Чи розвалило Закарпаття Чехословаччину?

Відповідь дають архіви

Олександр Пагіря – український науковець, кандидат історичних наук
Олександр Пагіря – український науковець, кандидат історичних наук

Карпатська Україна залишається ключовою темою закарпатської історії, про що свідчить постійна увага до неї не тільки дослідників, але й ширшої громадськості. Про Карпатську Україну вже знято кілька документальних фільмів (найвідоміший – «Срібна Земля»), поставлено дві вистави в Ужгороді та Хусті («Судний час» і «Останнє танго в Хусті»), нещодавно з’явилася навіть дитяча повість «Героїчні канікули», але все одно цей феномен української державності за Карпатами у 1938–1939 роках ще далеко до кінця не розкритий.

Про це говорять ті, хто професійно займаються цією темою. Зокрема, уродженець Ужгорода Олександр Пагіря, який після закінчення Київського університету, залишився працювати у столиці. 33-річний кандидат історичних наук нині є одним із найпродуктивніших українських дослідників Карпатської України.

Наприкінці 2020 року у львівському видавництві Українського Католицького університету вийшла його двотомна фундаментальна праця (1200 сторінок!) «Карпатська Україна в документах другої Чехословацької республіки», що ознаменовує новий якісний поворот у дослідженні цього складного історичного феномену.

Якщо за комуністичних часів на Карпатську Україну було накладено табу, то з настанням демократії і скасуванням цензури, ця тема одразу випірнула з небуття, адже в 1990-х роках ще жило чимало очевидців тих подій. Власне, перше десятиліття незалежної України було щедро наповнене друкуванням свідчень, споминів та діаспорних праць. Серед яких чільне місце в осмисленні тих подій належало монографії «Карпато-Українська держава» професора Петра Стерча з Америки та щоденника Василя Гренджі-Донського «Щастя і горе Карпатської України», який по війні мешкав у Братиславі.
 

Карпатська Україна зачіпала інтереси сусідів та великих європейських держав

Наступне десятиліття активно опрацьовувалися місцеві джерела, зокрема, особові справи учасників Карпатської України, як в Ужгороді, так і в Києві. Ці дані послужили матеріалом для кількох поважних збірників. І от свіжа праця Олександра Пагірі започатковує новий етап у цій темі – опрацювання архівів сусідніх держав.

Адже унікальність Карпатської України полягала в тому, що вона зачіпала інтереси всіх без винятку сусідів, а також Німеччини, СРСР, Італії, Франції, Великої Британії. Увага до цієї маленької української території була величезна, протягом свого короткого існування вона не сходила зі шпальт світової преси.

Олександр Пагіря здійснив те, що вже давно слід зробити: опрацював архіви. Свою велику роботу молодий історик почав із найважливішого точки – столиці Чехословаччини, до складу якої входила Карпатська Україна. У підсумку в книжці опубліковано майже півтисячі документів різних відомств, більшість з яких оприлюднено вперше. Тепер маємо змогу опукліше побачити загальну ситуацію і прояснити чимало деталей. Документи державних органів, дипломатичного відомства, поліції, армії, жандармерії, прикордонників дають уявлення про чеський погляд на події в Карпатській Україні, один із багатьох, який тоді побутував у європейській політиці.

Проти української держави за Карпатами гібридна війна велася від самого початку. Фейкова кампанія не припинялася протягом усіх 77 років і триває досі. Тож публікація першоджерел якраз є найкращим засобом для розвінчування хибних міфів. Зокрема, опубліковані документи показують, що не «Карпатська Україна розвалила Чехословаччину», як твердять екзальтовані, але мало поінформовані опоненти.

Бо Августин Волошин у телеграмі празькій владі увечері 14 березня говорить про те, що уряд вимушений обрати незалежність у зв’язку з проголошенням самостійності Словаччини, яка це зробила ще в обід. Бо «в повітрі не можемо висіти», як образно висловився панотець-прем’єр-міністр у документальних кадрах. Адже Чехія із Закарпаттям не мала спільного кордону і залишалося лише два варіанти: незалежність або поглинання агресивною Угорщиною.

Опубліковані документи свідчать, що ініціатором кривавого протистояння 14 березня у Хусті була саме чеська армія, яка цілеспрямовано готувалася до виступу проти січовиків і лише чекала приводу, аби застосувати зброю.

Ще один міф, який розвіюють оприлюднені документи, про нібито серйозні розходження між урядом Карпатської України і керівництвом «Карпатської січі». Жодних протиріч не виявлено, навпаки – надруковані джерела підтверджують, що Августин Волошин завжди діяв в унісон із січовиками, навіть у складних обставинах 14–15 березня. Тож гадки про запланований путч, військовий переворот є лише особистими думками далеких від розуміння реальної ситуації людей.

Командир Організації народної оборони «Карпатська Січ» Дмитро Климпуш (у чорній шапці) разом з іншими військовими організації. Хуст, березень 1939 року

Одна із книг історика Олександра Пагірі

Без сумніву, 469 документів із празьких архівів є унікальним джерелом для кращого пізнання політичної, міжнародної, економічної, військової ситуації на Закарпатті у 1938–1939 років. І це, ясна річ, далеко не весь масив, а тільки вибрані фрагменти. А якщо говорити загалом про міжвоєнне двадцятиліття, то архіви Чехословацької Республіки нашими істориками майже не опрацьовані, мовчимо вже про їхній переклад і оприлюднення.

Хто і коли це зробить – питання відкрите. А без цих джерел годі говорити про розуміння історії Закарпаття того часу. Недарма перший том згаданої праці цілком присвячений ґрунтовному аналізові опублікованого корпусу документів та докладним біографіям персоналій, про які йдеться.

Натомість Олександр Пагіря вже розпочав роботу над наступною книжкою – опрацювання документів про Карпатську Україну з польських архівів. І нічого дивного тут нема, адже Польща проявляла якнайпильнішу увагу до національного життя на Закарпатті, зважаючи на численну українську меншину на своїх теренах.

Зростання української руху в Чехословаччині автоматично вело до розгортання українства у Польщі. Тому польська держава вела активну діяльність на Закарпатті протягом усього міжвоєнного десятиліття. У подальших планах Олександра Пагірі – опрацювання німецьких, угорських, румунських, британських архівів. І лише після опублікування цих документів можна буде зриміше уявити собі повноту і складність процесів напередодні Другої світової війни.

А тим часом неопрацьованими залишаються навіть архіви на території самого Закарпаття. Бо знайти в нас сумлінного дослідника, який би особисто сліпав над документами, це як виграти в лотерею. Про що свідчать тридцять згайнованих років до виходу у світ «Карпатської України в документах другої Чехословацької республіки».

Історик Олександр Пагіря під час презентації книги «Між війною та миром: відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939-1945» у Музеї книги і друкарства України. Київ, 5 червня 2014 року

Радіо Свобода

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
17 березня 2021р.

Теги: Карпатська Україна, Карпатська Січ, Пагіря

Коментарі

Свуй 2021-03-24 / 22:01:28
Невже пан Пагіря колись добереться і до німецьких архівів і повідомить широкій громадськості про про план Абверу "Грюн"?
Який для всіх попередніх дослідників являється страшною таємницею, хоч оригінали документів уже досить давно можна знайти в інтернеті.

Няньо 2021-03-22 / 19:06:46
Чехословаччина розвивала Закарпаття завдяки її першому президенту Т. Г. Масарику. До тепер ми користуємося будівлями, дорогами, водопроводами і т. д.

МѢСТНЫЙ 2021-03-19 / 13:09:24
пану Олександру - подяка та побажання й далi працювати над вельми цiкавою та все ще недостатньо вивченою темою Карпатської України

до Ede 2021-03-19 / 09:41:56
Но, і не были пепіки пашерацка банда?! "museli v Humenném odevzdat Slovákům zbraně" А січовикам чому "нє мусєлі"?! Яка різниця - і ті, і ті від наступаючих мадяр (nenasytní Maďaři) свою землю боронили, а не утікали на "попрадський влак"! "i v Rumunsku museli ... zanechat své zbraně" - тільки не дати тому, хто ще воював! Боягузи!

Ede 2021-03-19 / 00:55:35
https://www.idnes.cz/technet/vojenstvi/obrana-podkarpatske-rusi-v-roce-1939.A190315_101115_vojenstvi_erp?

ворожа агентура? 2021-03-18 / 19:51:30
Не відкривається фенікс-слово - Нортон чітко на стрьомі, блокує "known dangerous webpage"!

pfr Гойрі 2021-03-18 / 15:01:10
маленька поправка - то не на брехачові.нет (хоча й тамка доста є бздур), а на ще майбулшій помийній ямі "фенікс-слово". Погугліть "Творці Карпатської України без гриму і масок".

pfr 2021-03-18 / 12:50:51
Тоті бздури про розвал Чехословаччини Карпатською Україною розписує старий маразматик Степан Сікора у блозі на "мукачобудапештово.нєт". Там русинів і мадяронів дуже люблять.
А те, що красная армія прикапчала Закарпаття від формальної Чехословаччини - це сказано грубо. Тоді до СРСР могли прикапчати без проблем усю територію Чехословаччини і поділити її як завгодно. Сталін вважав, що чехословаки здалися, не воювали і допомагали гітлеру під час протекторату й Тісової словацької держави. Тобто могла Чехословаччина стати "переможеною", позбутися інших територій, платити контрибуції, як Австрія. Незважаючи на армію Л. Свободи і РАФ у Англії, і вбивство протектора, Лідіце і т.д. Тож Закарпаття стало своєрідною контрибуцією від чехословаків "визволителям".
Далі. Після всього німецького воєнного терору, у 1945-47 роках, серед чехословацького плебсу настільки популярні були комуністичні і русофільські ідеї, що люди там мріяли приєднатися до СРСР. І чеські селяни допомагали жорсткій депортації 3 млн німців із Судет, переважно невинне цивільне населення. Всіх назвали фашистами, у товарні вагони - і ауфідерзейн. У 1950-х роках взагалі встановили у ЧСР сталінський режим, русифікацію, колективізацію, вішали й розстрілювали всіх неугодних.
Але комуністи все-таки не наважилися прямо приєднувати Чехословаччину до СРСР і позбувати країну умовної незалежності. ЧССР і Болгарія вважалися мало не 17 і 16 республіками СРСР. І якби це сталося, ко його знає, у якому стані б вони перебували зараз.

гойра до того 2021-03-18 / 10:21:34
Олександрові подальших успіхів у роботі! То, певно 3-й том буде по мадярських джерелах, а наступний - німецьких?
Карпатська Україна розвалила Чехословаччину?! - то вже дійсно треба бути зверхекзальтованим, щоб такі бздури видавати!
Чехословаччина почала розвалюватися від Судетів, а не від Підкарпаття. А розвалили її самі ж чехи - лапки підняли і свою ж батьківщину не боронили.
"відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини" - може би точніше було "протистояння і відносини..." А то які ще такі "відносини" могли бути з агресором у 39-му та й у перші роки вже агресії на території України 41-43, поки мадяри не почали з німцями відступати?

Ужгород 2021-03-18 / 06:31:14
Про рівень книжки Олександра Пагірі свідчить те, що на презентації833 в Києві були присутні і посол Чехії, і посол Словаччини в Україні

ветеран 2021-03-17 / 22:18:29
Прийшла Красная Армия і прикапчала Закарпаття до УРСР та пішла далі.Результат очевиднний, питання вирішено.


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 41Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
Ужгород під час війни
/ 6Галина Белей: "Любомир був прикладом безкомпромісного служіння науці"
/ 9Що показав перепис у Чехії?
» Всі записи