Для чого потрібен парламент, якщо голова служить кувалдою?

Перший парламентський тиждень був прогнозованим, веселим, але дуже бідним на нові креативні ідеї. Другий підтвердив їх відсутність, оскільки виявився рекордно коротким, депутати не спромоглися навіть поділити комітети, а домовилися зустрітися на один день перед Новим роком, очевидно, щоб випити шампанського. І хоча в кулуарах (не має можливості сказати в комітетах) якась робота йде, але навряд чи її можна назвати плідною для суспільства, бо жодної альтернативи нинішній стагнації новий парламент поки не запропонував.

Для чого потрібен парламент, якщо голова служить кувалдою?

Дебют сьомого скликання очікувано мав залишитися за партією «Свобода». Тому що вони зайшли у нову Верховну Раду на куражі переможців, від яких чекали рішучих дій в протистоянні союзу Партії регіонів та комуністів і вони ці надії виправдали. Як бойовий загін національно свідомої опозиції, вони рішуче кидалися в атаку, провели добре сплановану піар-акцію по демонтажу сумнозвісної огорожі навколо ВР, організовано скандували, блокували, штовхалися і навіть спромоглися провести свого представника у керівництво парламенту. Але крім видовищ, нових ідей у вищому законодавчому органі катма.

Три опозиційні фракції у перший день роботи зосередилися  на трьох болючих проблемах, що перейшли у спадок від минулих скликань. Це «тушки», особисте голосування та мова виступаючих. І не можна сказати, що вони не зрушили їх з місця. Але поки що це суто організаційні питання.

Батько і син Табалови 12.12.12 прокинулися знаменитими. Проте навряд чи їм це сподобалося. Термін «табаловщина» відтепер вже міцно утвердиться в історії українського парламентаризму і означатиме персональну політичну відповідальність за зраду та обман виборців. Десятки політичних кочівників із року в рік мігрували в стінах Верховної Ради і теоретично це засуджувалося, але на практиці вони примножували статки та здобували посади. Бо таке поняття як «репутаційні ризики», що є ключовим для громадянської свідомості, у нас залишалося вельми абстрактним. Нині, здається, чаша терпіння вже переповнена і завдяки ЗМІ воно може набути дуже конкретного змісту. У всякому разі, приховувати справжні мотиви зміни політичної орієнтації стане набагато важче і небезпечніше.

Однак, зазначений інцидент викрив й інші сторони проблеми. По-перше, відповідальність лідерів. По-друге, порядок формування активу на місцях, коли фінансові вливання залишаються головним аргументом у політичній кар’єрі. Арсенію Яценюку тепер треба буде прикласти над зусиль, щоб відмити свою репутацію. Але без зміни підходів до регіональної політики  це зробити буде неможливо. На Закарпатті ми мали таку саму «тушку» в особі очільника обласного «Фронту Змін» Роберта Броді. Просто за збігом обставин він не потрапив до парламенту, бо перебіг до влади раніше. Подібні проблеми є й у Віталія Кличка, бо його обласні штаби формувалися на тих же засадах. Власне законотворцем такої моди виступила сама Юлія Тимошенко, але вона дійсно спокутує свої гріхи, хоча й не в той спосіб.

Не залишився непоміченим, особливо в нашій області, й зворотній рух, коли Павло Балога спочатку засвітився у фракції Партії регіонів, а на другий день написав заяву про вихід з неї. Це збурило хвилю коментарів в Інтернеті. Хоча ситуація для тих, хто розуміється на підводних течіях нашої політики, не така вже й загадкова. Коли почалися судові розборки на 71-му окрузі, як і в інших округах країни, з метою визнати недійсними голосування на тих дільницях, де перемогли незручні Партії регіонів депутати, стало зрозуміло, що влада перейшла до тотального тиску. Віктор Балога навіть заявив, що готовий покласти мандат разом з іншими опозиційними депутатами, відгукнувшись на ініціативу Анатолія Гриценка. Але опозиція з’їхала з теми. 71-й округ навіть не був віднесений до 14-ти проблемних. Таким чином, закарпатські мажоритарники від «Єдиного Центру» залишилися наодинці у протистоянні з корупційним апаратом та «незалежним» судом. І змушені були вдатися до власної тактики «самозахисту». До честі Валерія Лунченка, лише він з опозиційних депутатів став на захист вибору хустян. Так, ймовірно, з’явилася заява про вступ Павла Балоги до фракції Партії регіонів. Але «насильно милим не будеш» – особливо, коли вибір треба робити між бездушною державною машиною і десятками тисяч щирих прихильників. Тому в цій Раді ми вже побачили приклад зворотного руху депутата-мажоритарника – від владних привілеїв до інтересів громади.

