Республіка Майдан

Цілковито передати словами, що таке київський Євромайдан – є неможливим! Щоб відчути, що воно таке – там слід побувати. Майдан – Це неймовірне! Це – Майдан!

Республіка Майдан

Передусім тут охоплює неймовірні почуття. Відчуваєш себе надзвичайно добре, неймовірно позитивно, неймовірно ейфорично. Я навіть напочатках не міг собі пояснити, чому це так. Лише відтак зрозумів: дається те, що всі присутні тут, на не так уже і великому просторі, люди спільно випромінюють дуже позитивну енергію. Серед тисяч і тисяч людей не чути жодного лихого слова по відношенню один до одного, суперечок, сварок, образ, навпаки всі є однодумцями, всі доброзичливі, радісні від загальної потужної єдності (хоча і тривожні: що буде далі?), завжди готові надати допомогу. Тож багатьма тисячами позитивно налаштованих людей створюється сконцентроване духовне, позитивне енергетичне поле, яке в іншому місці існувати не може.

Ця духовна атмосфера Майдану залишиться назавжди у пам’яті, а також – у серці кожного, хто тут побував.

Можна із абсолютною впевненістю сказати, що Майдан є самоврядною республікою.

Адже, як відомо з політології – є три найважливіші ознаки, що свідчать про наявність державного утворення: існування визначеної кордонами власної території, наявність власного населення та наявність власної публічної влади. І ознаки ці тут присутні.

Перше. Існує чітко визначена власна територія Майдану. Більше того – вона зафіксована, кордонами, які захищені з усіх боків оборонними барикадами, що повсякчас охороняються. На вул. Хрещатик ліній оборонних барикад Майдану – три. Кількість їх захисників зростає вночі, коли збільшується небезпека агресії з метою завоювання території та знищення республіки з боку ворожих сил режиму Януковича.

У барикадах є вузькі проходи, які у випадку агресії дуже швидко можуть бути закриті. У проходах діють контрольно-пропускні пункти, на яких «прикордонники» контролюють прохід громадян. Режим «безвізовий» – пропускають абсолютно всіх. Включно із учасниками регіонального «Антимайдану» і, навіть, тітушками, які легко пізнаються за своїм зовнішнім виглядом. Останні приходять, аби щось добренького «на дурничку» поїсти (на Майдані кажуть – тітушки п’ють на «Антимайдані», що біля Маріїнського палацу, а їсти приходять до нас). «Перонами нон грата» є лише нетверзі. Тих на територію республіки «прикордонники» не допускають.

При вході до стратегічно-важливих об’єктів, приміром, КМДА, окрім «прикордонників» працюють і «митники» - по верхньому одягу проведуть руками, щоб з’ясувати чи нема раптом під ним небажаних предметів.

Друге. Майдан має власне населення. Постійно мешкає тут із добрий десяток тисяч людей. Вони живуть у наметах – великих і малих, що переважно опалюються (їх уже – сотні), а також у орендованих Майданом приміщеннях КМДА, ФПУ тощо. Значна постійних мешкаців – члени народної самооборони, що нараховує близько чотирьох тисяч добровольців. Члени самооборони здійснюють круглодобову охорону кордонів Республіки Майдан.

Частина майданівців ночує за межами республіки, присутні тут удень. Серед них закарпатці і львів’яни, дніпропетровці і мешканці Криму (майорять прапори Ялти, Сімферополя тощо), Луганська і Сум, «афганці» і свободівці, рухівці і люди в генеральських та офіцерських одностроях.

Вдень кількість населення – особливо, десь після вісімнадцятої і до півночі, коли, після роботи сюди приходять і працюючі кияни, зростає багатократно. У вихідні дні, під час проводжуваних віч, населення зростає до мільйонів. Диву дивуєшся як одностайно (у т. ч. російськомовними, сприймаються не лише гасла «Слава Україні! – Героям слава!», але й суто націоналістичні, на кшталт «Слава нації! –  Смерть ворогам!».

А як всі загально скандують: «Банду (Хама, Зека, Яника) – геть!», «Революція!», «Разом до перемоги!».

Третє. Влада режиму Януковича на територію Євромайдану не поширюється. Тут існує своя самоврядна влада, республіканська та колегіальна за характером, яка і налагоджує життєдіяльність республіки. Серед її найважливіших функцій, зокрема, наступні:

організація охорони кордонів та забезпечення громадського порядку;

узгодження, координація та організація акцій Євромайдану: проведення віч, походів, демонстрацій, пікетів, пропонованих громадянам проектів ухвал, резолюцій, доручень опозиційним фракціям Верховної Ради України, що приймаються на вічах, зв’язок із євромайданами інших міст, опозиційними органами влади, ЗМІ тощо:

підтримання життєдіяльності Майдану (господарська). Для цього централізовано здійснюється збір та витрата коштів (здебільшого приватних пожертв), продуктів харчування, теплих речей, медикаментів, доправлення на Майдан знову ж таки необхідних продуктів, води, палива (дров та бензину), інших необхідних речей, привіз-вивіз біотуалетів, контроль за дотриманням правил санітарії та пожежної безпеки, набираються волонтери, у т. ч. – для охорони, приготування та роздачі їжі, медичного забезпечення, інших громадських  робіт – аж до регулярного прибирання сміття, снігу тощо. Волонтери працюють виключно безкоштовно.

Все необхідне (продукти, медикаменти, одяг тощо) – це або пожертви громадян, приватних установ, або ж закуплене на теж пожертвувані кошти.

Рішення влади Євромайдану приймаються і виконуються усвідомлено і одностайно. Не відаю, щоб ще десь так наші громадяни так довіряли владі та виконували те, що вона доручить.

Що ж до громадського порядку, то за кілька тижнів Євромайдану, тут не було зафіксовано жодних серйозних його порушень (за виключенням відомих всіх спроб розгону за розпорядженням режиму Януковича та кількох провокацій тітушок, які дуже швидко були припинені), хоча жодного міліціонера тут нема.

Серед законів Республіки Майдан, що безперечно і загальноусвідомлено  виконуються –  є Сухий закон. Жодного нетверезого тут не побачиш, якщо такий і з’являвся, охорона його  акуратно виведе «за кордон» республіки.

Як не парадоксально це звучить, але на Майдані функціонують елементи того, що, як ми вважали, є комуністичною утопією – елементи комунізму, що діють за принципом «від кожного за можливостями – кожному за потребою (у розумних рамках, без сумніву)». Із першого – це внесення користі на загальне благо як волонтера, чи просто своєю присутністю у акціях протесту проти режиму, з другого – за це за тебе піклуються інші – ти тут можеш, за бажанням, безоплатно переночувати, похарчуватися, випити гарячого чаю, отримати лікарську допомогу.

Навіть дуже приємним, зворушливим є, коли, проходячи між наметами, чуєш звертання до себе від стомленої молоденької дівчинки-волонтерки, мабуть – студентки, що стоїть чи ходить із підносом, завантаженим одноразовим посудом: «Ну, будьласочка, візьміть, поїжте гаряченького супчику!». Ну, як можна відмовити на таке припрошування!

Як зазначалося, певна тривожність на Майдані є. Кожної ночі Майдан очікує штурму і готується дати відсіч. Йдуть дискусії: що робити, які методи застосовувати надалі, щоб змусити антинародний режим зламатися. Пропозиції найрізноманітніші, включають і пікетування Межигір’я, і аж… до необхідності перекриття транспортних артерій. До реалізації їх «поки що» не доходить. Однак, всі вірять у перемогу, готові стояти тут до кінця. Адже «якщо не зараз – то ніколи!»

Загалом самоорганізацію та систему правління Майдан дещо нагадує Запорізьку Січ до моменту її ліквідації за наказом Катерини ІІ.

Майдан складається із територіально-автономних одиниць: наметів земляцтв, партій, громадських організацій тощо.

Серед них є і «Закарпатський намет» (як і на багатьох інших на ньому прикріплена «охоронна» табличка, що тут приймальня народного депутата України – у даному разі В. Балоги). Хоча мешкають у ньому і такі, хто мало не від початку, переважна більшість – ті, хто приїжджають сюди на кілька днів, є і такі, що перебувають тут за «вахтовим методом» - побув кілька днів, поїхав на день-два додому, передихнув, і знову – на сюди. У випадку нагальної потреби (нема наразі автобуса до Закарпаття, що довозить зміну), можуть компенсувати кошти на проїзд потягом.

Намет великий – понад двадцять спальних місць. Тут тепло – цілодобово горить вогонь у двох «буржуйках», за чим слідкують чергові. На них же і готують гарячу їжу, окріп для чаю, кави. За приготування гарячого відповідають теж чергові, передусім присутні жінки, дівчата. Не грають ролі «цивільні» посади. Зокрема, у вихідні готувала тут їжу для всіх і заступниця міського голови Берегова п. Ольга Бізіля.

Хлопці закарпатського намету є волонтерами охорони – по чотири години, позмінно, чергують на барикадах. Передусім, саме вони і ночують у наметі. Втім, добре виспатися у ньому – є сумнівним. Адже цілодобово, і вночі теж, зі сцени лунають якщо не виступи, то виступають, музичні гурти. Ранок же починається із спільної молитви, яку зі сцени проводять священики.

На Майдані зустрів чимало знайомих із усієї України. Зокрема «старих» - із 1989 р. рухівців, колишніх і теперішніх народних депутатів, політиків, громадських діячів, письменників, журналістів, митців.

Не рідко можна зустріти і іноземців. І не тільки політиків, а й тих, хто спеціально приїхав чи підтримати, чи просто подивитися: «що таке є Майдан». Вони у захопленні. Так, один із моїх друзів запросив на зустріч із молодими американцями – двома дівчатами і хлопцем – студентами – дітьми його приятеля-дипломата із Вашингтона. Цікаво, що діти ці достатньо давно, у ранньому дитинстві кілька років мешкали у Києві, однак і зараз ходять до тамтешньої недільної української школи, дуже і дуже добре володіють українською. Приїхали ж спеціально – на Майдан. Враження від нього – величезні! Нашою символікою обгорнулися мало не з голови до ніг (по тому, як попрощалися, пошкодував, що не прийшло в голову запросити їх у гості до закарпатського намету – подивитися як живуть «революціонери»).

Я ж ночував (на підлозі звичайно) спочатку у приміщенні Народного Руху України, що було достатньо далеченько (вул. О. Гончара, 33) від Майдану – хвилин п’ятдесят ходу, тож зайняло би час, якщо довелося бігти серед ночі на підтримку, у випадку штурму, а надалі отримав ключі від голови ВУТ «Просвіти» П. Мовчана бібліотечного кімнати у приміщенні «Просвіти», що за кількадесят метрів від барикади з боку Європейської площі (вул. Хрещатик, 10Б). Отримав на додачу до ключів ще й надувний матрац. Той правда невдовзі здувся. Втім, ще не встиг він здутися, аж чую: постріли. Ну, думаю, почалося, треба бігти на Майдан. Однак, виявилося – це феєрверк, бо хтось його подарував майданівцям…

Насамкінець, ще про одне, котре, хоча і не відноситься до Майдану, мушу згадати. Тим паче, що стосується Закарпаття, є надзвичайно для нас цікавим.

Як зазначав, що зустрічався на Майдані із багатьма давніми друзями. Серед них і з Ільком Шутовим (див. http://uk.wikipedia.org/wiki/Шутов_Ілля_Якимович ). Тож, на Майдані Ілько подарував мені значок, випущений до 25 річчя загибелі Симона Петлюри (1951 р.). Але, звідки він у нього, і до чого тут Закарпаття.

Ілько, хоча і має скалічену ногу – вщент роздроблену палицями ще радянського ОМОНу, через що вона служить тільки завдяки вкладеному у неї металевому стержню, підтримує традицію, започатковану Закарпатським Рухом, щороку у річницю прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), підніматися на вершину Говерли з метою встановлення там нашого українського прапора. Тож, якось спускаючися з неї, зайшов, разом із дружиною, на вівчарню, що на полонині Гропа, щоб придбати сиру та бриндзі. А, заодно, позаяк, є колекціонером, спитав, чи не мають вівчарі ще щось цікаве. Ті повідомили, що можуть продати значки. Яке ж було здивування, коли він побачив значки із портретом С. Петлюри та написом «Симон Петлюра В 25-у річницю смерти»! Зі зворотнього боку ледь проглядається якийсь штамп, де присутньо щось на кшталт «UNIN».

Вівчарі розповіли, що неподалік полонини, на верхівці кількадесятирічної смереки помітили металеву банку. Коли вони її дістали, то виявили у ній значки. Ілля викупив їх разом із банкою. Вона від кави має напис «Народный комиссариат пищевой промышленности. … Фабрика им. Микояна».

Гадаю, що можна спробувати відтворити те, як і чому у банці на смереці поблизу полонини Гропа з’явилися значки, також зробити дуже важливі висновки щодо діяльності УПА у закарпатських околицях Говерли.

Як припускали самі вівчарі, банку, багато років тому хтось заховав, прив’язавши до стовбура невеличкої смереки, у надії повернутися за нею. Хто міг це бути. Іншої гадки не може бути, ніж та, що це був вояк УПА, або особа (зв’язковий) пов’язана з нею.

Друге. Відбулося це не раніше 1951 р., (можливо – і пізніше). Адже значки були випущені за кордоном до 25-річчя загибелі С. Петлюри, яке відзначалося у 1951 р. (хотілося б знати, чи ці значки ще десь, включно у діаспорі, збереглися? І хто їх випустив?).

Третє. Можна зробити висновок, що до, щонайменше, 1951 р., через кордони із Вільного Світу на зв’язок із УПА прибували кур’єри. Один із них, разом із іншим, доставив і ці значки. Сховані вони були у банці радянського виробництва, що, можливо, могло би означати наступне: сховав не сам кур’єр із Заходу, а вже місцевий зв’язковий-бандерівець, який направлявся по різних боївках, щоб вручати значки. Адже по-перше банка радянська, по-друге, сумнівно, щоб у випадку небезпеки кур’єр з Заходу ховав лише значки, а більш вагоміший вантаж (документи тощо) залишив у себе.

Втім, про все це можна лише гадати. Безсумнівним є одне: У 1951 р. бандерівці, що діяли в горах Рахівщини підтримували зв'язок із Проводом за кордоном.

Володимир Піпаш, Закарпаття онлайн.Блоги
19 грудня 2013р.

Теги: Майдан

Коментарі

sevka 2013-12-28 / 11:15:20


Коментар видалено. Адмін


БАМчик 2013-12-21 / 09:06:00
ні Вас ні нас читачів
чуйка не підвела.
То була технологія...

БАМчик 2013-12-21 / 09:03:11
до Автора. Проч. сьогоднішню ст. на
УП розслідування
про диско майдан.


Володимир Піпаш
Публікації:
/ 1Домашній інжир та наукова конференція у Перемишлі
/ 6Українці та українки, захисники та захисниці, члени та членкині, медики та медикині
/ 5"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…"
/ 7Михайло Джанда знову у строю!
/ 8Закарпатські румуни – хто вони є?
/ 25Тризуб на Верецькому перевалі
/ 5Гуцульський Лицар України
/ 11Абсурд, провокація, чи... дебілізм?
/ 3Подвижникам "четвертої гілки влади" присвячується
/ 16Мирослав!
/ 9"Жоден танк не повинен виїхати з казарми"
/ 2Пам’яті Шандора Фодо – палкого угорського патріота та доброго друга України
/ 4Різдвяна відповідь Путіну
/ 1Дарунок до ювілею
/ 2Здобуття Незалежності. Закарпаття
/ 32Про події на Верецькому перевалі у другій половині березня 1939 р.
/ 46Звернення громадськості Закарпаття до Папи Римського
/ 7Націонал-комунізм та національно орієнтовані комуністи в Україні
/ 2З історії взаємостосунків людини та природи на Закарпатті
/ 19До 100-річчя Народного єпископа
/ 3З Днем Гідності та Свободи!
/ 4Андрій Грицак та його побратими
/ 19Через десятиліття пречудове урочище Кізій відкрило свою жахливу таємницю…
/ 3Іn memoriam Лицаря Гуцульщини
Три десятиліття тому був створений український Народний фронт
» Всі записи