Третє число "Екзилю". Має бути цікаво

«У кожного в душі своя напруга, свій Майдан. Напруга – це заряд енергії,
без якої немає дії, нема світла. Людина приходить у світ і зразу – на Майдан.
Усе життя – Майдан, усе життя – напруження».


Прокіп Колісник

Дозволю собі довше представлення. А було так. З Прокопом Колісником зійшлися ми в 1991 році на відкритті його першої персональної виставки в Музеї української культури у Свиднику. Посередником виступав Микола Мушинка, один з ініціаторів й організаторів Міжнародної наукової конференції «Від НТШ до УВУ», на яку я був запрошений і в рамках якої й Прокіп презентував свій доробок «на еміграції». Ці дні були сповнені емоцій. Я нарешті зустрівся із Зореславом, й ми «сачкували» з конференції, шукали затишного куточка й говорили навперебій. З Михайлом Мольнаром, давнім земляком, братиславським світилом україністики, уродженцем Великої Чинґави, також «накрутили» пару сюжетів. Виставкою Колісника був я приголомшений настільки, що не міг повірити в реальність видовища. У нас навіть у той час його миттєво розтерзали б «цінителі» мистецтва.

По двох-трьох роках й принагідних зустрічах у Пряшеві та Ужгороді вже ми обговорювали видавничі проекти «Ґражди».

Отже, зустрічаємося у Пряшеві. Я ословлюю ідею видання науково-мистецького часопису, добираю назву. Первісно йшлося про «Сріберний Дзвін» з ґрунтовною аргументаційною легендою назви.

– Але щось вона мені опирається, – кажу, – надто вже відгонить просвітянством. А ідея в іншому. Це має бути незалежний часопис, відкритий для «зухвальців» у науці й мистецтві. Тобто – не просто збірник статей, а жива наука й живе мистецтво. Тож і для назви хотілося б чогось такого, модерного, невпокореного, екзильного...

– То хай і буде «Екзиль», – обриває Прокіп.

Так стався «Екзиль»...

І от нарешті Прокіп Колісних – титульний автор «Екзилю». В рубриці «Про наше» презентує живописний цикл «Напруга-Майдан», створений у 2013-2014 рр. Це наразі 16 робіт.

«Міфологічні й теософські алюзії композицій виникали підсвідомо, – коментує автор, – на тлі історичних подій сьогодення. Проте це – ані міфічні герої, ані релігійні святі і навіть не реальні революціонери – це образи дійсності, в якій вирують пристрасті».

У «Нашій галереї»  міркуваннями про Колісника та його творчість діляться проф. Микола Мушинка й письменник Іван Яцканин.

«Вітальня Кліо» подає рецензію Віктора Кічери «Віч-на-віч з епохою» на видання праці о. Степана Папа «Велика боротьба» (Ужгород: Ґражда, 2015. – 380 с.: іл.).

Читацький інтерес може викликати й передрук з 1963 року статті Святослава Гординського «Назва “русичі” й “русовичі”». Автор доходить висновку, що «...зіставивши три назви – русин, русич і русович – бачимо, що вони наче три галузі одного дерева. Назва «русичі» старіша за «Русовичів»... Всі три назви тісно зв'язані з територією і всім комплексом Київської і Галицької Русі. Те, що тут дивує, це багатство старої української («русинської») мови, яка від найдавніших часів витворювала собі форми такі, які їй у дану хвилину були потрібні для вислову певних понять з усіма їх тонкими значеннєвими нюансами».

Тему нашої давньої історії продовжує рубрика «Небесний хліб душі». Тут ужгородський інженер Іриней Горинь пробує осягнути глибини й мілини «Літопису Руського», активно й аргументовано полемізує з «творцями історії», і тих, які доклали руку до фальшування найдавніших рукописних пам’яток, і тих, що цієї фальші вперто не визнають донині. 

Письменник Микола Матола (1952-1993) промовляє до нас із зламу 80-90-х років минулого століття зболеним, але безкомпромісним словом: «Які зорі засвітимо ми на небі Української Духовної Республіки?» Стаття за авторським машинописом з архіву «Ґражди» публікується вперше і поглиблює наше сприйняття творчого доробку Миколи Матоли, постаті бунтівної, дискомфортної і контраверсійної у своєму-не-своєму часі.

«Літературний ярмарок» представляє оригінальне літературознавче дослідження Василя Горвата «Війна і Слово». Тут «Екзиль» подає першу частину більшої праці. Серйозність авторського задуму проілюструємо невеличким, але промовистим фрагментом Горватових міркувань: «Найбільш рефлексійна частина літератури – поезія – неминуче стає об’єктом потужного психологічного впливу як з боку Майдану, так і війни взагалі. Мова не йде, звичайно, про сотні й тисячі віршованих відгуків на події, переважно щирих, але за рівнем художності занадто тимчасових. Вони не могли не появитися, але так само і не зможуть залишитися в історії сучасної літератури. До речі, це ж стосується і неочікуваних поетичних спроб того ж таки Жадана. Намагання відгукнутися на події заримованим текстом, на жаль, принесло розчарування».

Наталія Ребрик розкриває перед читачем мало- або й невідомі моменти творчої біографії видатного українського поета, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка нашого земляка Дмитра Кременя, його поетичної візії «Пропала поема» й пропонує текст справді майже пропалої «дакументальної поеми» з 1974 року «Меморандум Герштейна». «Унікальність Кременевої поезії, – вважає вона, – у тому, що, читаючи твір, безвідносно від часу написання чи публікації, читаючи вдруге і втретє, і вдесяте, кожного разу буде нове сприйняття, виринуть нові смисли, несподівані образи, асоціації».