Питання особистого голосування не менш важливе і тісно пов’язане з «тушкуванням». Бо одна справа забрати у депутата карточку і нею розпоряджатися, а зовсім інша забезпечити його присутність на всіх голосуваннях. Тобто, якщо дотепер була цілком дієвою схема, коли хтось купував мандат, а потім здавав його в оренду фракції за готівку, посади чи привілеї, то при особистому голосуванні необхідно ще й жертвувати свободою пересування, а це для багатьох бізнесменів вже занадто дорого. Тому, реалізувавши принцип особистого голосування, опозиція фактично знецінює торгівлю «мертвими душами», що є важливим кроком для відродження парламентаризму як самостійної гілки влади.

На відміну від попередніх двох, значно більше контраверсії містить у собі питання мови спілкування у Верховній Раді. По-перше, воно не досягає жодних практичних цілей. По-друге, ніби цілком правильно, що депутати зобов’язані спілкуватися державною мовою, оскільки вони є держслужбовцями. Але це ж дає можливість провокаторам на кшталт Колесніченка під захистом однопартійців дражнити одну половину країни і збирати аплодисменти у іншої. Бо, звертаючись до виборців Севастополя, Одеси, Донецька, Луганська, він знаходить у них співчуття і відповідальні політики мають це розуміти. Але якщо інша сторона, попри те, що називає себе державницькою, прагне лише покрасуватися перед телекамерами, то вона так само розколює країну, як і безпосередні провокатори.

Відтак здається, що наша опозиція не менш бідна на ідеї, ніж влада. Формування геронтократичного керівництва в особі трійки пенсіонерів Янукович-Азаров-Рибак з точки зору влади має хоч якусь логіку, бо вона хоче консервації існуючих порядків. Але коли опозиція так само пропонує нафталінові ідеї на кшталт повернення пункту національність у паспорт, то насправді охоплює відчай. Невже у європейської країни 21 століття, яка за соціально-економічним розвитком змагається з африканськими, немає більш нагальних проблем, ніж черговий раз сортувати людей за формальними ознаками? До речі, дуже показово, що аналогічний проект у Росії запропонували комуністи.

Коли всі констатують тотальну корумпованість держави, опозиція не пропонує і не рекламує свого варіанту податкового кодексу та системи дерегуляції. Немає альтернативних проектів ні в медичній, ні в освітній галузях. Нічого не пропонується для зміцнення і розвитку місцевого самоврядування. Натомість багато галасу, а на виході – нуль, бо навіть такого практичного результату, як призначення виборів міського голови Києва, опозиція домогтися не може, зате просторікує про імпічмент президента. Тому що в моді нині бойовики, а не інтелектуали. Між іншим, великим шиком серед бойових прийомів вважається удар головою. Але дуже нещасна та країна і той парламент, де голова використовується лише в такий спосіб.

22 грудня 2012р.

Теги: парламент, влада, опозиція

Коментарі

Слов'янин 2012-12-27 / 01:29:00
"Віктор Пащенко 2012-12-23 / 14:18:12"
"В 30-і роки, коли США виходили з глобальної кризи, Ф.Рузвельт проводив щонедільні радіо бесіди з громадянами..."
Звучить достатньо зворушливо. Особливо, якщо не знати механізми його залежності та впливів...

