Дев’ятий місяць листопад

“А свiт – вертеп. Кажу я з гiркотою:
цей свiт – вертеп. I мабуть, щонайважче,
у  ньому залишатися собою, вiд перших днiв своїх i до останнiх
не бути нi  актором, нi суфлером, нi лялькою на пальчиках облудних,
а лиш собою кожної  години, а лиш собою кожної хвилини,
з лицем одвертим твердо йти на кiн…”

Грицько Чубай

Агітаційний плакат 2004 року на стіні видавництва «Ґражда» принагідно зібрав автографи людей небайдужих, мобілізованих якоюсь вищою силою чи якоюсь глибинною потребою духа на майдани по цілій Україні та поза її межами.

Відшукую тих, кого вже з нами нема: Петро Миколайович Скунць, Йосип Олексійович Баглай, Омелян Дмитрович Довганич, Йосип Олексійович Дзендзелівський, Василь Іванович Худанич, Василь Кущинець…

Великий досвід перемоги, як і не менший досвід поразки залишається з нами.

Багато мовилося вже про зачарування, розчарування, помилки і зради. Багато слушного, а більше – спекулятивного, пропагандивного.

Тривалий у часі перебіг подій мав потенції стати потужним соціально-психологічним зрушенням в процесі націєствердження й державного будівництва, витворити життєздатний національний міф на довгу перспективу.

Натомість послідовне й фахове затирання пам’яті масштабного національного піднесення має наслідком вироблення стійких комплексів ганьби неспроможності, марноти віри, безнадії чину…

Вертеп триває.

Живемо в часі підлому й непевному.

Живемо чесно.

Ачей же нас притисне ще до краю й видушить з горлянок: «Разом нас багато!..» 

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати