Що чекати від партій, які «виграли» Закарпаття

За підсумками недавніх бурхливих парламентських виборів, Закарпаття виявилося регіоном, де результати найбільш наближені до загальноукраїнських. Так у принципі було завжди, але подібні показники мала Київщина, Буковина ще деякі області Центральної України. Тепер вони стали більш опозиційними, тому наш край став унікальним у цьому плані.

Що чекати від партій, які «виграли» Закарпаття

Не будемо оцінювати добре це чи погано, але фактом залишається те, що Закарпатська область зберегла за собою репутацію маленької моделі України, через яку можна простежувати політичні процеси в розвитку. Наведемо порівняльну таблицю:

Отож, відмінність лише в тому, що трохи менший відсоток в області набрали крайні радикальні сили, особливо комуністи, а за рахунок цього «в плюсах» помірковані проєвропейські центристи. На цих виборах таку репутацію мав «УДАР». Але це тільки зовнішня картинка. Бо в партійних перегонах не брав участі Єдиний Центр, хоча його роль у виборах в області була ключовою.

Нагадаємо результати останніх місцевих виборів за партійними списками 2010 року: Єдиний Центр – 24,3 %, Партія регіонів – 18,2 %, «Батьківщина» – 8,6 %, «Фронт Змін» – 6,1 %, КМКС – 3,8 %, «Сильна Україна» – 3,0 %, ДППУ – 3,0 %,… «Свобода» – 1,5 %, КПУ – 1,2 %. А загальний результат усіх кандидатів-мажоритарників, яких підтримував Єдиний Центр, на цих виборах становить 171 322 голос, у той час як висуванці Партії регіонів здобули 167 301. Таким чином, не враховувати впливу Єдиного Центру на партійні розклади в краї буде неправильно й поверхово. А співвідношення влади й опозиції в області має суттєво відмінний контекст, ніж загалом у державі.

Депутати-солдати

На останніх перегонах команда Віктора Балоги однозначно підтримувала опозицію. І, до речі, лише в тих округах, де перемогли єдиноцентристи, одночасно перемогли й опозиційні партії. Хоча прямого стосунку до них він не має.

То які ж політичні розклади нас очікують у краї між виборами 2012 року й наступними президентськими?

Найбільш зрозуміла ситуація з Партією регіонів. Вона чітко структурована, підпорядкована президентській вертикалі і входитиме до парламентської більшості, хоч і ситуативної. Нині вона нараховує 6 народних депутатів (якщо Нестора Шуфрича й Сергія Мошака вважати закарпатцями, а Іштван Гайдош таки дочекається входження списочників до уряду).

Єдине питання: яку тактику оберуть регіонали? Чи підуть шляхом своїх духовних попередників із СДПУ(о), підпорядковуючи собі всі владні важелі та знищуючи незгодних, чи таки залишать за собою можливість мирного переходу в опозицію й збереження цивілізованих стосунків? Про те, що влада готується до силового варіанту, свідчать і рокірування правоохоронців по всій Україні, щоб відірвати їх від «коренів» і прищепити психологію яничара. Однак багато залежатиме й від місцевого активу: чи захоче він пристати на позицію сліпого послуху? Вірними союзниками регіоналів на теренах області залишатимуться комуністи, які, втім, не мають самостійних важелів впливу.

Набагато складніша ситуація з опозицією. Поразка Олександра Кеменяша в мажоритарному ок­рузі може спонукати його ві­дійти від активної політики, а це вельми боляче вдарить по фі­нансових можливостях тутешніх опозиціонерів. Фактично від традиційної «Батьківщини» Закарпаття тепер не має жодного парламентаря, бо Валерій Лунченко представляє «Фронт Змін». Та й він тісно за­в’язаний на фінансових можливостях колишнього «шефа» Роберта Бровді, який подався до влади.

Тож говорити нині про ці­лісну обласну організацію Об’єд­наної опозиції не випадає. Хіба про окремі осередки, але на прикладі виборчої кампанії в Ужгороді бачимо, що вони також дуже розпорошені. Формально обласну організацію «Батьківщини» може очолити Андрій Сербайло, але дуже сумнівно, що в нього вистачить бажання, авторитету і, головне, ресурсів для організації системної опозиції. Сам 30-річний Валерій Лунченко поки що здається доволі порядним і перспективним політиком, однак йому слід набратися досвіду, а це роки наполегливої праці.

Не набагато краща ситуація в «УДАРу», який ще тільки створює обласні осередки. Більшість його активу сподівається на президентські перспективи Віталія Кличка й тому об’єднана суто меркантильними інтересами. Говорити про ідеологічну складову цієї партії поки зарано, бо вона – проект одного авторитетного прізвища. Валерій Пацкан, кот­рий представлятиме Закарпаття від «УДАРу», також зовсім недосвідчений політик і досить далекий від опозиційної боротьби. Тому, крім загальних заяв, спущених з центру, від місцевих «ударівців» чекати нічого.

У місцевої «Свободи» є ідеологія, але немає ні потужної організації, ні фінансів, ні навіть свого представника у парламенті. Але головне, що «Свобода» не має масової електоральної бази на Закарпатті, тому також не може претендувати на лідерські позиції.

Хто на головний важіль?

Відповідно – єдиною системною структурою, здатною протистояти Партії регіонів, в області залишається Єдиний Центр. Відразу можна почути заперечення – мовляв, це бізнес-проект без ідеології й таке інше. Хоча насправді ідеологія у нього набагато глибша, практична й дієвіша, ніж тріскотня сотень політтехнологів, і вмістити її можна всього у два слова – місцеве самоврядування.

Саме на ньому заснований європейський спосіб життя, який узяв початок з магдебурзького права, перекинувся в Америку, Канаду й нині називається цивілізованим. Саме воно стимулює відповідальність громади, яка контролює чиновників, суд, освіту, медицину, екологію, бізнес – і все це ми називаємо демократією.

Якраз місцеве самоврядування може примирити в одній державі різні території, які мають відмінну історію, мову, релігію, традиції тощо. І саме воно є противагою імперській, авторитарній системі з її централізацією, бюрократичною вертикаллю та деспотією. Тому така опозиція є справді системною, вона відчуває реальні проблеми, а не вигадує штучних технологій. Як скоро це осягне «офіційна» українська опозиція і наскільки вона зможе об’єднати подібні сили – питання не до закарпатців. А доки київські пани чубляться, ми можемо сподіватися лише на себе. 

29 листопада 2012р.

Теги: вибори, партії, Закарпаття

Коментарі

Слов'янин 2012-12-04 / 19:28:43
Генек, щодо Вас сарказму не маю, гадаю Ви правильний хлопець. Ви помітили, як завжди неактивний, скупий на коментарі, Пащенко раптом виявив активність і на нас "наїхав"? Це означає, що ми на правильному шляху.

ярослав орос 2012-12-03 / 23:33:29
так-к... пане пащенко, Ви дуже добре напередодні в своєму дописі врізали про вишА закарпаття... гадаю, без бабла, так само вріз(е)те й про середню освіту в краї...
чекаю...

пане пащенко, знаємо ж, --

той, хто бреше, той, нічкема...

а* мо й ні... запитайте наразі в петра мідянки... то ще курва!

Патріот 2012-12-03 / 10:49:44
Хіба не зрозуміло, що закарпатські вибори виграні Ледидою та Балогою напару не тому, що у них такий крутий авторитет, а тому, що було максимально був задіяний адмінресурс,підкуп виборців та ПРавильний підрахунок голосів . А як хитро Балога зробив по мажоритарці - хоче ПР мати ще три штика в ВР,- дайте нам з родиною відповідні посади ...

Генек 2012-12-03 / 07:58:14
Без опечатки таки не обійшлося) Депресивного.

Генек 2012-12-03 / 07:56:56
Час, коли був написаний попередній пост, дає мені зрозуміти, чому я нічого не зрозумів))) Дійсно, щоб "дискувати", потрібні навички діджея чи автомеханіка, а не ті, якими я маю нахабність володіти. Сумніваюсь в своїй анонімності, оскільки Генек - це польською Женя. На рахунок райбання гать - це такий прикол, що означає крайню міру для втечі від жепресивного стану, в який теоретично могла би загнати мене ця дискусія. "Покровские ворота" колись бачив, не розумію, яким боком це до мене відноситься. З повагою, вимушений відкланятися, бо тікаю на роботу)

Віктор ПащенкоІ 2012-12-03 / 03:36:57
Для Генека!
По-перше, щоб дискувати потрібно вміти чути (читати) і вчитися, щоб не бути нудним.
По-друге, анонімність не передбачає переконливості і щирості.
По-третє, райбати гаті – це процедура елементарної гігієни, а не спосіб прикрити бажання тієї частини тіла, які ці гаті прикривають.
Загалом не вважаю Вас втраченим для суспільства, оскільки хоч чимось цікаветеся!
P.S. Є багато що почитати та подивитись у цьому світі. Я не рекламний агент, але наприклад наберіть «Покровкие ворота».

Генек 2012-12-03 / 00:48:26
І взагалі, хотів подискутувати з дорослими дядьками, розширити свою зелену свідомість та погляди на життя, позичити досвіду, а нажив собі ворогів... Я так не граюся, ображаюся і йду райбати гаті(

Генек 2012-12-03 / 00:10:55
Моя самокритичність не дозволяє мені ображатися. Так, я лінивий та нікчемний. Дякую, що підтвердили мої здогадки. Я переконаний противник фанатичності, як явища, неважливо в чому, в релігії, націоналізмі чи чомусь іншому. Не належу до жодної релігійної конфесії чи політичної партії. Поважаю погляди інших людей. Свої тваринні інстинкти стараюсь контролювати, саме тому я людина, а не бидло.
В демократії Америки та Старого світу мене бентежать її крайнощі. Я не хочу, щоб моїм дітям в школі розповідали, що гомосексуалізм - це нормально, що задля самовираження вони можуть голими-розфарбованими ходити центральними вулицями міста і вважати, що будь-які їхні дії є демократично-виправданими, бо вони мають право на самовираження. Якісь рамки мусять бути.
Крім того їхня демократія вражена вірусом подвійного стандарту. Прикладів цього предостатньо.
На рахунок воєнного режиму - той бардак, що наразі панує в нашій країні за короткий період часу можуть виправити лише жорсткі міри з використанням сили, тому що люди, яких нагальний стан речей влаштовує так просто не дадуть щось змінити на благо людей, яких цей бардак невлаштовує. Так, це була б класова боротьба, а в вас є інші варіанти вирішення? Пропонуйте, для цього й існує дискусія.

Ваш покірний слуга - тупий, злиденний рокер, якого ненавидять багаті репери-інтелектуали з садомазохістськими комплексами)))

Віктор Пащенко 2012-12-02 / 23:13:08
До імперської свідомості (слов'янина, Генека та їх прихильників).
Наводити аргументи, коли питання стосуються віри, справа безперспективна. Носії «істинних» християнських вірувань вважають, що нищити православних, католиків, протестантів, сектантів - це захист морально-етичних принципів (до речі, масло-масляне), не говорячи вже про язичників, мусульман і т.д. Прихильники Корану так само взаємопоборюються і за святість вважають вбивство іновірців. Далі такий спосіб мислення переростає в національну ворожнечу. Марксисзм перевів її в класову. Але все це має спільну назву – ксенофобія. Вона приймає форми й ненависті до рудих, гомосексуалістів, жінок, інвалідів, тупих, інтелектуалів, багатих, злидарів, рокерів, гламурів, тобто всіх інакших. І кожний «праведник» хоче примусити сповідувати свою віру, що в політиці називається імперіалізм, а в побуті «домострой». Хоча за психологічною суттю це вияв садомазохістського комплексу (на жаль, він невід’ємна частина тваринного інстинкту людської природи) та відповідно духовної ліні. «Мы не сеем, не пашем, не строим – мы гордимся общественным строем». Так легше виправдовувати свою особистісну нікчемність.

Генек 2012-12-02 / 22:45:23
Сарказм?

Слов'янин 2012-12-02 / 22:40:52
Генек, Ви здібна людина.

Генек 2012-12-02 / 21:52:16
Я просто погодився з Вашою думкою і доповнив своєю)

Слов'янин 2012-12-02 / 20:41:17
Для "Генек 2012-12-02 / 18:07:23"
Я не Генек і не Генсек, але це сказали Ви.

Генек 2012-12-02 / 18:07:23
Тобто, на рівні області мало що змінилось, оскільки вибори були в ВР, а не в обласні чи місцеві ради. Згоден зі Слов’янином на рахунок демократичних цінностей Європейського Союзу, де найважливішим питанням є повага та до педерастів та пропаганда їх способу життя. На мою легку думку, Україні потрібні хоча б 5 років воєнної диктатури з поверненням смертної кари та закладення нової юридично-процесуальної бази для функціонування нового ладу, в якій би були викреслені та унеможливлені бюрократичні та корупційні схеми. А яким би був цей новий лад - ідей існує, ніж достатньо. Для реалізації такої ідеї потрібен народ, об’єднаний єдиною національною ідеєю та життєвими принципами, що суперечить європейським цінностям. По цій причині робиться все, щоб українці не знали своєї історії, спивалися, переставали думати та поважати всякі морально-етичні принципи, ненавиділи свою країну і не розмножувалися. З країни з таким населеннм (не повертається язик сказати "народом")легко викачувати ресурси.

Нік 2012-12-02 / 17:38:40
Патріот=націоналіст! Свободу до влади!

Слов'янин 2012-12-02 / 11:38:37
Цікавою частиною статті Пащенка є «Хто на головний важіль?». Скільки в Україні угруповань, що говорять про самоврядність - рівно стільки і політологів. Україна знала багато прожектів «самоврядності» – донецьких, політичнорусинських, угорських, кримських тощо. Якщо їх порівняти, враховуючи їх особливості та вимоги – вийде повний єралаш. Комусь дуже кортить розірвати Україну на шматки. Що цікаво, ідеологи вказаних «парадів суверенітету» поклоняються догмату «європейських цінностей» (колись про Сполучені штати Європи полюбляв розводитись руйнівник національних традицій будь-якого народу Ленін-Бланк). Вже зрозуміло, що цінності ЄС далекі від справжніх цінностей європейських народів, адже не озброєним, не замутненим «теоріями» політологів різних мастей, оком видно, що процеси, запущені в Європі певним світовим угрупованням призведуть до смерті європейських народів, їх культур та самобутності… Одним словом, скільки спонсорів, стільки і політологів…

Косма Мурзі 2012-11-30 / 20:47:21
Свобода поки не має великої прихильності на батьківщині Духновича. Дається взнаки вороже ставлення до братів зза Карпат. Однак позитивні зрушення помітні. Головне, щоб самі Тягнибоки виправдали довіру тих, хто їм довірився і не потягли боки за синьою чумою, як це зробив Ющ, Королацька, Ляшкін, Рошенкін, Волковиков, Портнішкін і т.д

Косма Ужгородці 2012-11-30 / 20:42:39
Справедливості заради слід сказати, що Сербайло теж був на ефірах Тиси, однак щодо Пацкана у мене подвійні враження, ніби й опозиціонер, однак не ганяли його донецькі, тільки підсрачників надавали)

Лузга 2012-11-30 / 08:52:34
Всі вони з одного тіста зліплені

мурза 2012-11-29 / 22:06:06
Точно. Я тоже так думаю що майбутнє за ВО Свобода. Бандитів, тупих Зеків та крадіїв бюджетних коштів до відповідальності. Слав Україні. Уродів на гілляку.


Віктор Пащенко
Публікації:
/ 12Газ, пес і Зеленський
/ 13Ужгородська громада: тест на цивілізованість
/ 4Нотатки до виборів-2019
/ 29Передвиборчий пасьянс Закарпаття
/ 19"Недільна бесіда" про поточну політику
/ 9Іван Волошин: гумовий виріб корупції
/ 23Новорічна десакралізація влади
/ 6Порошенко: "Дракон", відроджений у лицарі
/ 2Політологія як хобі. Інтерв'ю
/ 20Клімкін і terra incognita Закарпаття
/ 12Ужгород. "Липова" влада
/ 3"Кругова порука маже як кіптява..."
/ 7Закарпатське ківі як ознака політичної стабільності
/ 8Ужгородські розбірки
/ 15Професія Москаль
/ 14Феномен Саакашвілі
/ 10Ужгородські договірняки. Ч.2
Дух Сент-Міклоша
/ 10Ужгородські договірняки. Ч.1
/ 4Прощання з імперськістю
/ 33Трамп. Шлях до бабуїна
/ 15Ідолопоклонство. Савченко, Москаль, Андріїв і "пересічники"
/ 3"Кримінальне" ківі. Злочин без кари
/ 12Драгобрат. Опришки і влада
Україна: Очищення виборами
» Всі записи