У ході візиту він зустрівся з ужгородськими спортсменами та тренерами, які брали участь у дитячих міжнародних спортивних іграх.
Постійний представник делегації ужгородської команди на таких змаганнях директор ДЮСШ-1 Анатолій Коломоєць повідомив, що команда бере участь у іграх ще з 1988- го (30 років!). Більше того, в 1990- му Ужгород став господарем міжнародних дитячих спортивних ігор. Великі зусилля для того, щоб цей захід відбувся, доклав тодішній міський голова Еміл Ландовський, який також прийшов на цю зустріч. Як повідомив сам Еміл Ландовський, підготовку та проведення цієї своєрідної дитячої «олімпіади малих міст» він детально описав у своїй книжці «Ужгород на зламі епох». До слова, навіть переможці та призери спортивних ігор в Ужгороді були на цій зустрічі – Руслана Дичка (дівоче прізвище Кучінка), яка стала переможницею в одиночному розряді з тенісу (нині – тренер із тенісу збірної Закарпаття), та Іван Маріонда – бронзовий призер в бізі на 1,5 км (завідуючий кафедрою факультету здоров’я та фізичного виховання УжНУ), а ще – призерка недавніх Ігор в Афінах (Греція) легкоатлетка Юлія Гудзь. За тридцять років виступів на міжнародних дитячих іграх найкращі юні ужгородські спортсмени об’їздили майже всю земну кулю й практично всюди виборювали призові місця.
У свою чергу Торстен Раш зауважив: «Радий, що команда Ужгорода бере участь у наших змаганнях. Є яскраві приклади того, що молоді спортсмени, які пройшли через ці ігри, в майбутньому ставали олімпійськими чемпіонами та призерами. Тому участь у них – це великий стимул для юних атлетів». Насамкінець він додав, що було би непогано, якби в Ужгороді відбулися перші в Україні за часів незалежності міжнародні дитячі ігри. До слова, голова МДІ також відзначив, що напередодні, під час зустрічі з заступником міського голови Олександром Білаком, той запевнив, що наш обласний центр зможе претендувати на проведення ігор у 2022 році.
Більшість присутніх на зустрічі тренерів поставилися до цього скептично, нарікаючи на відсутність спортивної інфраструктури – басейнів, бігових доріжок. Але є вже й приємні зрушення – на ужгородському стадіоні «Авангард» нині будуються нові бігові доріжки, які в листопаді мають бути готові. Є певні напрацювання й щодо будівництва басейну, який би дозволив проводити змагання вищого ґатунку та матчі з водного поло.
Заступник начальника управління молоді та спорту ОДА Олег Муртазін зауважив, що на відрядження наших спортсменів на МДІ управління також виділятиме певні кошти. Насамкінець передав вітання від голови ОДА Геннадія Москаля та запросив усіх присутніх на святкування з нагоди Дня фізичного виховання та спорту.
На жаль, через політичну складову ужгородські юні спортсмени не братимуть участі в наступних іграх, які пройдуть у російській Уфі, проте, як запевнив А. Коломоєць, «Визначаємося з пріоритетними видами й готуємося до ігор 2020 року, які пройдуть в угорському Кечкеметі. Гарантую, що туди ми відправимося з максимальною кількістю спортсменів і поборемося за медалі». Натомість Еміл Ландовський запропонував створити своєрідну асоціацію міст-побратимів Ужгорода, яких нині нараховується понад 20, і провести дитячі спортивні ігри в її рамках.
Після зустрічі охочі могли познайомитися з виставкою матеріалів про історію участі наших спортсменів у міжнародних дитячих іграх. Цікавим виявився талісман МДІ 1990 року в Ужгороді – «Іванко та Беркутко». У цих змаганнях в той час взяли участь 600 юних спортсменів із 31-го міста, 23-х країн. Уперше приїхали неєвропейські команди – школярі з канадського міста Гамільтон. Учасники змагалися в чотирьох видах спорту: легка атлетика, плавання, теніс та настільний теніс. Ужгородці тоді вибороли 9 медалей різного ґатунку. Тодішній почесний президент МТІ Метод Клеменц сказав: «Мені є з чим порівнювати. Я був свідком усіх попередніх ігор школярів. Організація ігор в Ужгороді мені сподобалася найбільше».
Семен Михалик