Після тривалого мовчання Кароліна Бундаш, уже студентка IV курсу, подає добірку поезії «...незастелене ліжко...».  Так от, є в ній усе, що міг би собі забагти вимогливий поцінувач. Найбільше тішить те, що від авторки й очікувалися тексти такого рівня, тобто було відчуття, що Кароліна не зможе уникнути "розчинення у слові". Тому її поезія органічна, власне, гармонійна. Це – цілісний світ, який творять не пазли слів, образів, вражень, емоцій тощо, а висока й одушевлена енергетика сутності. Тому, очевидно, не надто важливо, про що вона формально пише, бо значення має якраз те, що пише вона. Час готувати книгу. Не відкладаючи.

Володимир Кришеник у цьому числі, гадаємо, здивує багатьох, бо йде до читача в дещо несподіваному жанрі: «Я згадую. Дідик». Лірична оповідь про дитинство не могла обійтися без глибоких філософських узагальнень: «Пам’ять – єдине, що навертає нам відійшлий назавше світ. Той світ, де жили колись ми і ті, хто нині зрідка навіщають нас уві сні. Малі вцілілі шматки споминів, дивом збережені на носіях допотопного виду – мов потерта кіноплівка, що геть посипалася, стала непридатною для відтворення в цифровому форматі. А хотілося б перевести реставровані залишки в нову версію, упорядкувати розрізнені кадри, уривки зображень, старих відчуттів і запахів, дотиків і неясних звуків. Кольорові плями, легкі шурхоти та шарудіння, довге тривання тиші, очікування чогось чи на когось. Навкружний простір був ще завеликим для тебе, а час твого дитинства розливався плесом, поблискував на сонці, плинув повільно».

Пластунка сеніорка Ольга Свідзинська розповідає книжку з надзвичайною долею. Її автор – вихованець гуртка «Крук» 11 полку ім. Івана Мазепи в Станиславові, згодом професор Львівського університету, видатний мовознавець Юліян Редько. На жаль, в сучасній Україні про цю безперечно обдаровану людину знає хіба що вузьке коло спеціялістів-лінгвістів. Публікація «По-пластовому» Ольги Свідзинської вводить читача в динамічний, а часом – драматичний перебіг біографії автора та його дітища – «Дурних дітей».

В рубриці «Інститут культури» мовознавці Юлія Юсип-Якимович та Олена Шимко публікують дослідження про особливо актуальну й нині проблему: «Мова конфесійної літератури:традиційність чи зрозумілість (опозиційність ідей)». «Ця колізія, – вважають вони, – в принципі непереборна та в різні історичні епохи проявляється з різною силою, оскільки гострота протистояння “зрозуміла мова у Церкві” та “правильна мова конфесійного тексту” зумовлена тим, що торкається, з одного боку, релігійних почуттів людей, з іншого – взаємин Православ'я та його течій між собою, із владою та іншими соціальними інститутами, а з третього – стосується проблеми сакрального як символу в цілому та його сприйняття».

У 1980 році до виставки «Світ Івана Кулеця» Свидницький музей української культури випустив каталог робіт художника «Іван Кулець». Виставку, вказано тут, підготував і каталог впорядкував Владислав Грешлик, а художнє оформлення, плакат та запрошення виконала Галина Грешлик. Автора україномовної передмови з ґрунтовними біографічними відомостями про майже невідомого митця, однак, вказано не було. Аналіз творчості Кулеця в передмові словацькою мовою зробила Мілена Славіцька. «Екзиль» відтворює текст анонімної першопублікації, а проф. Микола Мушинка в статті «Колекція творів Івана Кулеця в Музеї  української культури у Свиднику» привідкриває завісу динамічних подій 35-річної давності, до яких причетний безпосередньо.

І знову – родзинкою цього числа науково-мистецького часопису є дослідження Оксани Гаврош «Інший: нонконформізм у творчості Ференца Семана». «Протягом 1970-х р., – читаємо тут, – радикальні позиції художника переросли у відкриту конфронтацію. Разом із П. Бедзіром Ф. Семан став уособленням творчої свободи. Відверте нерозуміння серед колег, переслідування та виклики до КДБ так і не зламали дух художника. З цього часу збереглось надзвичайно мало робіт. У приватних колекціях період 1970-х – початку 1980-х творчість Семана ілюструють переважно натюрморти, в яких художник розвивав формальні пошуки та експерименти з кольором й фактурами. З властивим для художника надривом, експресією та нестримним темпераментом він торував свій шлях у мистецтві». Зазначимо, що це число «Екзилю» щедро проілюстроване репродукціями робіт Ференца Семана, наскрізь «екзильного» митця.

11 червня 2015р.

Теги: Екзиль


Іван Ребрик
Публікації:
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. XIV. Володимир Гнатюк
/ 1Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки.XIII
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІІ
Україна вітає Миколу Мушинку
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІ
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. X. Сторіччя Українського Вільного Університету
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. IX. Іван Іванець
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. VIII. Іван Панькевич
/ 6Возз’єднати...
/ 2Інакші. Дмитро Федака
Звернення учасників Революції Гідності
/ 2Володимир Задорожний: Василь Кукольник
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VII. Зореслав
/ 1Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай
/ 5Світ прийшов до Курова
/ 1Чергове число "Екзилю"
/ 1Отчий поріг Миколи Мушинки
/ 3Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України
Чверть століття "Ґражди"
/ 9Війна і Мир на сторінках "Новин Закарпаття"
Аркадій Шиншинов і його зелене чудовисько
/ 3Літературна сенсація
/ 3Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VI. Федір Ґоч
...У тому шаленому ритмі життя...
/ 5Псевдолокалпатріотичні маніпуляції масовою свідомістю
» Всі записи