Закономірно й прогнозовано наслідком подій останніх місяців стало вироблення в суспільстві соціально-психологічної залежності від Майдану. Тобто, всі погляди звернені на Майдан. Тобто, якщо сейночі на майданах України нічого особливого не сталося – чогось не вистачатиме.
Загалом, це нормально, доки витримується раціональний баланс між консолідуючим та конфронтаційним началами.
А ситуація визріла до того, коли, умовно кажучи, фізичну масу тіла (украй важливу) має підперти метафізичний бистрий розум і прозірливість.
Чіткі і послідовні дії сьогодні, а не колись потім, можуть радикально змінити ситуацію, принаймні, вирівняти її.
Майдан уже накреслив плани на 15-те, на 17-те і т. д. У Київ їдуть старий і малий з усіх куточків України. Зрушуються місцеві ради і держадміністрації.
Світ (і навіть Янукович) це побачив і оцінив.
Отож, основне питання держави Україна необхідно розв’язувати. А це – формування нового уряду насамперед. Технічного, перехідного, національної довіри – не назва, але суть.
Особа кризового Прем’єр-міністра і персональний склад Кабміну мають бути оприявлені й легітимізовані на Майдані, бо лише ці люди зможуть провести круглий стіл національної згоди і порятунку якісно і продуктивно. Лише ці люди можуть довести до логічного завершення перемовини з Евросоюзом щодо асоціації і членства. І вже, зрозуміло, за наслідками перемовин підписувати договори (з РФ в т.ч.), укладати угоди, формувати бюджет, забезпечувати вибори тощо і рухатися геть з цієї ями.
Увесь державницький інтелект нині має дбати про речі прагматичні, бо має потужну й надійну духовну підпору з Майдану. І розуміти, що асоціація з ЕС – лише початок дуже трудного шляху.