Сьогодні опівночі у Виноградові тихо-тихо завив вовк...
Василь Горват
Памʼятаєш,
я мав ідею,
Не таку аж, бог знає яку,
ти ще сміявся з мене
і прозивав бананом,
та тільки за ту, ‒
ха! ‒ банальну ідею
я міг зубами вчепитися
в горлянку тому, хто...
Памʼятаєш,
ти мав ідею,
кучеряву і надто химерну,
бо я ще кричав на тебе:
йолопе, навчися думати! ‒
ти вірив у неї настільки,
ти так її ніжно леліяв,
що годі було перечити
тому, хто...
Памʼятаєш,
як нас братали
наші приватні ідеї,
банальні і кучеряві,
такі важливі
для глобального бачення світу,
і хай би хтось спробував
свого тупого носа
пхати навкір нам,
ми б йому, сучому сину,
виписали на виріст...
тому, що...
А вчора,
чи то ще на тому тижні,
в запалі,
як то колись,
ми відчайдушно пхали
в обличчя один одному
свої не нові ідеї,
чи то вже ачей долі,
чи то вже ачей душі,
а люди чекали напружено,
коли вже вчепимось дико
зубами в свої горлянки,
та тільки чекали марно
тому, що...
Памʼятаєш?
1985 рік
Василь Горват 2016-08-18 / 06:57:32
Аж виявляється, ідеї - як зірки. Вони є тай все. Хтось називає одну зірку своєю, хтось іншу.Доки вони нам світять, доти рухаємося по курсу. Дякую, куме.