Назустріч 20-літтю "Ґражди". Крок за кроком. XI

«Ceterum censeo! Картаґіну мусимо знищити!» (Катон)

2002 рік

Цей настрій триває й досі. А корінням – у древньому Римі. Тобто, можна сподіватися, що колись він мине. Хоча з такою ж певністю можна твердити, що він не мине ніколи. Володимир Бірчак, одна з ключових постатей в історії Закарпаття міжвоєнного періоду, очевидно, добре це розумів. А те, як майстерно він актуалізував проблему, гідне захоплення. Чи хтось його почув у тому часі? Певно, хтось і почув. Нам він став на помочі в новітніх часах, в умовах проголошення, утвердження та розбудови державності. Гадаю, варто перечитати цей його коротенький фейлетон, писаний на коліні, але зболеним серцем.

Володимир БІРЧАК

CETERUM CENSEO!

Часом можна почути: важно не хто, але що гово­рить. Але коли ближче приглянемося життю і призадумаємося над поодинокими його подіями, побачи­мо, як дуже невірне оце гасло. Ось приклад. Як часто повторюють усякі люди Катонове: Ceterum censeo, думаючи, що тим щось сказали. Як довго ці люди без характеру, без сильної волі, – так довго, хоч які сильні поклики, – залишаються тільки глухим звуком.

Ceterum censeo!

Це говорив Катон, основник римської прози, ве­ликий економіст, а понад усе великий патріот, що вже в молодому віці мав груди покриті шрамами у крива­вих боях за батьківщину, великий мораліст, що про­повідував безнастанно мужескість, поміркованість, скромність, і простоту. Проповідував і – що найважніше – сам притримувався цих засад. Катон бачив яс­но небезпеку, що загрожувала його батьківщині, якщо Картаґіна не згине, а далі буде розвиватися. І ось то­му кричав у сенаті і скрізь, де тільки міг промовляти: «Ceterum censeo! Картаґіну мусимо знищити!».

Так говорив Катон, – у цих словах було ціле його «Я», всі його думки, вся його тривога за будуч-чину римського народу. У тих словах був увесь до­свід його життя. Не диво, що коли його хто побачив або коли почув його ім'я, зараз пригадував собі: Ce­terum censeo! Навіть хто почув ці слова з чужих уст, бачив старого Катона.

І як мусів уважати Катон, щоб свого високого гас­ла не осмішити. Невже ж, коли в римському сенаті го­ворили про зловживання в Сирії, він міг вирватися і крикнути: Ceterum censeo! Або: чи міг він у сенаті ви­гукувати: «Ceterum censeo!», або на ринку: «Картаґіну мусимо знищити», а сам тайком, щоб ніхто не бачив, купувати картаґінську оливу або картаґінські вироби, що були дешевші від римських?! Або чи міг він у се­наті промовляти проти Картаґіни, – а тайком позича­ти картаґінцям гроші на високі процеси?! Або агітува­ти проти Картаґіни, а тайком, за добрий гонорар, пи­сати статті до картаґінських часописів?!

За те його зненавиділи, і мав він багацько воро­гів, не тільки тих, що їх картаґінці підкупили і що бу­ли раді втопити його в ложці води.

Ще більше мав непідкуплених, тих добрих своїх земляків, що не могли стерпіти його величі! Які раді були б вони, якби могли були зловити його на якому-небудь «ухилі»! Як же сміялися б з нього ті, що самі не звикли ніколи ясно й рішуче висловлювати своєї думки! Як же глузували б і ті, що не бачили дальше нинішнього дня!

Ось піднявся Катон у римському сенаті і став промовляти, а вже шепоче один сенатор другому: «Побачиш, що він закінчить... Ceterum censeo!».

Катон чув той сміх на лавках за собою, повер­нувся до сміхунів і грізно закричав:

– Так! Ceterum censeo! Бо інакше Картаґіна роз­ростеться, опанує всю торгівлю на нашому морі, з якої нині живе наш нарід. Вона завоює тоді і Рим, і спалить його, його ж мешканців, нині вільних та свобідних, перемінить у рабів, сенаторів повісить тут таки у сенаті! І вас, блазнів, повісить, що навіть не будете всилі кепкувати собі з мене. Отже, тому ще раз кличу: Картаґіну мусимо знищити!

Від часу, коли Катон говорив ці слова, впала Картаґіна, впала і стара римська імперія. У Римі і в Царгороді. На їх місцях повставали і падали нові держави.

Повстала й давня українська держава і впала. Знов повстала, і знов упала.

І кілько то всяких народів перейшло за той час через Европу, і кілько то разів ішла Европа здобу­вати чужі землі!

За той час відкрили Америку, і нові поля зорали для культури!

Повстали за той час нові релігії, нові основи моралі та науки. Народився у Вифлеємі Христос. Могамед пішов до Мекки, Лютер прибив свої тези у Віртенберзі.

Винайшли люди штуку друкування книг і силу грому стягли на землю, залізним ланцюгом опояса­ли гльоб, на вулицях міст і на просторах пустинь за­гуділо авто, над людськими головами піднявся лі­так у повітрі, невидні хвилі розносять музику.

День-у-день сходить сонце. І заходить. Люди родяться, орють землю, їдять з неї плоди й гинуть: у постелі та на полях бою.

А проте гасло Катона лунає й досі. Бо вложив він у нього досвід усього життя і безкорисну любов до батьківщини!

Цим фейлетоном Володимира Бірчака відкривалося чергове число "Екзилю" 2002 року.

Екзиль: Науково-мистецький часопис / Редактор Андрій Ребрик. – Ужгород: Ґражда, 2002. – Ч. 1(5). – 36 с.: іл.
У випуску: Володимир Бирчак «Ceterum cеnseo!», Микола Рябчук «Похмурий пророк, або Орвелівський світ на українських теренах», Йосип Кобаль «Історія Закарпаття: Спроба деміфологізації. IV», Віслава Шимборська «Позапланове читання (пер. Я. Сенчишин-Неборак)», Борис Галас «Надбання українського мовознавства», Владімір Фіала «Закарпаття у творчості Вацлава Фіали», Юрій Станинець «Сусіди» (розділи роману), Андрій Ребрик «Літаюча голова (за Віктором Небораком)», анонс вечора-зустрічі у «Ґражді» з Олександром Ірванцем «Дива під каву і “Пінк флойд”».

 

Ребрик Андрій

Рефлексії. – Ужгород: Ґражда, 2002. – 66 с: іл.
ISBN 966-7112-41-1
Новому мистецтву, мій друже, завжди будуть протистояти маси. Воно – нове мистецтво – не популярне за суттю, більше того, воно антипопулярне. Будь-який витвір автоматично справляє досить цікавий соціологічний вплив на публіку. Вплив ділить її на дві групи: одну, дуже маленьку, складає невелика кількість прихильників; іншу, велику, – ворожа більшість... Ця розбіжність не суттєва, оскільки не є принциповою. Тільки випадкова прихильність нашої вдачі визначає, на чий бік ми станемо. Але...

Ви знаєте, як сходить сонце?.. Ти стоїш на скелях – грізні вони, роздирають небо, але їм не страшні літаки, вони – живий дух, який століттями тут витає, і заворожує кожного, навіть того, хто цілий вік тут прожив. Ти стоїш і дивишся у далечінь рівно на схід, звідки має з'явитися сонце... Ти зустрічаєш сонце. Червоний диск поволі виступає понад вершечками дерев на горизонті, і сонячне проміння яскраво освітлює всю долину внизу, аж доки доходить і до скель... Ти відчуваєш на собі кожен промінчик його, ти відчуваєш, що ти живеш...

Такими й подібними настроями перейняте пропоноване видання.

 

Анонсований в "Екзилі" вечір зустрічі з Олександром Ірванцем

Офіцинський Р., Хаврак Л.
Українсько-польські стосунки у дистрикті Галичина (1941-1944). – Ужгород: Ґражда, 2002. – 84 с.
ISBN 966-7112-44-6
У пропонованому дослідженні висвітлено діяльність у 1941-1944 pp. на галицьких теренах основних українських і польських політичних сил (ОУН, УЦК, Делегатура уряду) та військових організацій (УНС, УПА, АК, селянські батальйони), показано хід українсько-польських перемовин під впливом німецького і радянського факторів. На тлі історії дивізії "Галичина" розглядаються найбільш дискусійні питання, котрі й нині мають поважний резонанс.

 

Багринець Василь Михайлович
Коли і як виникли назви Україна, українці? Видання друге. – Ужгород: МПП «Ґражда», 2002. – 37 с.
ISBN 966-7112-08-Х
На підставі результатів тривалих наукових пошуків автор створив нову, цілісну концепцію походження назв «Україна», «українці». Книжка написана в доступній формі і буде корисною широкому колу читачів, зокрема учнівській молоді, вчителям, усім тим, кого цікавлять маловідомі сторінки давньої історії України.

  

На фото: Ірина та Омелян Невицькі

Мандриченко Любов Михайлівна
Вивчення творчості Ірини Невицької в школі. – Ужгород: Ґражда, 2002. – 38 с.
ISBN 966-7112-10-8
Видання творчого доробку Ірини Невицької на Україні, особливо на Закарпатті, де вона проживала з 1932 по 1939 pp., визріло давно, а донесення його до шкільної молоді – справа благородна й сьогодні вкрай необхідна.

Любов Мандриченко виступила автором видавничого проекту «Шкільної серії». Вона здійснила велику науково-методичну та пошукову роботу, опрацювавши розпорошений архівний матеріал, і представила своє бачення вивчення творчості Ірини Невицької в загальноосвітній школі.

Видання склали навчально-методичні розробки уроків з української мови та літератури, дидактичний матеріал з мови та сценарій ювілейного вечора Видання розраховане на вчителів та учнів загальноосвітніх шкіл, широке коло читачів.

   

Йосип Баглай. Театрознавство і театральна критика: Бібліографічний покажчик. / Укладач і автор передмови Богдана Баглай. – Ґражда, 2002. – 24 с.
У брошурі «Йосип Баглай. Бібліографічний покажчик. Театрознавство і театральна критика» зафіксовано 187 публікації із загальної кількості близько 480 різноманітних праць автора в галузі літературознавства, мовознавства, політології і театрознавства, що вийшли друком станом на 30 квітня 2002 року.

Керечанин Василь
Відлуння пережитих років. – Ґражда, 2002. – 176 с: іл.
ISBN 966-7112-31-4
Найістотніше, найцікавіше, найвагоміше з пережитого, зробленого, здобутого... Такий зміст книги спогадів учасника бойових дій Великої Вітчизняної війни, ветерана праці, кандидата історичних наук В. М. Керечанина, понад п'ятдесят трудових років якого були присвячені культурно-освітній та ідеологічній роботі на Закарпатті.

 

Ходанич Лідія Петрівна
Ділове мовлення: 300 типових помилок. – Ужгород: Ґражда, 2002. – 48 с.
ISBN 966-7112-42-Х
Мета цієї книжки – привернути увагу до найпоширеніших помилок, що трапляються в сфері ділового спілкування, прокоментувати й порекомендувати вживання правильних форм, властивих сучасній українській мові. Мовний матеріал відбирався шляхом багаторічної роботи автора в галузі офіційно-ділового стилю, в процесі аналізу мови документів та усного мовлення.
Матеріал посібника орієнтовано на мовленнєві процеси регіону (Закарпаття).
Адресується широкому колу читачів: справочинцям-практикам, зайнятим у сфері ділових стосунків, студентам, учням, учителям-словесникам, – усім, кому не байдуже рідне слово.

Олександр Ірванець, Лідія Повх (Ходанич) та Петро Ходанич на гостині в "Ґражді"

Ходанич Лідія Петрівна, Ходанич Петро Михайлович
Мистецтво живого слова: Вправи з красномовства. – Ґражда, 2002. – 40 с.
ISBN 966-7112-34-9
У збірнику подано вправи, метою яких є розвиток особистості як ритора. Вправи дібрано таким чином, що читач одержує можливість звернути увагу на основні аспекти живого спілкування, закріпити теоретичні знання з курсу «Ораторське мистецтво».
Збірник розрахований на студентів гуманітарних факультетів, може використовуватись на практичних заняттях у вузі, на факультативі та уроках розвитку зв'язного мовлення в старших класах загальноосвітньої школи. Книга зацікавить кожного, хто прагне дійти вершин у мистецтві переконуючої комунікації.

  

Обдаровані діти краю на зламі віків / Упорядкування В. М. Михайльця; передмова М. В. Братійчук. – Ужгород: Ґражда, 2002. – 100 с: іл.

ISBN 966-7112-40-3
Пропоноване видання є підсумком участі шкільної молоді в конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт дійсних членів Малої академії наук та конкурсів «Сузір’я». Це – тези учнівських досліджень з різних сфер науки, бачення їх практичного застосування, спостереження в царині історії, краєзнавства, філології тощо. У 2001 році ці роботи відзначені Управлінням освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації, дипломами МАН Закарпаття та дипломами лауреатів республіканського конкурсу.
Видання присвячене пам'яті проф. Братійчук М. В. (1927-2001), яка стояла біля витоків МАН та «Сузір’я» Закарпаття, була першою Головою правління.

Мова дитячого серця: Публіцистика, проза, поезія, мистецтво. – Навчально-методичне видання. – Ужгород: Ґражда, 2002. – 60 с: іл.Збірник робіт переможців та учасників літературно-мистецького конкурсу "На крилах творчості", який проводився Берегівською філією Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти.

  

Кактур Михайло
Трактування: Поезія / Передмова Н. Ребрик. – Ужгород: Ґражда, 2002. – 40 с.: іл.
ISBN 966-7112-43-8
У пропонованій читачеві поетичній збірці Михайло Кактур (псевдо автора-освітянина з Берегівщини) витлумачує досить оригінально найболючіші проблеми сучасності, висловлює свої погляди з приводу того чи іншого (просто: якогось) актуального на сьогодні питання, пробує кваліфікувати, оцінювати, характеризувати певним чином різні явища буття, бачити їх не зовсім буденно, приземлено, традиційно, виявляти при тому чітко свою (не чиюсь) авторську й громадянську позиції, піднімати свій голос чи то захисту, чи то протесту з бажанням щось змінити, чи, бодай би, залишити по собі слід, «доки день і синь в очах...».

Ньорба Світлана Федорівна
Водограй: Тексти для аудіювання на уроках української мови у школах з угорською мовою навчання. Частина перша. – Ужгород: Ґражда, 2002. – 108 с: іл. 
ISBN 966-7112-48-9
У посібнику зібрано тексти для аудіювання на уроках української мови у школах з угорською мовою навчання.
Для вчителів української мови угорськомовних шкіл, учнів 4-5 класів шкіл з угорською мовою навчання та всіх тих, хто цікавиться вивченням державної мови.
Посібник "Водограй" складається із двох частин.
У першій частині посібника "Водограй" зібрано тексти для аудіюваиня на уроках української мови у школах з угорською мовою навчання. Водночас матеріал може бути використаний як такий, що сприятиме удосконаленню навичок зв'язного мовлення. Саме тому дібрані тексти мають пізнавальну, художньо-естетичну, виховну цінність, відповідно проілюстровані, доповнені завданнями практичного характеру та коротким українсько-угорським словником.
У разі використання тексту як матеріалу для аудіювання вчитель самостійно, з урахуванням вікових особливостей учнів та рівня їх знань, складає тести, керуючись критеріями та нормами оцінювання, вміщеними в додатку до посібника (частина перша).
Працюючи за посібником на уроках мови, вчителі допоможуть учням краще оволодіти мовою, поповнити їх словниковий запас, виробити стійкий інтерес до навчання.
У другій частині посібника "Водограй" вміщено понад 3500 найбільш уживаних слів сучасної української мови з їх угорськими відповідниками (українсько-угорський словник, угорсько-український словник, українсько-угорський фразеологічний словник)
Посібник укчадено на прохання та за сприяння слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів української мови угорськомовних шкіл, що проходили у м. Берегові.
 
*     *     *

"Картаґіну мусимо знищити!"  – повторював я за Катоном та Бірчаком, і це додавало сенсу. Поза тим, тривала моя кримінальна одіссея.Творилися ухвали, вироки, апеляції. Скидалося на театр абсурду, лише було надто, як кажуть, намацальним, тобто – відчутним на дотик. Та навертаючись на ліричну хвилю, подаю тут зразок моєї народно-пісенної творчості з цього часу:

Я не обмовився. Мені
у цьому світі надто тісно.
Є неосяжна широчінь
в народній пісні.

Були в мене у коморі горшки.
Ти носила горшки до Мошки…

Нема з чим критися. Вина
моя широка, наче повінь.
Є незмірима глибина
в народнім слові.

Тече вода каламутна.
Мила моя, чому-сь смутна?..

Я не обмовився. Мені
цей світ не раз наклав у душу.
Та на моє уперте «ні»
лунає наче вирок – «мушу».

Через поле широкоє натягнута нитка.
Чому-сь до ня не приходив – нічка була видка?..

29 червня 2013р.

Теги:

Коментарі


Іван Ребрик
Публікації:
Найпотужніше в українському світі слово на вшанування Володимира Гнатюка
Зарваниця. Пам’ять єдиної неподіленої Церкви першого тисячоліття
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. XIV. Володимир Гнатюк
/ 1Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки.XIII
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІІ
Україна вітає Миколу Мушинку
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. ХІ
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. X. Сторіччя Українського Вільного Університету
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. IX. Іван Іванець
Відкрита Енциклопедія Миколи Мушинки. VIII. Іван Панькевич
/ 6Возз’єднати...
/ 2Інакші. Дмитро Федака
Звернення учасників Революції Гідності
/ 2Володимир Задорожний: Василь Кукольник
Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VII. Зореслав
/ 1Дві непроминальні дати нашої історії: Йоанникій Базилович та Михайло Лучкай
/ 5Світ прийшов до Курова
/ 1Чергове число "Екзилю"
/ 1Отчий поріг Миколи Мушинки
/ 3Володимир Кришеник: Гальмівні сліди на перегонах ліквідаторів України
Чверть століття "Ґражди"
/ 9Війна і Мир на сторінках "Новин Закарпаття"
Аркадій Шиншинов і його зелене чудовисько
/ 3Літературна сенсація
/ 3Відкрита енциклопедія Миколи Мушинки. VI. Федір Ґоч
» Всі записи