Він народився на Святий Вечір за григоріанським календарем, страшного для України та й не тільки для неї, страшного для всіх народів СРСР – 1937 року. Убитий на 62-у році життя – 25 березня 1999 р. Про величність постаті В'ячеслава Максимовича, його роль в історії, стосунки із нашими краянами, деякі спогади про наші зустрічі (у т. ч. з окремими деталями навіть кумедного характеру) до його 75-річчя тут, на цьому сайті мною був опублікований матеріал. Хто бажає може знайти - http://zakarpattya.net.ua/Blogs/104705-Vin-liubyv-Ukrainu-iak-dykhav%E2%80%A6
Наразі ж пропоную відеоматеріали. Загалом аматорських відео з В. Чорноволом у мене є кілька годин. Наразі вибрані два метеріали:
Перший. Сходження у липні 1996 р., разом і групою рахівських рухівців, згідно із започаткованою нами традицією – підняття Державного прапора з нагоди річниці прийняття Декларації про Державний суверенітет України на вершині Говерли.
(Гадаю, відео є унікальним ще й тому, що В. Чорновіл на Говерлі був усього двічі: в 60-х роках та тоді із нами.)
Друге: участь тоді ж, у липні 1996 р. у освячені Хреста на околиці с. Косівська Поляна на місці розстрілу нкаведистами жовтні 1949 р. вояків-підпільників УПА з Рахівщини – Андрія Грицака, напередодні – директора росіщанської школи (рідного брата відомого лексикографа – Миколи Грицака), Михайла Молдавана та Михайла Шведюка.
Підкреслюю – відеоматеріали є аматорськими, невмілими, містять чимало лишнього. Але із іншого боку, у цьому є і їх цінність – показують абсолютно так би мовити «живих» людей, такими якими вони були.
Знімав рухівець із Великого Бичкова, тоді - студент медичного факультету (наразі працює лікарем у Великій Британії) Іван Матковський.
Авт. 2017-12-23 / 11:47:19
Хочу подякувати за допомогу:
Павлу Зуєву - за оцифрування відеоматеріалів з відеокасет кілька років тому;
Компютернику телеканалу "Тиса -1" (прізвиша - не знаю) та Василю Габорцю за перепмсування, вирізку та ін роботу.
Друге. На відео присутня низка особистостей, частина з котрих уже не топчуть землю. Присутні покійна дружина В. Чорновола - п. Атена, а також її донька Ірина, онук - Василько, покійний народний депутат В. Шепа (з дружиною).
До В. Чорновола тулиться, тримаючи в руках прапора, моя старша донечка - Боженка. Тулиться, бо дитина не розуміючи т. б. мовити "ранг" В. Чорновола, знала його, як доброго дядька Вячеслава (наразі ми тоді дуже близько спілкувалися і родинами).
Інші - службу править, ще тоді молодий, нині Великобичківький декан - Микола Копич, присутні рухівці - Юрій Липчак (депутат райради), Богдан Манівчук, підпільники УПА з Рахівщини - Василь та Андрій Скрипки (померли), Іван Мирон (нині -останій із упівців, хто жиаий, відсидів, як я вже неодноразово писав - 26 років, не "покаявся", бо вважає, що каятися за те, що боровся за Україну - є не можливим. До сьогодні не реабілітований) та ін.