Геополітична ситуація для України погіршується

Після здобуття незалежності Україна достатньо складно утверджувалася у міжнародному співтоваристві. Причин була ціла низка, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Геополітична ситуація для України погіршується

Лише із середини 90-х років минулого століття головні держави Заходу упевнилися, що незалежна Українська держава – це не тимчасове явище, а реальний суб’єкт геополітики. Для України було важливим, що при розробці зовнішньополітичної стратегії США перемогла концепція З. Бжезінського, за якою існування незалежної України та неінкорпорація її Росією є головним чинником того, що та не зможе знову перетворитися на наддержаву, якою був СРСР. Що дає можливість США залишатися єдиним лідером ("полюсом") світу. Це було важливим, бо із 1991 року найголовнішим завданням зовнішньополітичної стратегії Російської Федерації є інкорпорація України.

Саме тому Сполучені Штати (особливо після відмови України від ядерного статусу) стали стратегічним партнером, фінансовим донором та лобістом, адвокатом України в світі, зокрема в Європі. 

Ще одним адвокатом України стала Польща, керівництво якої чітко усвідомило тезу: "Без вільної України не може бути вільної Польщі". 

З інших важливих європейських країн певну суттєву політичну підтримку Україні надавала лише Велика Британія, позаяк є найпринциповішим партнером США. США, Велика Британія, Польща (та країни Балтії) підтримали курс України на європейську та євроатлантичну інтеграцію. 

Інші дві провідні країни – Франція та Німеччина, у питанні України перебували у проросійському фарватері. Франція – через свою традиційну (ще з 1871 р.) русофільську позицію, Німеччина, в результаті діяльності у середині країни проросійського лобі, яке очолює екс-канцлер ФРН (1998 – 2005рр.) Г. Шрьодер (у дочірній компанії Газпрому отримав високооплачувану посаду). Вони вважають, що Україна повинна залишатися у "зоні впливу" Росії. 

Ставлення до України серед європейських лідерів, передусім через громадську думку населення їх країн, що із захопленням стежило за подіями Помаранчевої революції, досить кардинально – у позитивному ракурсі, змінилося у 2005 році. Однак "мода на Україну" швидко минула через нездатність "помаранчевої" влади реалізувати той "кредит довіри", який вона мала як серед власних громадян, так і серед європейських лідерів. Відсутність реформ, міжусобиці у владі викликали роздратування. На Україну "махнули рукою" – робіть собі, що хочете. Спокійно було сприйнято перемогу на виборах проросійськи налаштованого президента В. Януковича, що констатувалося як похоронення європейської інтеграції України та повернення її під контроль Росії.

Але найгіршим для нас є те, що все більш і більш проросійську позицію займає адміністрація президента США Барака Обами. У чому тут причина? Там вважають, що Росія вже не загрожує лідерству США у світі. Натомість така загроза є з боку Китаю, економіка котрого надзвичайно швидко розвивається (впродовж десятиліть близько 10% ВНП щорічно). Він давним-давно обігнав за економічною потугою Росію, Японію, недалеко вже той час, коли обжене і США. Водночас, Китай створює велику небезпеку малозаселеним сибірським та далекосхідним регіонам Росії. Вже зараз він їх інтенсивно освоює як економічно, так і заселяючи "мігрантами" – етнічними ханцями. Саме тому у США зпрогнозували, що Росія буде їх партнером, другом і союзником у майбутньому протистоянні із Китаєм. Потужності Росії дати відсіч Китаєві, набагато могутнішому економічно та із вдесятеро більшим населенням (дуже працездатним, на відміну від росіян), якому не вистачає "життєвого простору" в час, коли поруч із китайськими кордонами багаті, але малозаселені сибірські простори, є недостатньо. Тож у США, вірогідніше за все, як свідчать експерти, вирішено "підсилити" свого союзника Україною (щось дуже схоже на другу, але негласну "Мюнхенську змову"). Якщо так піде і далі, тож ми, українці будемо незабаром змушені захищати Матушку-Рассєю від китайської загрози. Такі-от справи.

Природним союзником тих, хто виступає за збереження незалежності України (не кажу влади, бо вона проросійська), її соборності (бо такі сценарії розвитку таки збільшують загрозу розколу), хто не прагне служити на далекосхідних рубежах майбутньої нашої "Родіни", є найближчі європейські сусіди України, що бояться мати за сусіда російського Ведмедя, щонайменше - перетворитися на буферну зону, а також (але це теоретично) – весь Євросоюз. 

Є ще один союзник – Китай, якому вкрай непотрібне посилення Росії. Саме він може бути одним із наших найголовніших і природних стратегічних партнерів Якби влада була у нас "проукраїнська", то саме на це була б зорієнтована наша зовнішньополітична стратегія.

Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.Блоги
30 червня 2010р.

Теги: міжнародний, незалежний, США, Росія, Китай

Коментарі

KK 2010-07-03 / 00:12:00
Цей цитат взятий сйогодні під час зустрічі Ягуковича і Клінтон, з BBC :



'Президент вчергове запевнив, що головне для України - євроінтеграція і вивловив сподівання, що угоду про асоціацію з ЄС буде підписано цього року.'



Нігде не згадано про подібне бажання Росії!



Н. 2010-07-02 / 09:21:00
Не згоден із Антоном. Матеріал є абсолютно новим, хоча, можливо, інформації про це були. Так завжди і пишеться на основі інформацій, інакше то було "фантазуванням".

Антон 2010-07-01 / 16:39:00
Звичайна компіляція. Таких "досліджень" в інтернеті маса. Для чого повторювати чужі ідеї?

KK 2010-06-30 / 23:58:00
Янукович і його команда ще голосно підкресилює намір їхнйого зайти до ЕС. Майже що пару днів можна читати в Українські Правді, статті на цю тему. Щось ані під Юшенком, ані тепер не памятаю серйозні дискусії про членства Росії?

Дмитро Тужанський 2010-06-30 / 22:58:00
До В.Піпаша:



Бачите, у чому річ. Китай - то закрита система, анклав, який повністю забезпечує себе сировинно, економічно, інформаційно і так далі. Але, щоб серйозно конкурувати із Заходом, йому так чи інакше доведеться відкритися. А це у свою чергу може призвести до великої кількості проблем із забезпеченням внутрішньої самодостатності. Тут вже я наслідую логіку Фукуями, який розглядав будь-яку систему/ідею/ідеологію через її здатність до вирішення внутрішніх протиріч...



США був в авангарді за цією здатністю, допоки не з'явився ЄС зразка Маастріхтського договору 1992 року.



Тобто, коли ми говоримо про класичну геополітичну модель світу, де конкурують нації-держави, то жодних зауважень, дійсно в України справи виглядають кепськими.



Навіть у розрізі культурної парадигми Хантігнтона, також кепські, він же пророкує нам розпад по Дніпру (хоча, в "Зіткненні цивілізацій" я не знайшов прямого пророцтва, що дуже обурює частину українських інтелектуалів, які очевидно, Хантігнтона не читали).



Але, я особисто хочу бути оптимістом, хоча сучасний культурний, інформаційний та політичний дискурс нової влади мене серйозно бентежить.



До КК



За прем'єрства Тимошенко, в інтелектуальних колах єврооптимістів в Україні та Брюсселі дуже модною була ідея про одночасну інтеграцію України та Росії в ЄС - з подальною трансформацією самого ЄС. Тобто йшлося про прототип моделі Об'єднання вугілля та сталі, яке було першим наднаціональним об'єднанням в поствоєнній Європі та передбачало вирішення одвічної ворожнечі між Францією та Німеччиною через інтеграцію їхніх вугільних та металургійних секторів (сировина для ВПК).



Цю ж саму модель популяризували Немиря, окремі брюссельські експерти. І мушу сказати, схема витончена, але от чи реальна.... питання відкрите

KK 2010-06-30 / 22:22:00
Одну дуже цікаву річ що ані не згаданно в статтті, чи навіть в інтелігентному коментарі п. Тужанського, є про ще дуже живі наміри Київа дальше прягнути до членства ЄС. Я розумію що з одного боку це вигідно для Росії, тому що буде її легкши продавати (без налогів) своїх товарів туди, через свої бізнесові ускладнення на Україні. Але все ж таки, не можна сперічати що якщо Україна вступить до ЕС, то це само по собі розділяє політичний вплив москви на україну?

В. Піпаш 2010-06-30 / 22:19:00
Панові Д. Туканському: щиро вячний.

Щодо Бзежінськлго - саме він (згідно інтернетповідомлень) відійшов від оцінки тієї розкладки на "світовій шахівниці", яку висловив у своїй відомій праці.Для цього америианця польського походження (єврея. однак, не слід забувати, що польський єврей для Польщі, це не те, що Табачник для України, це є людина, яка любить Польщу, на відміну від Табачника ) -"Америка - понад усе", позаяк САМЕ ЦЕ забезпечує певну надію на стабільність у світі у наш "атомний" вік, водночас гарантуючи існування Польщі.

Холодний прагматизм цього діда, зумовив (внаслідок оцінки непередбачуваного раніше, неймовірно-швидкого економічного та військово-політичного розвитку Китаю), прийти до висновку, що "головним "ворогом" ("опонетом") США незабаром стане Китай. Тож саме З. Бзежинський (наскільки я знаю) був серед тих, хто вплинув на зазначену у моїй статі переорієнтацію зовнішньополітичної стратегії США.

Дмитро Тужанський 2010-06-30 / 21:39:00
Не варто забувати, що Бжезінський був радником Обами як кандидата у президенти, і тоді закликав саме до зближення по лінії Вашингтон-Пекін. Гадаю, що попри вік, Обама досі консультується в етнічного поляка. Крім того, днями у столиці буде з візитом Хіларі Клінтон, і вже, на скільки мені водомо, планується серія зустрічей членів делегації з предстаниками різних кіл в Україні - експертними, фінансово-політичними, тощо.

Іншими словами, хоч з американськими колегами українська естеблішмент зустрічається не так часто як з російськими, але системність у взаєминах Києва та Вашингтона не менш чітка: літо 2009 - візит Байдена, нещодавно - Янукович у Вашингтоні, тепер Клінтон. Тут варто зважати також на різницю в дипломатичній традиції Вашингтона та Москви.



У той же час, як на мене, то методологія запропонована Вами - одна із матриць. Вона дійсно найбільш доступно викладена у "Великій шахівниці" Бзежинського (хоча там Європа ігнорувалася), і відображає імперські рефлекси між чотирма геополітичними центрами Вашингтоном-Брюселем-Москвою-Пекіном. Останній приклад їхнього прояву - Серпнева війна на Кавказі.



Але є ще культурна парадигма в інтерпретації Хантінгтона, телеологічна теорія ліберальної демократії Фукуями... зрештою, і в Бзежінського є більш сучасні тлумачення міжнародних відносин. Власне, звідси і строкатість сценарію перезавантаження між Вашингтоном та Москвою. Я б не спішив констатувати, що хтось когось здав у чийсь простір. У всякому разі, американські гроші в Україну йдуть і надалі.



Щоб завершити думку, хотів би зауважити, що зараз усіх центри гегемонії занурені у внутрішні контексти, бо щоб конкурувати зовні, потрібно бути міцним всередині. Ось цій логіці варто притримуватися українській владі.



ЄС рятує євро, а разом і Грецію з Угорщиною. Це при тому, що далеко не вирішеною залишається інституційна криза, США - ніяк не впорається з соціальними реформами, Китай - то країна в країні. У Росії також купа проблем.



До речі, зверніть увагу на хід конфлікту між Газпромом та Лукашенком. Ось це майстер-клас для України як треба тримати позицію.

KK 2010-06-30 / 20:59:00
Пане Володимире - Давно уже від Вас не чули. Стаття справді цікаво написана і є над чим подумати. З одного боку не думаю що світові можна винувати що як Ви пишите 'На Україну "махнули рукою" - робіть собі, що хочете.' Це нічія вина більше чим України. Одне що може добре вийте з цйого є якщо ситуація з неробітством у США не змінится, то Обама довши не затримається чим ще 3 років, і його політика щодо компромісу з Росією також може скоро змінитися. А щодо Китаю, то Ви праві. Китай агресивно щукає партнерів по цілоому світі, і навіть в південі і центральні америці. Чому ні з Україною?


Володимир Піпаш
Публікації:
/ 1Домашній інжир та наукова конференція у Перемишлі
/ 6Українці та українки, захисники та захисниці, члени та членкині, медики та медикині
/ 5"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…"
/ 7Михайло Джанда знову у строю!
/ 8Закарпатські румуни – хто вони є?
/ 25Тризуб на Верецькому перевалі
/ 5Гуцульський Лицар України
/ 11Абсурд, провокація, чи... дебілізм?
/ 3Подвижникам "четвертої гілки влади" присвячується
/ 16Мирослав!
/ 9"Жоден танк не повинен виїхати з казарми"
/ 2Пам’яті Шандора Фодо – палкого угорського патріота та доброго друга України
/ 4Різдвяна відповідь Путіну
/ 1Дарунок до ювілею
/ 2Здобуття Незалежності. Закарпаття
/ 32Про події на Верецькому перевалі у другій половині березня 1939 р.
/ 46Звернення громадськості Закарпаття до Папи Римського
/ 7Націонал-комунізм та національно орієнтовані комуністи в Україні
/ 2З історії взаємостосунків людини та природи на Закарпатті
/ 19До 100-річчя Народного єпископа
/ 3З Днем Гідності та Свободи!
/ 4Андрій Грицак та його побратими
/ 19Через десятиліття пречудове урочище Кізій відкрило свою жахливу таємницю…
/ 3Іn memoriam Лицаря Гуцульщини
Три десятиліття тому був створений український Народний фронт
» Всі записи