Закарпаття: Чи можна вибратися з павутини релігійних сект?

Вадим — мій давній знайомий, з котрим не бачилися впродовж двох років. Він здобув дві вищі освіти — вивчився на художника і дизайнера. Але вже не малює і навіть не працює за другою своєю спеціальністю. Взагалі ніде не працює. Як і на що живе, не каже. Буркнув сердито собі під ніс, що перебивається тимчасовими заробітками. Насправді дуже талановитий був художник. Був, бо тепер він… сектант. Чесно кажучи, ніколи не вникала глибоко в філософію його релігії — не маю такої потреби. Натомість завжди обминаю її проповідників або ж просто ігнорую їхні нав'язливі знайомства. Але розмова з давнім знайомим мене просто шокувала. Поцікавилася його життям, затим він запросив мене прийти на їхнє зібрання. Коли ж відмовилася, наштовхнулася на агресію з його боку:

— Ти знаєш, що тобою оволодів сатана, — каже він мені. — Ти просто цього ще не розумієш! Не усвідомлюєш. Те, що ти пишеш вірші, прозу, статті, — все це від сатани. Тобі обов'язково треба відвідувати нашу церкву — тобі в нас допоможуть, — наполягав він на своєму.

Я намагалася йому заперечити, мовляв, якщо Господь дав людині талант, то вона не має права його закопати в землю. А повинна робити все, щоб реалізуватися в цьому житті. Але зрозуміла, що колишній художник не чує і не слухає моїх аргументів. Між нами ніби виросла якась прозора міцна стіна, яку не пробити жодними переконаннями. Бо йому вже нічим не зарадиш. Складний випадок!..

Після цієї зустрічі знайома жінка розповіла мені історію свого життя. Вона — письменниця, видала вже кілька книг. Але її батько дотепер не знає про це. Якби дізнався, то влаштував би великий скандал. Можливо, і вигнав з дому. Він «промиває їй мізки», що її талант писати — це від диявола. І взагалі, жінка не має фарбувати очі, губи, волосся. Натомість повинна бути дуже скромною: одягати довгі сукні, а на голові носити хустинку. У неї немає жодних переваг перед чоловіком, жодних прав. За його словами, все зло на Землі — від жінки.

— Я дуже боюся, що мій батько може переписати нашу квартиру на секту, до якої належить, — каже вона…

ХТО «ВОНИ»?

У Радянському Союзі з сектантами, як відомо, не церемонилися. Чому? Бо вони не ходили на вибори, а це псувало статистику, ухилялися від служби в армії. Комуністична тоталітарна система дбала про своє майбутнє і тому захищалася всілякими методами: з цією публікою працювали індивідуально, впливали через колектив, звільняли з посад, а за ухиляння від служби в армії відправляли у віддалені місця.

Натомість сьогодні ці люди нікого не цікавлять. Зате самі вони ретельно працюють з потенційним «клієнтом». Навідуються до них додому, зупиняють на вулиці, підходять на роботі. Затим кожен «вербувальник» щомісячно звітується перед організацією про виконану роботу. Орієнтуються, як правило, на молодь. Вона отримує від сектантів те, що не дає їм наше суспільство: орієнтацію, позитивну мотивацію, визначеність, впевненість у завтрашньому дні, хай і химерну.

І це все відбувається за відсутності підтримки з боку держави патріотичних, творчих і спортивних молодіжних організацій, в умовах поруйнованої системи морального виховання, коли нема національної ідеології, а економіка хвора. Збільшення кількості сект та сектантів ще більше загострює цю кризу.

ОДИН У ПОЛІ НЕ ВОЇН…

Голова Закарпатського осередку Української спілки психотерапевтів Наталія Братасюк каже, що і вона, і її колеги часто мають серед пацієнтів тих, хто потрапив на гачок до релігійних організацій.

— Одному лікарю-писхологу чи психіатру дуже складно боротися з цілою системою, — пояснює пані Наталія. — До прикладу, була у мене на прийомі вагітна жінка-баптистка, яка виношувала вже десяту дитину. Стан здоров'я її та дитинки вже не дозволяв цій жінці народжувати природним шляхом, тому попереду на неї чекав кесарів розтин. Намагалася розтлумачити цій вагітній, що більше двох разів кесарів розтин робити не можна. Тому на майбутнє вона має добре подумати над тим, що народжувати їй більше не можна. Інакше — смерть! Вона ж відповідає, що на все воля Божа! Як Бог дасть — так і буде!

В принципі, таку відповідь психологам доводиться часто чути від віруючих. І навіть від тих, хто потрапив у їхні тенета.

— Боротися за таких людей, повернути їх з релігійних сект дуже важко. Бо психолог ніби й залишається віч-на-віч з цією людиною, але насправді йому протистоїть ціла релігійна «машина». І завжди ми наштовхуємося на одну й ту ж відповідь: «На все воля Божа!».

Тут порада може бути тільки одна: обходити сектантів десятою дорогою. На вулиці ігнорувати. Не дозволяти їм маніпулювати собою. Зазвичай у них підвішений язик і блискучі психологічні здібності та навички, бо знають, як саме зацікавити «своїх жертв», на які важелі натискати. А якщо вам постукали у двері — просто не відчиняйте їм.

Маріанна Шутко

Теги: секта

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати