Олександра Турянчик, яка очолює відділ благоустрою міста Ужгорода, була на місці. Представляюся, що я журналіст і хочу написати статтю. Отримую відповідь, що спочатку згоду на її розмову зі мною має дати начальник департаменту. Кілька секунд стою шокований. Оце так нововведення! Демократія в кубі!
Іду знайомитися з в.о. директора департаменту міського господарства. (У міську раду я зайшов, либонь, вперше за п’ятирічку). Почувши, що мені треба, Олександр Костенчук відповідає: «Спочатку згоду на нашу розмову має дати міський голова». Ну, думаю, приїхали! От вам і Революція Гідності, і прозора влада, і народні слуги. Скриплю зубами, ледь не зриваючись на крик, але вирішую пройти це дурнувате коло до кінця.
Йду в приймальню Віктора Погорєлова. Що ж, поговоримо з двічі мером.
Представляюся кореспондентом Радіо «Свобода». Секретарка здивовано запитує, чи мені призначено зустріч.
– Ні, – кажу, – я експромтом.
– А з якого приводу?
– З приводу прибирання міста.
Мер зайнятий. Доводиться чекати. Минає хвилин десять. Щойно виходять відвідувачі, як секретарка прошмигає до кабінету Погорєлова. Помічаю, що двері у мера без ручки із зовнішнього боку. Тобто, зайти народ до свого обранця може тільки, коли той відчинить їх сам. Мабуть, когось боїться. Сподіваюся, що не народу.
За хвильку секретарка виходить і радить мені звернутися до директора департаменту.
Ледве стримуючись, відповідаю, що я щойно від нього.
– Віктор Володимирович вже йому передзвонив. Він вас чекає, – посміхається.
А далі вже як у тому анекдоті: «І знову «Доброго дня!».
Я витратив двадцять хвилин свого вельми обмеженого часу та купу нервів і зусиль, аби поговорити з тими, хто за законом зобов’язаний надати журналістові всю інформацію, яка його цікавить.
Ні за комуністичної влади, ні за незалежної ніколи не відчував такого приниження журналістського фаху. Мовчу вже про порушення законів. Ужгородська влада вкрай погано працює інформаційно. Замість того, аби сприяти журналістам, які з власної ініціативи хочуть висвітлити важливі проблеми життєдіяльності міста, вона ще робить бар’єри для їхньої роботи.
Як тут не згадати про ті ж сміттєві баки. «Народна люстрація» вельми ефективний засіб для нагадування чиновникам, що вони тільки найняті працівники на службі у народу.
деп-т 2015-03-10 / 17:24:46
Регіонал і антимайданівець Погорєлов, регіонал і антимайданівець Андріїв, антимайданівець Волошин - як вони можуть бути народнгою владою?
Преса 2015-03-10 / 07:54:07
Таке рішення мера не має нічого спільного з відкритим суспільством та європейськими цінностями. Це не тільки недемократично, але й нелогічно. Бо що робити журналісту, якщо мера нема на місці, або він у відряженні чи захворів? А якщо Погорєлову не подобається конкретне ЗМІ чи журналіст? Що це за свавілля однієї людини?