Ти з небес нам совісті пошли...

Цю інформацію надіслав мені Тарас Кремінь.

Гадаю, вона відізветься не в одній душі святковим настроєм, додасть певності на непростих перехрестях доби.

Вітаю Вас!
Нарешті сталося: під шаленим тиском громадськості 28 серпня депутати
Первомайської міської ради прийняли рішення про присвоєння
Первомайській ЗОШ №17 імені Миколи Вінграновського!
З цієї нагоди 1 вересня делегація миколаївської інтелігенції вирушає
на Батьківщину поета з нагоди урочистостей.
Початок заходів - о 10-й ранку. Місце зустрічі - школа.
Серед учасників - богопільська рідня Вінграновського, а також Андрій
Антонюк, Дмитро Кремінь, Віктор Пасічник, Інна Береза, Людмила
Старовойт.
Побачимося на місці! :)

Тарас Кремінь
 

І як тут не згадати Петра Миколайовича Скунця.

Побудьмо з ними наодинці: 

МИКОЛІ ВІНГРАНОВСЬКОМУ

Творить світ, Миколо, вічне коло,
а якщо по-вченому – спіраль.
От і перенісся ти, Миколо,
на нову небесну магістраль.

Та вкраїнці – бойко, лемко, гýцул –
все-таки не годні жити без
Вінграновських, і Дроздів, і Гуцал,
що зросли любов’ю до небес.

Я пишу, а слово пахне воском
і вмирає тихо, як свіча.
Так без вас, Миколо, жити тоскно:
є збирач, немає сівача.

Я посивів, жаль, що і знесилів.
Ти ж мені такий, як у кіні.
То скажи, куди несе русинів
Київ на Богдановім коні.

Так, були навік в полон ми здані.
Дав ти смерті раптом відворот
і стояв на Київськім Майдані,
коли знов творився наш народ.

Чи здолали ми пекельне коло?
Ти з небес нам совісті пошли.
Не бери своїх туди, Миколо,
бо нові руїтелі прийшли.

Б’ють батьків. І все минуле кришать.
Крутять світ у музиці чумній.
І таку мені Вкраїну пишуть,
що лиш монстри житимуть у ній.

Україна – і свята й ганебна.
Честь, Миколо, що на цій землі
сам себе ти винянчив до неба.
А чому дрібнішають малі?

І позаздриш гордості московській,
бо вкраїнська мова півніма:
є в них Окуджава, Маяковський…
Тільки Вінграновського нема.

І не буде.

2005

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати