У Перечині рятували двох чоловіків, що втратили свідомість всередині цистерни (ФО...
У середу в Ужгороді прощатимуться з полеглим захисником Михайлом Шишкою (ФОТО...
ВІДЕОФАКТ. Перевал на межі Закарпаття та Львівщини накрила хуртовина, працює ...
У Франції відкрили перше у світі індустріальне виробництво целюлози з опалого ли...
"Закарпаттяобленерго" повідомило про відміну впровадження графіка погодинни...
Співробітника БЕБ, що на "лівому" авто скоїв "смертельну" ДТП на Хустщині, випус...
У Перечині рятували двох чоловіків, що втратили свідомість всередині ц...
Ім’я М. Колодзінського – Мукачівському ліцеєві!
Напочатку почав писати коментар до статті «Факт наруги над пам’ятним знаком карпатським січовикам у Солотвині поставив багато запитань», однак, він нашвидкуруч переріс у статтю.
У даному випадку, я, здається, чи уперше погодуюся із коментатором Іштваном (Istvan 2012-05-16 / 16:35:34. Для покладання будь-якого пам'ятного знаку необхідно виділити відповідну земельну ділянку, згідно з законодавством України. До цього обов'язково потрібне відповідне рішення місцевої ради...).
Це правда. Адже на спорудження навіть будь-якої споруди "малої архітектурної форми", не кажучи вже за пам’ятний знак, принаймні, якщо прагнеш, щоби вони були під охороною дежави, необхідне рішення органу місцевої влади.
Наразі (і на жаль) "Свобода" вляпалася у те ж, що і ТУКЗ на Верецькому перевалі. Той, без належного, відповідно до діючого законодавства, офіційно оформленого дозволу (хабар за ділянку – таким не є) навалив купу каміння на перевалі. "Свобода", діючи так само, поставила один камінь. Тож зносити його (так само, як "підпалювати" купу каміння на перевалі) міг, хто завгодно. І ні міліція (питання лише із зображенням Державного Герба на ньому, за наругу над ним відповідальність таки є), ні селищний голова Солотвина Ухаль не зобовязані його охороняти. (На автошляхах приватні особи часто самочинно ставлять на місці загибелі родичів у автоаваріях хрести. Однак оберігає їх не державна влада, не дорожники, але лише людська ментальність. Зруйнувати "може" будь-хто.)
Що ж до коментувань.
Перше. Героїзм Карпатської Січі – із 1990 року – визнається на будь-якому рівні (ви подивіться, все ж таки, як відбувається у березневі дні відзначення цих подій). До того заперечували самовідданість та героїзм карпатських січовиків лише совєтські комуністи-сталіністи.
Тож, панове україно-карпатоненависники, дайте відповідь, хто ви є:
а) комуняки-сталіністи;
б) повні аморальні дебіли,
чи
в) вщент відверта іноземна агентура, яка продалася проти свого народу його ворогам (так тоді і скажіть відверто: «Ми є шпигуни!)?
Друге. Щодо полковника М. Колодзінського (Гузара) (1902 – 1939). Варто би знати, що це не лише бойовий офіцер, а визначний європейський військовий теоретик, автор низки праць з військової тактики та стратегії, викладач військової акалемії (про його праці див: «Вони боронили Карпатську Україну. Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців. Ужгород: «Карпати», 2002. – 7010 с. – С. 490-491, 675). Ще – надзичайно шляхтна людина, справжній шляхетний офіцер, а ще – український націоналіст (ввечері 15 березня 1939 р., у відповідь на пропозицію німецького консула Гофмана про капітуляцію (тоді, мовляв, ніхто не постраждає), відповів: «В лексиконі українського націоналіста немає відповідника для означення терміну “капітуляція”. Сильніший ворог може перемогти нас в бою, але поставити на коліна – ніколи!». А ще – начальник Генерального Штабу та керівник оборони Хуста та на інших ділянках боїв. Людина заслуговує на надзвичайно високу повагу.
Про місце його загибелі 19-20 березня у районі Солотвина – Середнього Водяного писали В. Гренджа-Донський, І. Сарвадій, інші мемуаристи. Найповніше про останню зустріч із ним я знайшов у книзі Євгена Стахіва «Останній молодогвардієць», К: 2004. – 495 с. (це той самий, котрий був відправлений на Схід України із Похідними групами ОУН і став керівником українського націоналістичного підпілля на Донбасі, яке совєтський письменник Фадєєв назвав «Молодою гвардією» та зробив його із націоналістичного – прорадянсько-комсомольським, а Є. Стахіва «переробив» на Євгена Стаховича).
Є. Стахів був у Карпатській Січі. Цитую про цю зустріч (стор.77 – 78): «…Зустріли своїх у румунській Апші. То був малий відділ січовиків – десь 20-25 січовиків з рушницями і парою легких кулеметів – начолі з полковником Колодзінським, до краю змученим, охлялим, бо кілька ночей не спав і не мав чого їсти. Ми вхопили в селі якогось коня, знайшли якийсь харч, погодували Колодзінського, посадили на коня (про те, що Колодзінський був поранений, тож їхав на коні – згадують і інші мемуаристи – В. П.) і рушили далі на схід. Не пригадую, скільки пройшли, може, п’ять, може, десять кілометрів, як зустріли великий відділ під командою сотника Сулятицького – то був головний відділ Карпатської Січі, що йшов у сторону Бичкова іншою дорогою. Рушили разом.
Здається, то була п’ятниця ввечері, вже наближалися до Бичкова. І прямо в горах на снігу затрималися на невеличку нараду, в якій брали участь: Колодзінський, Зенон Коссак, Врецьона, Сулятицький, Равіч (син перечинського лікаря, мав університетську освіту, був головою ЦЕСУСу – Центрального союзу українського студентства), Василь Дужий з Перемишля і Лата з Дрогобича. Було вирішено всім переходити Тису в бік Румунії. Тільки Колодзінський сказав, що як головнокомандуючий має йти останнім, а оскільки не знає, яка доля відділів, що були у Торуні, на польському кордоні, і решти малих відділів Карпатської Січі, він залишається. З ним вирішили лишитися Зенон Коссак і для охорони Василь Дужий та Лата – два підхорунжих. По тривалім відпочинку попрощалися. Відділ рушив до Тиси (далі перейшов у Румунію, звідки 273 чоловік румуни передали угорцям у В. Бичкові і ті у спортивному залі місцевої горожанки створили жахливу катівню, з якої вибралося небагато –В. П.), а ті четверо повертали назад, в бік Хусту…». Далі люди передали, що всіх чотирьох угорці розстріляли.
І останнє. Щодо увічнення пам’яті М. Колодзінського та З. Коссака, інших. Звичайно, якщо свободівці таки віднайшли місце їх загибелі – пам’ятникові таки там бути! Так як є на Красному Полі, інших місцях. Однак, зробити це необхідно відповідно до вимог законодавства.
У цьому разі хочу пригадати таке. У 2003 році до мене звернулися представники громадськості та влади Городенківського району Івано-Франківщини, звідки (с. Поточище) він родом. Повідомили, що на малій батьківщині встановлено йому пам’ятник. Однак, хотіли би встановити такий і на місці загибелі цієї видатної людини. Позаяк точне місце було невідомим, водночас відкривати пам’ятник у румунських чи то у С. Водяному, чи то у Діброві, чи то у Солотвині, я повважав не вартим, відверто аргументуючи тим, що «хто там за ним буде доглядати», запропонував спорудити пам’ятник за якихось 8-10 кілометрів у національно свідомому селищі Великий Бичків. З моїми аргументами городенчани погодилися, тож я повіз їх у Великий Бичків, де познайомив із селищним головою п. Одаркою Зеленко. Та зразу ж погодилася, запропонувавши місце у парку ім. І. Франка. Водночас попросила: чи не допомогли б із виливанням і пам’ятника великобичківцеві, коменданту Великобичківської команди Карпатської Січі, поручнику Павлу Волощуку, якого мадярський терорист убив 16 березня 1939 року і пам’ятник якому великобичківці прагнуть спорудити. А ще сказала – у парку нема пам’ятника І. Франкові (натомість є Т. Шевченку) – може б усе разом спорудили. Городенчани погодилися допомогти із відливанням, а Великобичківська селищна рада віднайшла кошти.
Урочисте відкриття справжнього меморіалу – трьох постаментів із погруддями, який є нині окрасою парку і селища, відбулося навесні 2004 року. У святі взяла велика делегація із сусідньої області (хоч часи були кучмівські, та ще й перед відомими подіями)…
Через два роки – 75-річчя Карпатської України. Наскільки знаю, є пропозиція (і від влади – теж) відзначити ювілей на надзвичайно значному рівні. Будуть прийняті розпорядження та відповідні заходи.
Тож вношу пропозицію до них: ПРИСВОЇТИ ІМ’Я визначного українського військового теоретика і героя – начальника Генерального Штабу Карпатської Січі МИХАЙЛА КОЛОДЗІНСЬКОГО – Мукачівському військовому ліцеєві.
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
obozryvatyl 2012-05-21 / 19:32:06
Дотого што у таких націоналістів як Колодзінський людське життя и Христіянські цінності не мавуть неяке значення. Його світ є побудованний на цінностях Дикого поля України. Русини ся додержувуть христіянських цінностей, а для українських націоналістів христіянська етика, цінності не мавуть нияку ціну. Чого з України вибрав вождь Сталін свойі кадри?
obozryvatyl 2012-05-21 / 15:01:31
Дочого тут русини, хрещення і монголо-татари? Флуд. Коментар видалено. Адмін
obozryvatyl 2012-05-21 / 14:53:59
А якоє відношення має комент пана історик-любитель, што обобщає історію своєйі сімї на загально "українсько-русинське"? Притом як археологічні дані так ай генетичні ясно доказувуть, што славяни заселяли етничні території русинів в Тисо-Дунайском регіоні мінімально уже в 5 віці.
мукачівець 2012-05-21 / 08:55:19
Шановний адміністратор прошу вилучити даний коментар під моїм ніком бо я такої дурниці ніколи не писав;
мукачівець 2012-05-20 / 14:43:40
У Мукачеві, яка назване в честь Мункачі, є вулиця Ілони Зріні, але ніколи не буде вулиць з іменами бандерівців, як і не буде таких навчальних закладів.
Прошу усіх ботів не писати під чужими ніками.
Obozryvatyl 2012-05-21 / 05:25:42
Дуже красно дякуву пану Авт. за велыкодушність и дуже ся надію, што пан Адмін лишить муй комент. (ц)
Даремно дякуєте і сподвіваєтеся. Ваш коментар - класичний флуд і жодного відношення до теми немає. Коментар видалено. Адмін
Авт. 2012-05-20 / 19:16:51
Дуже прошу, у надзвичайно прошу п. Адміна не вилучати останні коментарі т. з. "уболівальників", себто - "еліти" - "русинської "нации". Якщо, у когось є улементи моралі і здоровий глузд, то хай приймає висновки, що то за "нация", у котрої така "еліта"
історик-любитель 2012-05-20 / 18:52:01
2мукачівець 2012-05-20 / 14:56:40
Мукачівцю, не виглядайте повним ідіотом з цими своїми заявами. Так ви якраз воюєте зі своїм минулим та піднімаєте голос проти рідного. Поясню вам, як дитині.
Ось моя родина - з прапрапрадідів, усі як один, були мешканцями нашого краю. Але, і я в цьому реально впевнений, мої найдальші в часі родичі-предки скоріш за все багато віків тому дісталися центральної частини Закарпаття десь із-за Карпат. Що так переважно було з нашими русинами-українцями, вам розказали би більш-менш нормальні вчені-дослідники.
Гадаю, так було і з вами, - ви теж найскоріше є прямим нащадком якогось там галичанина, або ж волинянина. Звісно, якщо ви прямим чином не походите з волохів, чи то з мадярського племені.
Тож не плюйте в свій колодязь.
мукачівець 2012-05-20 / 14:56:40
Боді.
Се неборе не тот случай.
Скоріше Паланом ся розвалит, ніж мукачівці полюблять бандерівських зайд із-за перевалу.
бодя 2012-05-20 / 14:47:36
ніколи не кажи "ніколи"... :-)
мукачівець 2012-05-20 / 14:43:40
У Мукачеві, яка назване в честь Мункачі, є вулиця Ілони Зріні, але ніколи не буде вулиць з іменами бандерівців, як і не буде таких навчальних закладів.
бодя 2012-05-20 / 14:35:21
іменем мадяра можете назвати даякий бударь у мадярщині
anonimus 2012-05-20 / 14:15:20
пропоную присвоїти імя Імре Текелі, який боровся проти турків та габсбургського абсолютизського засилля, має реальне відношення до Подкарпаття, не так як той гастролер з Галичини та його команда.
пропоную 2012-05-19 / 21:36:11
Шановні земляки пропоную присвоїти ліцею імя Романа Шувича. Це приклад для майбутніх захисників Вітчизни. Завдяки колосальному таланту, виріс по кар'єрі від обер-лейтенанта фашистської Німеччини до Головнокомандуючого УПА за якихось десять років.
ось так 2012-05-19 / 19:51:19
Хамство і тролінг. Видалено два коментарі одного автора, написані під різними ніками. Адмін
Obozryvatyl 2012-05-19 / 18:21:56
Бл. еп. Павел Петер Гойдич ся народив в 17 юла 1888 в Руських Пеклянох (типурішня восточна Словакія) , Австро-Угорської монархії. В том часі в такое слово як українець нико нигда ани лем не чув. Правда словацькі націоналісти ХХ віку повідять што Бл. еп. Гойдич бов словак так, як українські націоналісти говорять, што бов українець. Словацькі націоналісти во Ватикані докінця видумали для Бл. еп. Годича нову національність назвали Бл. еп. Slavic nationality, бо Slavic а Slovak суть дуже близсько, а по англійськи говорячом світі дуже легко путати Slavic з Slovak. Цівілізованні словаки ясне кажуть, што ани словаком ани українцьом чи росіянином Бл.еп. Гойдич не бов, а бов русином, за якого ся сам поважав Бл. епископ. Транскріпт з вислуху поліційов ясне має зазначене слова Бл. еп. Гойдіча ош вун себе поважав за русина, а не словака, українця чи росіянина.
http://www.rusyn.org/relgoidych.html
http://www.rusynacademy.sk/image/rusyn_4-2011.pdf
http://komentare.sme.sk/c/197886/ad-akej-narodnosti-bol-biskup-gojdic-sme-5-12-2001.html
http://www.sme.sk/diskusie/90666/1/Ad-Akej-narodnosti-bol-biskup-Gojdic-SME-5-12-2001.html
obozryvatyl 2012-05-19 / 15:35:32
Авт."Дискутування із провокаторами, котрі своїх прізвищ не називають, а боягузливо ховаються за ніками, щоб нецензурно лаятися, чи лаятися, "бризкаючи" жовчю, ненавистю - не має жодного сенсу."
Надіюся пан Авт., што ай пана под ніком сорри сюди числите.
Окрем того Авт. пише о "а) комуняки-сталіністи;", а што так робили "а) комуняки-сталіністи;" за Карпатами то не знавим, што уже не є по темі. Перебачте.
сорри 2012-05-19 / 15:29:07
obozryvatyl 2012-05-19 / 14:55:44
Блаженний епископ Павел Гойдич Пряшівської Греко-католицької епархії, (с)
Знов за рибу гроші!.. МИ вже, здається, якось спілкувалися на цю тему, і ви не знайшли жодного підтвердження того, що єпископ Гойдич вважав себе представником окремого від українців народу. А те, що він називав себе в той час русином, не свідчить, що він зараз пліч-о-пліч з Сидорами, Гецками, Жаливами і Обозриватилями відробляв би "русинські" срібляники на аґентурній роботі.
так що вам не вдасться притягти за вуха до себе хоча б одного героя, хоча мова, взагалі, йшла не про чесне служіння Богові в своїй церкві, а, повторю для недуйдавих, про те, що так звані "русини" не здатні дати відповідь на елементарне питання - "де імена "русинських" героїв, котрі протистояли окупантам? Де могили замордованих, ґвалтованих, різаних, розстрілюваних "русинів"? Де свідчення про існування "русинського" підпілля - чи при мадярах, чи при чехах, чи при совітах? " В прислуговуванні чужим панам ви втратили здатність читати і розуміти суть написаного?
obozryvatyl 2012-05-19 / 15:20:16
Флуд. Тут не тема русинства. Коментар видалено. Адмін
Авт. 2012-05-19 / 14:56:43
"Істориком-любителем" - я не є. Хто це - я не знаю.
obozryvatyl 2012-05-19 / 14:55:44
сорри: " ,третє, і головне: де імена "русинських" героїв, котрі протистояли окупантам? Де могили замордованих, ґвалтованих, різаних, розстрілюваних "русинів"? Де свідчення про існування "русинського" підпілля - чи при мадярах, чи при чехах, чи при совітах?"
Блаженний епископ Павел Гойдич Пряшівської Греко-католицької епархії, який отворенно виступив проти політики католицького попа и президента Словакії Тіса. Президент Тісо, який зачав як перший в Європі депортацію своїх горожан (горожан Словакії) за то, што боли євреями. Бл. еп. Годич визвав ушитких греко-католицьких душпастирів, убо помагали євреям перед депортаціями як лем могли и таким способом охоронив життя дуже много євреїв Словакії. Окрем того охороняв русинів перед словакізаційов Тісов-го режиму тим, што русинські школи ай на далі боли оптворенні в юрісдікціі Пряшовскій епархії. Коммуністичний режим по 1947 році Блаженного еп. Гойдича не зломив и свуй Русинський народ, ани Греко-католицьку церкву Бл. еп. Гойдич не зрадив, а рішив скорше ити в майгуршу тюрму на Словакії Леополдов, де ай умер як мартир. Бл.еп Гойдич є в Яд Вашемі як єдиний святий католицький епископ.
Бодобнза історія є ай Блаженого епископа Ромжи Мукачевській/Ужгородскій епархії, якого на приказ Нікіти Сергійовича Хрущова во вишиванці вбили в коргазі в Мукачові, бо бов русин и мішав во "Віковічном Возєднані". Стріхнін до інфузії для Ромжи дала галичанка-сестра, агентка НКВД.
Ви сорри числите за героїв ай 14 000 гілф-поліцаїв з группи Бандера-Лебідь-Шухевич, які зачали на Волині Голокост с 1200 вояками зондеркоманда СС фюрера Гайдріха, покровителя президента Волошина в Празі. СС фюрер Гайдріх бов на чолі Гітлеровго протекторату Чехії и Моравії.
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta