собі промосковський анклав, обіцяючи впливовим місцевим політикам президентство і прем’єрство в імовірній (для Кремля) державі Подкарпатська Русь, що мала би постати на уламках нині унітарної України, яку московіти не можуть знищити упродовж чотирьох століть. З міліціонера чи митника майже неможливо виплекати високоінтелектуального лідера загальноукраїнського масштабу…

На чий млин ллє воду пан Рівіс? На жаль, не на наш, український. Свідомо це робить чи став інструментом у руках більш досвідчених політичних гравців? Покаже час… Однак,  як кажуть в Одесі, політикам усіх рівнів варто навчитися «фільтрувати базар».

А тепер щодо заголовка «Калітка» в Європу». Так в ефірі образно-порівняльно назвав моє рідне Закарпаття   ведучий телаканалу «Тиса-1» Михайло Данканич. Дякую йому за подаровану метафору, він позбавив мене тривалого думання над заголовком. Шаную й ціную його журналістську працю і не дорікатиму телеведучому за допущений росіянізм «калітка» - в ефірі  і не таке почуєш! Вже краще назвав би нашим закарпатським словом «капурка», себто хвіртка.

Однак, сам того не бажаючи, тележурналіст підсвідомо окреслив надзвичайно важливу тему власне у наступній транскрипції: чи не стане Закарпаття московською «каліткою» в Європу? І чи не буде голова Закарпатської облради рипати нею за наказом Москви?

Тільки виважені дії Михайла Ріваса дадуть відповіді на ці запитання…

А може, ведучий мав на увазі не «калітку» а «калитку»? Українською мовою це – торбинка для грошей, гаманець. У минулому митник Рівіс, сподіваюся, ходить не з порожнім гаманцем, а з повним грошей. Тільки, пане Михайле, при цьому не забувайте народну приказку: «У кого калитка товста, в того мова проста». Втім, у голови Рівіса й мова не дуже проста, якась закручена, з натяками, погрозами офіційному Києву. Так, пане Рівіс, підтримую вашу лінію на те, що уряд має однаково наповнювати дорожню калитку для Львівщини і Закарпаття. Добивайтеся цього разом з депутатами, губернатором і всією ОДА. Але не сіючи зерна сепаратизму.

P.S. До речі, слово «калитка» (лат. scrotum) має в українській мові ще одне значення -  мошонка… Це ж що виходить? Ні, таки насмішили мене Рівіс з Данканичем…

Теги: Рівіс

7 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати