Розчарування року

Сусіди бувають різними: добрими і не дуже. Галасливими і мовчазними. Приязними і ворожими. А ще бувають нещирими, коли видають себе за друзів, а насправді такими не є.

Розчарування року

Через Закарпаття Україна сусідить із чотирма державами Євросоюзу. З Польщею – найменший шматочок кордону, з Румунією – найбільший. Однак традиційно найглибші контакти з тими, що посередині: Угорщиною та Словаччиною. Тудою проходять шляхи закарпатця на заробітки, навчання чи відпочинок. Наші давні ворота у світ. Але війна показала зовсім різне ставлення до України в цих двох центральноєвропейських країнах, хоча до 2022 року воно нібито не вельми різнилося.

Нинішні відверто проросійські реверанси Будапешта здивували. Адже до 24 лютого не думалося, що все настільки погано. Так, керівництво Угорщини приєднується зі скрипом до антиросійських санкцій, за кожної нагоди стараючись обов’язково відхилити якусь важливу пропозицію. Так, є й угорська гуманітарна допомога – втім, не така велика, як від інших сусідів.

Але дивує, як у ситуації очевидної агресії, воєнних злочинів і гуманітарної катастрофи Угорщина може бути настільки байдужою. Брак співчуття, емпатії, співпереживання найбільше вбиває на тлі десятків угорських пам’ятників, пам’ятних дошок, трикольорових прапорів на установах Закарпаття. Досить почитати угорські ЗМІ, аби побачити, що в цій війні «не все так однозначно».

Пригадую водія автобуса в Берегові, який ще після 2014 року чекав, що Путін ось-ось прийде. Сподівання, що можна перекроїти кордони, отруюють свідомість не одного покоління угорців. Деякі досі живуть міжвоєнним гаслом: «Ні, ні, ніколи!». Ніяк не змиряться з існуванням «обрізаної» Угорщини. Днями словацький дипломат заявив, що у разі перемоги Росії над Україною Угорщина виставить територіальні претензії й до Словаччини.

У цій війні Мадярщина, як називають її мої земляки, може остаточно втратити Закарпаття. Знайомий директор приватного музею зняв із постаменту пов’язану туристами угорську стрічку, яка там висіла роками: «Не хочу, щоб вона нагадувала про Угорщину». 200-річного ювілею Петефі, який відзначали 1 січня, на Закарпатті не помітили, хоча в центрі Ужгорода й стоїть йому пам’ятник.

Закарпатці розчаровані своїм сусідом. Образа така велика, що навіть зняли турула – міфічного угорського птаха із бастіону Мукачівського замку, якого добровільно туди підняли, коли вірили, що ми з угорцями – добрі сусіди.

Жодної логіки у підігруванні Росії, окрім реваншистської, я не знаходжу. Економічна прагматика? Але репутаційні втрати знищують усю вигоду. Наприклад, уже є обмеження фінансування Угорщини з боку ЄС.

Тим часом в Україні мешкає велика угорська діаспора, яка безпосередньо на собі відчуває тягар війни. Мобілізація, повітряні тривоги, відключення світла – їм без різниці, якою мовою ти говориш, є в тебе другий паспорт чи ні.

У Берегівському угорському театрі перестали грати вечірні вистави, бо нема для кого: місцеві угорці масово повиїжджали, а переселенці, якими наповнилося містечко, угорської не розуміють. Війна змінить демографічну картину на Закарпатті – і явно не на користь угорців. Більшого удару угорській меншині, ніж ця безглузда війна, важко було завдати.

А Будапешт замість того, аби скористатися можливістю підняти свій авторитет як в очах України, так і цивілізованого світу, далі його губить. Війна здерла пишне покривало, яким сусід – «найбільший друг Закарпаття» – прикривав своє справжнє ставлення до нас і свої приховані сподівання. Лементуючи про утиски тутешньої угорської меншини, яка насправді за часів незалежності України отримала найбільше можливостей для свого розвитку, Будапешт веде подвійну гру.

І зовсім інший приклад показала Словаччина, яка традиційно була дещо русофільською і завжди намагалася не входити в суперечки з Москвою. Але в ситуації «або-або» однозначно стала на бік жертви, а не агресора. Та й просто продемонструвала здоровий глузд, адже отримати на своєму кордоні ненаситний «русскій мір» – це втратити назавжди спокійний сон. Чому ж Угорщина цього не остерігається? Чи там уже про все домовлено?

Шкода, що замість того, аби говорити з угорцями про багаторічну культурну взаємодію, наприклад, про переклад роману Вілмоша Ковача, угорського письменника, який приятелював з українським поетом Петром Скунцем, ми знову сваримося через брудну політику. Свого часу і Ковач, і Скунць однаково потерпали від радянського тоталітаризму і чудово розумілися між собою, хоча писали різними мовами. Роман Ковача «І завтра життя» про угорських інтелігентів у повоєнні часи вийшов 1965 року накладом усього в тисячу примірників і відтоді досі не перекладений. Як не перекладені українською й автобіографічні твори про життя в Ужгороді іншого угорського письменника Ласло Балли. На це не знаходиться ні часу, ні грошей у розпорядників угорських фондів. Це ж не пропаганда, на яку ніколи не шкодують фінансів.

А поміж тим тесть мого сина, угорець із Ужгорода, від якого я не чув жодного українського слова, пішов добровольцем воювати за Україну. І вже десятий місяць проводить в окопах, а не на будівництвах Праги (так-так, Будапешт давно втратив свою економічну привабливість).

Усе заплутано у цьому світі. Але одне можна твердити з певністю: маючи шаленого сусіда на сході, не хочеться мати такого самого ще й на заході.

Meridian Czernowitz

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
09 березня 2023р.

Теги: угорщина, розчарування, війна

Коментарі

Кусок 2023-03-17 / 20:58:56
На другий день війська мадяр вже були коло Закарпаття. Така логістика планується наперед вони знали дату

Bubu 2023-03-14 / 22:41:30
Вони завжди любили жити за рахунок когось.
Спершу за рахунок Австрії , потім за рахунок фашистської німеччини , далі СЕВ і СССР , а тепер за рахунок. ЄС.
Але всяка "Халява" завжди закінчується .
Здається в Хунії настав цей історичний момент

злий 2023-03-12 / 09:50:55
Ага, вже нема. А коли пуйло зайшло в Україну, його мадярська підстилка бодренько підвела свої війська до наших кордонів.
Цей мадярський Табакі по договорняку явно очікував решток зі стола москальського Шерхана

Стельмах 2023-03-12 / 08:51:47
З боку Угорщини думаю не ніякої загрози,вних економічна сітуація катастрофічна , тягар у вигляді Закарпаття вони не потягнуть.Я тут і сам бачу ситуацію.Все дорого, дорожче ніж у ЕС, зарплати маленькі....

jurius 2023-03-11 / 21:32:24
Великої немає. Є маленька і закомплексована Угорщина

Міклош 2023-03-10 / 14:37:45
Закарпаття у 1920 році за Тріанонським мирним договором відійшло до Чехословаччини. Цей договір підписаний переможцями у 1 світовій і перегляду не підлягає. А до України Закарпаття відійшло не від Угорщини, а Чехословаччини за договором з СРСР, тому які можуть бути претензії. Ми нічого не винні великій Угорщині!

Ната 2023-03-09 / 20:53:15
Не погоджуся з автором. Угорці нас ненавиділи і до 24 лютого. Як вони поводилися на кордоні з нами це жах. Та цікаво чому? Хіба так поводяться із, як вони вважали, своїми людьми які живуть під окупацією України? А скажу так. Як і росіянам так і угорській владі насрати на всіх угорців Закарпаття. Їм потрібні лише території, як і рашці. Вони б увійшовши сюди убивали б не розбираючись чи ти угорською розмовляєш чи українською. Це нарешті треба зрозуміти усім нам.

Ужгород 2023-03-09 / 20:42:28
Після війни угорський вплив на Закарпаття буде зменшуватися. І це справедливий підсумок проросійської поведінки Будапешта.

До івСара 2023-03-09 / 20:35:50
При чому тут галичани? Хто захоплював владу? Ужгородці самі собі вибрали кого хотіли, як щось не так то нехай за себе говорят і знімають..

ІвСар 2023-03-09 / 19:49:29


Коментар видалено. Адмін


МѢСТНЫЙ 2023-03-09 / 14:03:42
“Нинішні відверто проросійські реверанси Будапешта здивували. Адже до 24 лютого не думалося, що все настільки погано”
Не згоден з автором. Відносини і до війни були вкрай погані. Для Орбана (і значної кількості угорців, нажаль) туга за Великою Угорщиною це єдиний сенс їхнього життя. Примара колишньої імперії заважає жити не тільки недобрим сусідам на сході, але й нашім сусідам-угорцям.


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 2Брати Рамачі і сербські руснаки
/ 1Загадковий Іриней
/ 3Що показав перепис у Румунії?
/ 1Загублені у коханні
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 42Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
» Всі записи