"Це - моє бачення себе самого і світу, який мене оточує.
Це бачення не претендує ні на вичерпність, ні на непогрішність..."
(Микола Мушинка, 1998 р.)
Про Миколу Мушинку стільки вже сказано високих слів різними мовами в багатьох країнах чи не на всіх континентах, що, здавалося б, тему загалом вичерпано. Аж ніяк. Якраз навпаки.
Формальним приводом до розмови може бути минулорічне видання третьої книги біобібліографії вченого “Колеса крутяться”, яка охоплює п’ятнадцятирічний часовий відтинок (1998-2013) та доповнення до попередніх аналогічних фіксацій.
Обліковець знайде тут хорошу поживу для з’ясування узагальненої кількості публікацій Миколи Мушинки за тією чи іншою рубрикою і аж до визначення фізичної кількості приведених до облікових параметрів текстових сторінок з відповідною кількістю знаків і пробілів, окремо – кирилицею, окремо – латиникою і т. д., і т. д. з розрахунком частки, що припадає на восьмигодинний робочий день тощо. Така статистика певно була б цікавою, та все ж мусила б мати примітку дрібнішим шрифтом, що в силу різних причин не є й вона вичерпною і має похибку в бік заниження.
На цьому, зрештою, акцентує і упорядниця бібліографії до “Книги ІІІ”-ої Маґда Мушинка, яка, хоч і прагнула максимально повно відстежити друк чоловікових праць та публікацій про нього, все ж визнає, що не все залежить від її хотіння. Невивершеність ані бібліографії, укладеної сином Олесем у другій книзі видання “Колеса крутяться…”, ані щойно поповненої п. Маґдою, лише ще раз потверджує відкритість перспективи продовження поважно розпочатої праці. Вже мовчу про дальші окремі видання, наукові, науково-популярні, інформаційні публікації, виступи, коментарі та інтерв’ю Миколи Мушинки, оприявлені після подання до друку “Книги ІІІ”-ої. Колеса таки направду крутяться.
Волів би я думати про інше. Власне про те саме – про Миколу Мушинку, але змістивши дещо акцент. Не марнуючи час на пошуки прикладу для наслідування, одразу зупиняюся на самому вченому та його методі роботи з набутком своїх славних попередників і сучасників. Маючи на увазі удоступнення наукових праць академіка Мушинки з різних галузей для зацікавленої аудиторії насамперед в українському середовищі, вважаю доречною акцентацію на потребі відповідного упорядкування, підготовки та перевидання їх окремими книгами. Ніяких надмірностей – звичайне наукове багатотомне видання вибраних праць. Не конче мало б це бути академічне видання, хоча цілком на таке заслуговує. Але що в ньому є гостра потреба – очевидно. Й однаково – мовиться про фольклор чи етнографію, про Войводину чи Мараморощину, про мово- чи літературознавство, про Гнатюка чи Колессу, про Панькевича чи Зілинського, про Костельника чи Зореслава і т. д., і т. д. Що тут говорити? Достатньо переглянути принаймні опубліковану донині бібліографію. Й кинути поглядом на власну книжкову полицю.