Як примирити «молодогвардійців» із карпатськими січовиками?

Краснодон, який засновано менше сотню років тому – звичайне шахтарське містечко. До війни воно носило назву Сорокіно і було відоме новою шахтою. У 20-30-х роках сюди з різних околиць з’їжджалися люди в пошуках роботи. Зрештою, таким було життя в усьому Донбасі. На чорно-білих фото, вивішених в центрі міста, добре видно убогість і сірість передвоєного буття в Краснодоні. Чоловіки в куфайках, жінки у запнутих хустках, що тягнуть вагонетки з вугіллям. Одне слово, навіть на цих світлинах вчувається атмосфера голодних і репресивних років.

Краснодон до війни
Краснодон до війни

                                   МІФ І РЕАЛЬНІСТЬ

Німці прийшли в Краснодон лише влітку 1942 року – через рік після початку війни. І пробули недовго – сім місяців. (Від Сталінграда, який знаходиться за 500 кілометрів, відступати було не так далеко). До місцевого населення окупаційна влада ставилася доволі лояльно, адже донські козаки стали їхніми союзниками і здебільшого саме з них обиралася влада на місцях. У Краснодоні навіть був проведений за німців козачий парад.

У нещодавно знятому на замовлення Луганської обласної влади документальному фільмі «Молода гвардія»: пам’ятати вічно» чітко простежується лінія, що з «молодогвардійцями» по суті боролися свої ж краснодонці. Місцеві поліцаї, які мучили і страчували комсомольців, носили виразно російські прізвища. Щоправда, у стрічці не вказується причини, чому ці люди ненавиділи радянську владу. Нічого не говориться за колективізацію, репресії чи голодомор.

Страта кількох десятків юнаків і дівчат, які були заарештовані і томилися в казематах кілька тижнів, була проведена вночі, таємно, і вочевидь, була викликана швидким наближенням фронту. (Кроснодон був визволений через п’ять днів). Звідси і скинення тіл у шурф шахти, адже так можна було обійтися без свідків і легко приховати сліди серед зими. Краснодонці дізналися, куди поділися заарештовані юнаки та юнки, після підняття тіл на поверхню вже після визволення.

Подібне підпілля не було чимось винятковим. Розповідають, що такі ж групи діяли і в інших містечках Донбасу. Коли Червона армія відступала, то залишала підготовлених людей для підривної роботи. Наприклад, такою була в «Молодій гвардії» Любов Шевцова, яка оволоділа рацією.

Деякі антифашистські угрупування на Донбасі були значно потужнішими: в тому числі за нанесеною окупантам шкодою. Однак всесоюзна слава припала саме на Краснодон. Либонь, тільки тут гітлерівцям вдалося розкрити всю підпільну організацію і винищити її майже до останку. Опір «Молодої гвардії» звівся до розповсюдження листівок, підпалення біржі праці, вивішення червоних прапорів та вбивстві кількох поліцаїв. За це вони заплатили майже сімдесятьма молодими життями.

Ясна річ, що таких трагічних подій було чимало під час війни. І якби не талант Олександра Фадєєва, який яскраво описав їх у романі «Молода гвардія» (1946) та фільм, що був одразу знятий режисером Сергієм Герасимовим (1948), то, мабуть, про загиблих краснодонців відали би тільки в своєму регіоні. А так вони відразу стали символом комсомольської молоді, що протистояла ворогу. Щоправда, О.Фадєєв змушений був у 1951 році переписувати книжку, яку критикувала «Правда»  за вказівкою Сталіна. Мовляв, не достатньо висвітлена роль комуністичної партії. 

Згодом роман увійшов у шкільні програми з російської літератури і тепер про «Молоду гвардію» мусили знати всі. Олександр Фадєєв у 1956 році, не витримавши психологічного роздвоєння після розвінчання культу Сталіна, застрелився, а молодогвардійці разом із шахтарем Стахановим стали символом Луганської області. Зрештою, якихось переломних військових операцій та битв тут не відбувалося, а країна потребувала героїв.


ВИХВАЛЯЮЧИ ОДНИХ ГЕРОЇІВ, ВЛАДА ЗАПЕРЕЧУЄ ІНШИХ

Через 70 років Луганська влада також винесла на щит «Молоду гвардію». Щоправда, тепер над пам’ятником Олегу Кошовому та його побратимам майорить не червоний прапор, а синьо-жовтий. На урочистості до Краснодону приїхав сам глава уряду Микола Азаров, а шахтарське містечко укуталося в синьо-білі кольори Партії регіонів.

Промови, що лунали на меморіальному комплексі поблизу шурфу шахти, куди скидали розстріляних, не відрізнялися від радянських часів. Та ж патетика, пафос та боротьба з невидимим ворогом. (СРСР, як відомо, завжди з кимось боровся). Молода московська гостя закликала «не дати переписати історію». Місцеві студентки, що тримали прапори, перекидалися стиха репліками, коли їм виплатять обіцяні 80 гривень, а краснодонський батько шукав серед натовпу свого сина-школяра, якого стало зле на сонці. При цьому він лаяв організаторів, які другий день «дресирували» дітей, як «обезьян».

Мене ж охоплювало почуття дежа в’ю, начебто я повернувся у 80-ті.  Я не маю нічого проти «молодогвардців»: вони віддали своє життя у вирі найкривавішої в людстві війни. Але говорячи «А», треба сказати й «Б».

Гітлерівцями у Бабиному Яру були розстріляні такі ж молоді і самовіддані Олена Теліга, Іван та Олена Рогачі та десятки інших українських патріотів.  Їм теж не було тридцяти і вони також хотіли жити для свого народу. У німецькому концтаборі «Освєнцім» мученицькою смертю загинули рідні брати Степана Бандери.

Першим бій проти фашизму прийняли ще у березні 1939 року юнаки «Карпатської Січі», які захищали свою землю від гітлерівського союзника Угорщини. Сотні з них загинули. Багатьом з них не виповнилося ще й двадцяти. А скільки таких на неозорих просторах України – в партизанських загонах чи в криївках Української повстанської армії?

Тож коли ми говоримо про  подвиг «молодогвардійців», то слід говорити про опір окупантам на всіх теренах України і в різний спосіб. Бо 19-річний семінарист Іван Лазорик із Карпатської України, якого стратили на Красному Полі, нічим не гірший за Олега Кошового чи Любу Шевцову, яких розстріляли в Гримучому лісі у Ровеньках. Вони всі віддали найцінніше, що мали – життя.

Натомість у Краснодоні я цього не відчув. Тут і далі вважають історію зручним інструментом для ідеології. Тому в Луганську стоїть не пам’ятник жертвам сталінізму, яких в області тисячі, а пам’ятник жертвам… «бандерівщини».  Тут і далі ділять героїв на своїх і чужих за сталінським принципом: «Хто не з нами, той проти нас».

Але з таким принципом не можна досягти злагоди та миру у суспільстві. Бо якщо ви заперечуєте тих, хто боровся з гітлерівцями під іншим прапором і гинув у цій боротьбі, то ви заперечуєте тим самим і  «Молоду гвардію» для інших. Не варто кидати камінням у сусіда, якщо сам живеш у скляному будинку.

«Молода гвардія» може стати символом для всієї України, але тільки тоді, коли символом для неї будуть і «Карпатські січовики», і молоді вояки УПА, і всі решта патріотів, що загинули від кулі окупанта.

Олександр Гаврош, Радіо Свобода

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
19 листопада 2012р.

Теги: Краснодон, Фадєєв, Карпатська Січ

Коментарі

Віктор 2012-11-27 / 11:03:34
Тут у декого роздвоєння особистості, трагедія нібито і є, але не дай Бог назвати, що винуваті комуністи.

Слов'янин 2012-11-24 / 19:44:05
Потрібно на мить відволіктися від представленої п. Гаврошем теми. Сьогодні річниця трагічної дати - Голодомору (це вам не міфічний холокост). Спочатку запалимо свічку за невинно знищених і згадаємо своїх предків. Посумуємо. Опісля цього замислимось, що, попри трагедію нашого народу, потрібно рухатись далі. І бути оптимістами. Оптимістом був і Павло Глазовий.

Весёлие ребята

Нині радіо не глушать,
Значить, слухачі
Можуть слухати "Свободу"
Вдень і уночі.
Для заморських товстосумів
Явно не біда,
Що те радіо мільйони
Доларів з'їда.
Прориваючись настирно
В кожну хату й дім,
Розтлумачує "Свобода"
Слухачам своїм,
Шо з неволі вириватись
Помагали нам
Растропович і Войнович,
Терц і Мандельштам,
Що ніхто в мистеитві вищих
Не досяг чудес,
Ніж Утьосов і Коротич,
Райкін і Бернес,
Що поетів у Росії
Справжніх не було,
Але змилувалось небо -
Бродського дало.
Фільм "Весельїе ребята"
Хвалять без кінця,
Не промовивши при тому
Жодного слівця,
Що коли його знімати
їздили у Крим,
Нищив край наш Каганович
Голодом страшним.
А з Москви ж до того Криму
Так стелилась путь,
Що "ребята" Україну
Не могли минуть.
Біля станцій люди мерли,
Гинуло село,
А кіношникам московським
Весело було,
Бо коли над морем Чорним
Зйомочки вели,
Від жратви в "рєбят" по фільму
Гнулися столи.
Реготалися "рєбята",
Аж кругом гуло,
Як зі столу з-під виделки
Порося втекло...
А чого ж було "ребятам"
Сумувать, скажіть?
Пєсня строїть помогала,
Помогала жіть.
І не диво, що "Свобода"
Вихваляє їх:
Славлять нинішні "рєбята"
Прадідів своїх.

Слов'янин 2012-11-24 / 15:01:29
Сашко 2012-11-23 / 09:23:49
"Космополіте-слов‘янине, ви теж ,як і Тібор, прибираєте в чужій хаті занедбуючи свою ? То хто ж такі слов‘яни?"
Таке враження, що Сашко є Сашком Гаврошем або кимось з наближених... Ще мені не розповідали про космополітизм істоти, наближені до циганського табору... Попри це, Гаврош вправний журналіст, коли пише на літературні теми. Коли ж він торкається поезії та розмірковувань на історичні теми - краще помовчати.

Віктор Мигович 2012-11-24 / 11:45:23
Сашко молодець,цікаву тему обрав

мила дорога чорното 2012-11-23 / 23:03:35
"Ті кого називають соьогодні "Молодою гвардією" насправді були українськими націоналістами, що отримували вказівки від відповідного проводу ОУН і боролись проти німецької окупації України."

Ось він гідний, рідний УКРАЇНЕЦЬ - Чорнота, є ще кому продовжити справу Батька Волошина і Світоча вкраїнського Бандери, ой є, ой є.
Чорното, гідний українцю, тобі в ПРОВІДНИКИ, тобі ПРОВІДНИКОМ до скону будь.
Слава Україні!
Смерть ворогам!

Чорнота 2012-11-23 / 21:48:21
Фуфло. Ті кого називають соьогодні "Молодою гвардією" насправді були українськими націоналістами, що отримували вказівки від відповідного проводу ОУН і боролись проти німецької окупації України. Більшовики при відступі не залишали нікого і нічого підготовленого. Вони навпаки намагались все знищити. Яскравий приклад - тюрма на Льнцького у Львові, яку відкрили одразу по взяттю міста українським батальйоном Нахтігаль. Всі партизани та підпільники-комуністи - це ті, хто просто не встиг втекти, або був засланий пізніше - Сабуров, Ковпак і їм подібні.

Сашко 2012-11-23 / 09:23:49
Космополіте-слов‘янине, ви теж ,як і Тібор, прибираєте в чужій хаті занедбуючи свою ? То хто ж такі слов‘яни?

Словянину-провокатору 2012-11-23 / 08:19:42
А в чому полягає "провокація" цієї статті?

У тому, що вшановувати слід усіх, хто боровся з німецько-угорськими окупантами, а не тільки тих, які вигідні владі?

І це ви називаєте "провокацією"? Та, власне, ви і є провокатором, який не хоче українського примирення.

misha 2012-11-23 / 07:56:29
тепер в нас час дуже важко розибратись хто -герои а хто ни,семинаристи на Красному поли-герои.Краснодонци також -герои справа в тому .що кожен бачить тильки свий регион.потрибно навчитичсь поважати историю и тоди даст Бог у нас все буде добре

Слов'янин 2012-11-22 / 19:33:14
Судячи з коментарів, ті, хто бажає учергове стравити українських людей, займаються елементарними провокаціями. Сашки, Тібори і Ко нехай розслабляться. Як би там не було: стаття Гавроша не сприяє злагоді українців. Все чітко і ясно.

КаО 2012-11-22 / 18:42:59
Є те, чого ніяк не здатен зрозуміти Тібор. Біда, що не тільки він. Проте, сама історія підказує, що без розуміння однієї важливої істини ми з вами й надалі перебуватимемо там, де є нині. По повні вуха в отій їхній “стабільності”. Коли без розуміння найперше речей ціннісних надалі матимемо такі ж, як і нинішні - політику, бізнес, культуру, освіту, Тобто, взагалі ніякі, нелюдські, такі, що не для людей, а лишень для окремих обраних. Само обраних. Тібор, напевно, сам себе відносить до числа обранців. Відтак, якраз для нього цитата від Ярослава Грицака:
"Гроші як кров, яка забезпечує нормальне функціонування організму. Без них ми слабкі. Але гроші мають бути підпорядковані цінностям, а не навпаки. Цінності не продаси і не купиш. Вони є сильнішим мотиватором, аніж усі багатства світу".

Красилинець 2012-11-21 / 19:24:39


Антиукраїнський тролінг. Коментар видалено. Адмін


Tibor 2012-11-21 / 14:38:07
Сашкові

"В свої 65 ви би мали розуміти важливість порядку в житті.
Але, на жаль... "
Ви з кимось мене сплутали, так на 20 років в меншу сторону...

Щоб Ви так поважали і любили своє Закарпаття, як я люблю свій Київ. Я навіть кажу, що в мене відчуття, я народився не на Закарпатті, а на Печерських пагорбах. Але Вам цього не зрозуміти. Требе мислити як локально, так і глобально!

і михайлові і тіборові крпанець в гузицю 2012-11-21 / 13:51:17
"Але то вже інша тема, що не має нічого спільного із "молодогвардійцями" і карпатськими січовиками."

Безсоромна ви людина, «Молода гвардія» може стати символом для всієї України, але тільки тоді, коли символом для неї будуть і «Карпатські січовики», і молоді вояки УПА, і всі решта патріотів, що загинули від кулі окупанта.

Ось так і не іначе.

Будьте патріотом і розвивайте авторське напутствіє, наповнюйте змістом, виховуйте молодь на патріотизмі карпатські січовики то є могутня сторінка в боротьбі за волю та долю, а батько Волошин має стати батьком всієї України ось тоді й заживемо в щасливій та могутній Україні, бо ми того варті.

будьмо, будьмо, гоп, гей гоп, гоп, гей гоп.

А антиукраїнців, що не згодні з автором копанець під зад.

гоп, гей гоп, наша сила наша доля, бо в своїй хаті своя правда й сила, гоп, гей гоп, гоп, гей гоп.

А тіборяку на гілляку,

гоп, гей гоп.

Михайло Тіборові 2012-11-21 / 13:36:19
"Дійсно, я вважаю, що все визначають гроші та влада, і це дійсно тотожні поняття,..."
Пане Тіборе, говорячи Вашими словами, Ви праві на 99 %. А от з одним відсотком проблема. Гроші й справді вирішують багато. А великі гроші ще більше. Але є ще СУМЛІННЯ і ГІДНІСТЬ( чи для Вас цих понять немає???). Їх НЕ МОЖНА купити ні за які гроші(!!!). Зате можна дуже легко продати.
P.S. Я не вірю у Ваш космополітизм. Ваші фобії, побудовані на національній гордості (вона у Вас є), завадили поїхати вчитися у Львів. Ваше прагнення чути рідну мову (спілкуватися?) збаламутило Ваш розум, і Ви підтримали ПР, яка лукаво обіцяла широкі мовні права, хоч насправді віддаляє Україну (і Берегово також!!!) від Європи. Але то вже інша тема, що не має нічого спільного із "молодогвардійцями" і карпатськими січовиками.

Сашко 2012-11-21 / 10:33:24
Тіборе,
В свої 65 ви би мали розуміти важливість порядку в житті.
Але, на жаль...
Бачте, в будь якій сім'ї батьки в першу чергу будуть підтримувати і переживати за своє чадо. І вже потім за родичевих, сусідських, знайомих, і просто чужих. Так само ,будь-хто зі здоровою головою, буде в першочергово дбати про своїх батьків. А потім вже...
Дивно було б якби мама вболівала б, наприклад під час вступу до університету, за конкурента своєї дитини а не за свою дитину. Ви ж першочергово пробираєте в своїй хаті а не в чужій, сподіваючись що у вашій прибере хтось інший?
Отже! Спочатку своя сім'я, потім своя вулиця , своє місто, своя країна, Земля і вже аж потім Галактика.
І якщо вже нерідне місто-столиця нерідної країни дало вам прихисток то гадити в нашій країні яка мала б вже давно стати і вашою країною - вища міра паскудства.

Tibor 2012-11-21 / 09:17:48
Сашкові

Відвертість за відвертість.
Людина в якої немає ні краплі космополітизму то є провінціал, який скочується до ізоляціїї і стає націоналістом. А це є обмеженість! Причому незалежно від нації, що угорець, що українець, або представник іншої нації. Оце і є біч більшості угорців Закарпаття, що вони є більше націоналістами ніж космополітами.Але то їх вибір. А для мене все одно що знаходитись в Угорщині, Росії, Німеччині чи Ізраілі, Англії - всюди почуваю себе однаково.

Сашко 2012-11-21 / 09:08:16
5062,
Ви теж помітили схожість між Тібором і Словянином? В них є щось спільне. Це спільне - космополітизм.
Людина в котрої є бодай крапля здорового глузду ніколи не буде космополітом.

Tibor 2012-11-21 / 08:58:38
Слов"янину

Гаврош інтелігентний, український журналіст та письменник. І такі люди дійсно потрібні для розвитку суспільства у всі часи. І повірте,олігархи підтримують інтелігентних людей!

5062 2012-11-21 / 08:17:07
Виходячи з коментарів Словянина та Тібора, примиренню українців сприяє... Янукович і Партія регіонів. Та й взагалі, якби вистріляти півУкраїни, тоді би був би вже цілковитий мир. Під орудою, ясна річ, бандюковичів.


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 41Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
Ужгород під час війни
/ 6Галина Белей: "Любомир був прикладом безкомпромісного служіння науці"
/ 9Що показав перепис у Чехії?
» Всі записи