цензор 2012-12-26 / 08:41:45
Автору - пишите сказки а еще лучше фентези. Возможно для большинства обывателей нашего края ваши труды и сойдут за опусы гения, но продукты вашей "политической кухни" , увы, переварить не возможно. Прежде чем вешать ярлыки потрудитесь донести до читателя, что подразумевается под тем или иным термином или высказыванием - ярлык который нужно повесить или реальные факты. К сожалению это далеко не первое произведение заказного характера, потрудитесь оперировать фактами. Или "специалисты" вашего уровня брезгуют достоверностью информации?

безпартійний 2012-12-25 / 19:19:02
п.Вікторе, ціню Вашу професійну виваженість у публічних оцінках не зовсім зручних тем.
Погодьтесь, що «бізнес» 90-х років ХХ століття в Україні був дуже далеким від цивілізованого. І вівся в основному, використовуючи Вашу ж термінологію, за «поняттями» підприємців, які «розрулювали конфліктні ситуації».

Йшло звичайне «первинне накопичення капіталів». Про законність цього «процесу», навіть у рамках тодішнього чинного законодавства України (не говорячи взагалі про «європейські стандарти» модного зараз Фейсбуку), мови, на моє переконання, й близько не було.

І «бізнес» , за Вашим визначенням «від шкарпеток і закінчуючи інтернет технологіями» тоді був на 99,9 % чи контрабандним чи контрафактним, з відомими на той час «оптимізаторами». І вели його всі ті, «хто мав помітний бізнес в краї».

Я міг би з цим змиритеся і співати «дифірамби» «талановитим» хлопцям з «реформаторським мисленням», якби цей «процес» не супроводжувався кривавими бійнями, відвертим рекетом (від чого масово гинули та страждали невинні люди!), насадженням «понятійної» ідеології серед молоді.

Я дійсно не сприймаю цього «бізнесу», і вважаю, що рано чи пізно суспільство дозріє, щоб таких «реформаторів» засудити хоча би морально, ХОЧА БИ ЗА СПІВПРАЦЮ, якщо не буде доведено інше в судовому порядку.

Зрозуміло, що «дозріванню» суспільства до цих моральних критеріїв має допомогти в першу чергу освіта, не куплена, а цивілізована за світовими критеріями.

п.Вікторе, думаю, Ви чудово розумієте різницю освіти на одному іст.фаці УжДУ Вас чи Н.Шуфрича, львівського економіста В.Пинзеника чи львівського товарознавця-заочника В.Балоги.

Чи не тому по закінченню самого номенклатурного на той час іст.факу (єдиного на область!) Ви пішли не на ідеологічні посади, «бізнес», а подалися далі вчитися до Харкова? Це звичайно особисте питання, на яке не треба відповідати.

Окрема тема «відмінників - комсомольців» П.Порошенка, Р.Бессмертного. На мою думку, звичайні кар’єристи – пристосуванці. Перерахувати їх серед теперішнього викладацького складу УжНУ різних ф-тів, різного рівня управлінців чи держ. службовців? Але, як Ви кажете, «це спеціальна тема».

Як і тема «месії-реформатора» Ющенка, від якого навіть його «молоді куми» відвернулися. Чи не так, п.Вікторе?

Віктор Пащенко 2012-12-25 / 17:04:04

До 123321. Сказано ж 100%! В чому зміст Вашого питання? Ви хочете щоб я когось звинувачував чи захищав персонально?
До безпартійного. У Ваших питаннях відчувається певна упередженість. Бо спочатку Ви висловлюєте деякі сформовані стереотипи, а потім підганяєте під них факти.
По-перше, всі вищезгадані персонажі як і я отримували освіту в Радянському Союзі і там же починали працювати. Різниця у віці не суттєва.
По-друге, у Ваших поняттях бізнес (діло) виглядає, як недостойне заняття, хоча все що створено навколо – створене ним. Починаючи від шкарпеток і закінчуючи інтернет технологіями, якими ми зараз користуємося.
По-третє, радянські «вчені-економісти» перевели тонни паперу на наукові «досягнення», наплодили сотні професорів, академіків, а соціалістичне господарство просто збанкрутувало, як і вся країна.
По-четверте, за кожним із названих прізвищ (включно з Ющенком) є конкретний доробок реформ, чому вони й були згадані. Але це окремі й спеціальні теми.

123321 2012-12-25 / 14:07:08
До адміна
Дійсно у мене декілька ніків від настрою але я завжди пишу з одного компа, я не тролю блогерів і на одну їхню статтю пишу коментарі під одним ніком

В правилах коментування я не бачив що не можна мати декілька ніків, якщо таке є я для вашого сайта візьму один нік

Косма 2012-12-25 / 13:28:30
З цього продонбасного парламенту нич путнього для простого сараки взяти не можна, залишається займатись збиральництвом за панами(

Адмін 2012-12-25 / 13:02:45
До "123321"

Перестаньте анонімно тролити блогерів під різними ніками. Бо забаню. Хочете відповідей і гідного до себе ставлення – пишіть під власним іменем.

123321 2012-12-25 / 12:38:10
Пане Вікторе ви не відповіли на моє питання в попередньому своєму допис може відповісте тут

123321 2012-12-21 / 20:09:33
Пане Віктор як ви прокоментуєте слова народного депутата, чи відноситься це до правлячої партії в Закарпатській обласній раді?

«В 2003 році Україна була в світі на 106 місці по корупції. В 2008 – на 134-му, а цього року – уже на 144-му місці. Це говорить про те, що нічого не змінюється, а лише погіршується. І політичні партії тут не виняток, а скоріше флагман. Немає значення – Батьківщина це, чи Партія регіонів, влада, чи опозиція, ліві, чи праві – усі партії на 100% фінансуються за непрозорими схемами», – написав Віктор Балога у своєму Facebook.

безпартійний 2012-12-25 / 01:09:23
п. Вікторе, ще раз впевняюсь у тому, що Ви, як досвідчений журналіст, толерантно «пожуривши» писаку-початківця у переписці з «Геник », за його плутанину у віці політиків, оминули суті його «мудрувань».

Ви праві, і я прошу вибачення, що зробив відомих людей трохи молодшими. Не додивився – винний, каюсь, понадіявся на пам’ять. Проте, хоч трохи, вони, крім В.Пинзеника, все рівно молодше за Вас.
А по суті…
Кандидатська дисертація П.Порошенка "Правовое регулирование управления государственными корпоративными правами в Украине" (2002 року) – це єдина публікація 39-річного науковця - «реформатора» станом на 2004 рік.
А ось перелік підприємств, де він був на той час акціонером - набагато більший.
Одне з таких підприємств було і в Ужгороді - це ВАТ «Закарпатгосптовари» за часів Веклинця В.Ю. (біля 10 % акцій). І це у уродженця Одеської області з вінницькою пропискою…
Ні у товарознавця В.Балоги (Львівський торгово-економічний інститут), ні у вчителя Р.Безсмертного (Київський пед. інститут ім. Горького) жодних наукових доробків на той час не було (при наймі у відкритих джерелах).
Не буду обтяжувати «перепітіями» їхніх бізнесових «досягнень» на «важкому шляху реформ» 90 – тих років ХХ ст., але вони, достатньо відомі не лише в мережі Інтернету.
Єдиний В.Пинзеник (з Вашого переліку) ще у 1991 році був завідуючим кафедрою економіки та управління н/г економ. ф-ту ЛДУ ім. Франка, з подальшою реально вагомою реформаторською біографією в різних урядах з 1992 по 2004 рік.

Після вибачень за плутанину віку, поставлене питання у попередньому моєму коментарі все ж таки залишається відкритим:
«Ви, як людина, яка здобула освіту ще у часи СРСР (в УжДУ та ХДУ ім. Каразіна), реально вважаєте, що люди (віком біля 40 років), які були «помітними бізнесменами» у 90-ті роки ХХ ст., напружувались у 2004 році щодо «важкого шляху реформ» держави Україна?» Чи все ж таки займались більше «приземленими» питаннями насамперед розвитку власного бізнесу?

Віктор Пащенко 2012-12-24 / 21:52:53
Генеку
Чудово! Тут непочатий край роботи, як для професіоналів, так і громадськості. Але треба розуміти, що як в математиці чи фізиці не можна розв’язувати задачку «в загальному», без знання конкретних умов, так і в суспільстві – немає проблем без конкретики. Все інше пусті балачки на кшталт мудрування сторічної давнини: «Є життя на Марсі, немає життя на Марсі. Науці це не відомо».
До речі дуже яскраво це ілюструє наступний коментар, де незнання фактів може просто сприйнятися жінкою як образа. Бо їй нахабно завищують вік заради власного мудрування. В.Ющенко – 1954р.н., В.Пинзеник – 1954р.н., Ю.Тимошенко – 1960р.н., В.Балога – 1963р.н., П.Порошенко – 1965р.н., Р.Безсмертний – 1965р.н.

безпартійний 2012-12-24 / 19:33:22
«П.Порошенко, В.Пинзеник, Р.Безсмертний, В.Балога, які пропонували реалістичний, але важкий шлях реформ, що поступово зшивав би країну, не були почуті на тлі безсовісного популізму Ю.Тимошенко».

п. Вікторе, у 2004 році П.Порошенку було 36 років, Р.Безмертному та В.Балозі – до 40, В.Пинзенику – трохи за 40.
З них усіх на той час лише В.Пинзеник мав реальні наукові публікації з економіки. Інші – звичайні студенти, які просто здали всі іспити, кожний у своєму вузі. Деякі, навіть заочно.
Ви, як людина, яка здобула освіту ще у часи СРСР, реально вважаєте, що молоді люди, які були «помітними бізнесменами» у 90-ті роки ХХ ст.., напружувались щодо «важкого шляху реформ» держави Україна?
Точно знаю, що П.Порошенко та В.Балога займались звичайним «накопиченням первинного капіталу» - перший у ваучерній «приватизації», другий у «торгівлі».
Відразу зауважу, що і Ю.Тимошенко, як «світоглядно», так і по засобам «накопичення» далеко від них не втекла.
Але вона була старша і набагато «впливовіша». Виходячи з цього, її жіночий «популізм», на мою думку, треба порівнювати в першу чергу з «проповідями» бухгалтера - красунчика В.Ющенка, її однолітка, і рівного по «положенню» в бізнесі за київськими «мірками» - це буду коректніше.
п. Вікторе, я свідомий того, що економічними реформами мають займатися не лише науковці. І тим більше не з «багажем» знань лише з політекономії.
Але більш ніж впевнений, що й не «покоління прихватизаторів» 90-х, які більше у той час зналися на «понятіях» «човникового» бізнесу, ніж на теорії економічних вчень.

Генек 2012-12-24 / 14:38:15
Взагалі-то, фразою "вшиткі вони єднакі" хотів сказати, що наразі нема в Україні політичної сили із реальною ідеологією та реальною стратегією виходу з положення. Тому неважливо хто при владі би був зараз з наявних політичних сил - вони нічого не змінять, бо навіть не знають як. Такі макропитання, як інтеграція на Захід чи Схід не вирішить болючих внутрішніх проблем. Тому підсвідомо вимушено думаючі люди намагаються шукати і в пошуку відхрещуються від наявних гравців на політичній сцені України. Сумніваюсь, що шукаюча вихід людина боїться персональної відповідальності за стан речей. Вона вже її взяла на себе, якщо почала шукати сама, не надіючись те, що це зробить хтось інший.

123 2012-12-23 / 21:56:47
!!!!

Олександр 2012-12-23 / 20:00:40
Реально і об’єктивно. Все правильно, Віктор Володимирович.

Олександр 2012-12-23 / 18:58:01
Вибачте я підняв питання, які є цікавими для багатьох мешканців Закарпаття. Адже з народних депутати, які обиралися від Закарпаття - Балоги та Петьовка - співпрацювали з фракцією ПР, можливо це для них було вигідно заради власної наживи. Але не потрібно було тоді говорити про свою нейтральність протягом місяця до першого засідання ВР нового скликання. Тому я висловив думку, що ці питання зі сторони Пащенка мали б бути більш детально розписані.
Також я б радив людям, які тут дописують не маніпулювати свідомістю людей - Олександр 2012-12-23 / 18:04:10 - це не я, просто декому бачу подобається розписуватися за інших.

Олександр 2012-12-23 / 18:04:10


При всій повазі _ так розумію, що рівних Пащенку серед наших журналюг поки-що немає. І нехрен у коментах *******. Єдиний мінус, що він очевидно на зарплаті у Балоги.


ужгородець 2012-12-23 / 16:18:03
Олександр, ти що, читати не вмієш? Тілььки писати? У статті є відповіді на твої питання

Олександр 2012-12-23 / 16:13:07
Шановний Пащенко, щось ви мало написало у своїй статті про Балога, хоча їм було потрібно виділити більше ніж абзац, вони для Закарпаття мають неабияке значення. Щодо Павла Балоги, який " був змушений" вступити до фракції ПР і голосувати в унісон разом з регіоналами, але виникає тоді питання, навіщо Віктор Балога після виборів весь місяць говорив, який він європейський політик і не працює з владою? Також особливим пунктом іде Петьовка, який теж з Павлом Балогою голосував з ПР, невже і Петьовка щось винен або ви чого просто не бажаєте розповідати? Тому і виходить, що ви у статті захопили майже всі питання, пов'язанні з новою ВР, але забули детально проаналізувати поведінку народних депутатів, представників мукачівської сім'ї.

Віктор Пащенко 2012-12-23 / 14:18:12
Країні потрібні світлі голови і думаючий парламент.
У 2004 році Україна дісталася величезного шансу, бо вперше значна частина її громадян подолала страх. Людей, як із Заходу, так і Сходу вражав просвітлений Київ і неперевершений дух відповідальності. Але страх має властивість повертатися. І люди сховалися за солодкими обіцянками від буденної правди.
П.Порошенко, В.Пинзеник, Р.Безсмертний, В.Балога, які пропонували реалістичний, але важкий шлях реформ, що поступово зшивав би країну, не були почуті на тлі безсовісного популізму Ю.Тимошенко, котра пропонувала все і відразу, причому без будь-яких зусиль громади. Мовляв, ми все за вас зробимо: ви тільки віддайте нам владу. Так відбулася втеча від свободи.
Хоча ми тут не унікальні. В 30-і роки, коли США виходили з глобальної кризи, Ф.Рузвельт проводив щонедільні радіо бесіди з громадянами. І квінтесенцією його промов була фраза: «Єдине чого ми повинні боятися – це власного страху». А він якраз і приховується за фразою «вшиткі вони єднакі», яка дає можливість уникнути персональної відповідальності.

Генек 2012-12-23 / 08:28:43
Все правильно) Даний стан речей ще раз підтверджує не тільки мої особисті здогадки, а й думку громади (навіть без інтелектуалів), що "вшиткі вони єднакі". Тому що коли на кону стоїть управління колосальними фінансовими потоками, то невитримує жодна ідеологія. Та й яка у наших парламентаріїв ідеологія? Поділ їх на провладних та опозиціонерів лише умовний, на ділі ніхто з них не є ані стравжнім комуністом, ані справжнім демократом. Це підтверджує феномен "тушок". Ними маніпулюють як хотять, а вони про це навіть не здогадуються. Справжні інтелектуали)


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 3Закарпатський переворот №3
/ 9Про Балогу, Москаля, Медведчука та політичну історію Закарпаття
/ 7"Переворот" в Закарпатській облраді: перерозподіл старого і опіка Києва
/ 14Десакралізація влади як шанс до реального самоврядування
/ 11Андріїв – Щадей: крок вперед, чи два назад?
/ 5Ужгород політичний (післямова виборів 2020)
/ 1Ужгород політичний. Ч. 5
Ужгород політичний. Ч.4
/ 2Ужгород політичний. Ч.3
Ужгород політичний. Ч. 2
/ 1Ужгород політичний. Ч.1
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч.15. Закінчення
/ 5Політичні трансформації Закарпаття. Ч.14
/ 4Політичні трансформації Закарпаття. Ч.13
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 12
/ 2Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 11
/ 2Політичні трансформації Закарпаття. Ч.10
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 9
/ 3Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 8
/ 4Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 7
/ 2Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 6
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч.5
/ 4Політичні трансформації Закарпаття. Ч.4
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч.3
/ 1Політичні трансформації Закарпаття. Ч. 2
» Всі записи