В Ужгороді презентували спогади Марії Кедюлич-Химинець

У 1990 році до США з Ужгорода виїхало подружжя двох відомих журналістів і літераторів Петра Часто та Любов Дмитришин. Батьки трьох дітей змушені були вдатися до такого неординарного кроку через важку сердечну хворобу молодшої донечки. Допомогти їй могли тільки американські лікарі. Бог почув їхні молитви: операція пройшла вдало, але все-одно дитина мусила весь час перебувати під наглядом фахівців. Довелося в Америці закорінюватися.

Любов Дмитришин в Ужгороді
Любов Дмитришин в Ужгороді

Петро Часто згодом став редактором найстарішої української газети Америки "Свобода", видав кілька глибоких есеїстичних книжок. Любов Дмитришин очолила газету "Національна трибуна", що видається у Нью-Йорку. Також надрукувала кілька свої книжок – прозу, поезію, дитячі оповідання. Але найбільшого розголосу отримала її документальна повість "Українська мати", яка описувала історію їхнього виїзду в еміграцію. 

Подружжя і в Америці займає активну громадську позицію, заснувало видавничу фундацію "Українська книжка", яка вже видала чимало цікавих книжок. "Це не бізнес, а сімейне хобі", -- посміхається пані Люба. – "Ми разом із чоловіком та старшою донькою Ерікою Слуцькою та зятем Степаном самі робимо всю роботу: верстку, оформлення, редагування. Друкуємо книжки переважно в Ужгороді – у видавництві "Патент", бо вважаємо, що наш основний читач знаходиться в Україні. Самі розсилаємо новинки по бібліотеках".

Серед книжок, виданих останнім часом, привертає увагу об'ємний том публіцистики Людмили Волянської та спомини Марії Кедюлич-Химинець. Обидві практично невідомі українському читачеві.  Людмила Волянська – знаний автор американської газети "Свобода". 630-сторінкова книжка її вибраних статей – чудовий матеріал для ознайомлення із життям української діаспори. Це те, чого нам абсолютно бракує. Про життя українців Америки ми маємо доволі туманне уявлення.

Ще важливішими для Закарпаття є спомини уродженки Перечина Марії Кедюлич-Химинець "Відлуння буремних років". Спонукала до написання мемуарів пані Марію сама Любов Дмитришин. Вона ж і записувала розповіді нині вже 96-річної жінки на диктофон, розшифровувала і літературно опрацьовувала їх.

Марія Кедюлич займала помітне місце в українському русі Закарпаття міжвоєнного часу. Вона очолювала дівоче крило "Пласту", була заступником коменданта жіночих структур "Карпатської Січі". У 1934 році одружилася з Юліаном Химинцем,  молодим провідником ОУН на Закарпатті.

Після окупації Карпатської України їй вдалося з чоловіком емігрувати до Австрії, звідки після війни вони й виїхали до Америки. Там Марія Кедюлич із чоловіком стали засновниками закарпатського земляцтва "Карпатський Союз", який зробив чимало доброго для рідного краю. Подружжя виховало четверо дітей.

Доля жорстоко повелася із патріотичною родиною Кедюличів із Перечина. Батька Михайла, який був активним "просвітянином", угорські окупанти жорстоко мучили у концтаборі у Тур'я Реметах. Звідти його скаліченого випустили додому вже тільки помирати. Брата Панаса, який стояв на варті Сойму Карпатськогої України, 15 березня 1939 року угорцями було замучено і повішено. Брат Іван Кедюлич, псевдо "Чубчик", відомий командир УПА, загинув у бою з НКВД у вересня 1945 року на Тернопільщині. Брат Андрій, попри те, що був добровольцем Червоної Армії і дійшов з боями до Братислави, згодом відсидів 6 років у сталінських таборах. Брат Василь мучився у німецьких концтаборах. Одне слово, неймовірний матеріал для великого роману-епопею про рядову закарпатську родину.

Тому дуже добре, що пані Марія Кедюлич-Химинець таки видала книжку своїх споминів. На жаль, маємо не так багато мемуарів про події Карпатської України. Буквально можемо їх порахувати на пальцях. Тому кожне свідчення є дуже цінним. Адже дає нашому сучасникові невигадані епізоди, картини з натури, які є вкрай важливими для точнішого і повнішого уявлення про ті переломні дні в історії краю. Книжка багато проілюстрована.

Окремо хочеться сказати про благодійну діяльність Марії Кедюлич-Химинець. Побувавши в часи незалежності в рідному Перечині і побачивши, що греко-католики моляться на вулиці під дощем, вона заповзялася докласти всіх зусиль, аби в рідному місті постала церква. Завдяки її активним зусиллям в Америці було зібрано пожертв на суму 22 тисячі доларів, що в ті часи складало чималу суму і стало важливим вкладом у будівництво храму, який нині є окрасою Перечина. 

Приємно відзначити, що в цьому райцентрі нині є вулиця братів Кедюличів, а в Мукачеві -- вулиця Юліана Химинця, чоловіка пані Марії, який був в'язнем угорських та німецьких тюрем.
  
Із кожним роком відходить від нас покоління, яке було учасниками та свідками Карпатської України. В Америці таких залишилося одиниці. Серед них і 96-річна Марія Кедюлич-Химинець.

Подружжя Петра Часта та Любові Дмитришин наче стали сполучною ланкою між повоєнною нашою еміграцією і нинішнім Закарпаттям. Свідченням цьому і є книжка "Відлуння буремних років", яка народилася з їхньої ініціативи та їхніми зусиллями.

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
02 вересня 2011р.

Теги: Дмитришин, Кедюлич, Химинець, Карпатська Україна

Коментарі

KK 2011-09-13 / 06:38:00
Великий поклін автору цеї статті Олександру Гаврошу. Він акуратно виголошує ситуацію стосовно про брак інформації весртви Карпатської України. Було б корісно якби він міг би далі написати про вклад Кедюлтч-Хеменців у розвиття українського національного руху на закарпатті.

Ужгород 2011-09-06 / 08:59:00
Мемуари можна взяти в обласній бібліотеці

володимир химинець 2011-09-02 / 22:28:00
шановна пані Марія ,щиро бажаю Вам доброго здоров"я.Батько мій був участником тих подій,але мало чим зміг поділитись за участь в розбудові Карптськоі Украіни.Бо були такі часи.Азараз його вже нема з нами,він був з 1920 року народження із с.Кольчино.Якщо маете можливість то дуже Вас прошу вислати Ваші мемуари про той час Для нашоі сім"і.Щиро дякую.Мій адрес,.місто Мукачево ,вул.Желізняка,28.


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 8Крах закарпатського москвофільства
Підсумки 2018 року на Закарпатті
/ 32Про фашизм на Закарпатті
/ 3Одеса вибрала Україну
Люди без страху
/ 8"Гауляйтер" для Закарпаття
/ 8Футбол як провокація
/ 2Заповіт професора Белея
/ 6Як вирішити ромську проблему?
/ 20Непомітна мадяризація?
/ 9Україна у час війни та Закарпаття як полігон для ворожих спецслужб
/ 12Польський тероризм на Закарпатті
/ 30Закарпатці в угорському рабстві. Про це мовчить Будапешт
/ 6Угорський рік на Закарпатті: не лише гострі баталії щодо української мови
/ 33Русинський абсурд на закарпатському телебаченні
/ 17Освіта і мова. Чи виконував Будапешт те, що нині вимагає від Києва?
/ 13Як Українська держава фінансує закарпатський сепаратизм
/ 30Чи винна Україна, що закарпатські угорці погано знають українську мову?
/ 59Чому ідеолог закарпатського сепаратизму вільно їздить Україною?
Хто руйнує мир на Закарпатті?
/ 3Події в Мукачеві. Закарпаття під прицілом
Вікно на схід
/ 2«Любі друзі» дитячої літератури
/ 4Хто порятує давній ужгородський цвинтар на Капушанській?
/ 7Сепаратизм і детектив із прапорами
» Всі записи