Мукачівський учитель став брюссельським зварником

Наприкінці 90-х років минулого століття вчитель із міста над Латорицею Василь Немеш вирішив, як і тисячі інших закарпатців, спробувати щастя у Португалії. «Уже в той час платню заробітчанам з України стали зменшувати, — згадує мій співрозмовник, — адже наших людей наїхало туди надзвичайно багато, відповідно на ринку праці виникла неабияка конкуренція. А крім того, португальці завжди платили українцям менше, ніж своїм робітникам».

Мукачівський учитель став брюссельським зварником
За словами пана Немеша, він працював і вантажником, і прибиральником, і, навіть сторожем на будівництві. Та всюди тоді платили небагато – від 500 до 700 євро. Однак із настанням кризи опинився узагалі без роботи.

На превелике щастя, соціальна служба, яка там опікується безробітними, оплатила йому двомісячні курси зварника. Треба зауважити, що ця професія нині в Європі надзвичайно високо цінується. До речі, таке перенавчання обійшлося тоді всього у 200 євро. Одного дня в помешкання новоспеченого зварника прийшов португалець Родрігес, колега по навчанню на курсах. Він повідомив приємну новину, що якась бельгійська фірма із Брюсселя набирає на роботу зварників. Там, щоправда, на посвідчення фахівця чи диплом не дивляться, а перевіряють, як і що вміють робити найманці.

«Сьогодні я зварник по металу на одному великому механічному заводі, — веде далі Василь Михайлович, — який знаходиться на околиці бельгійської столиці. Моя спеціальність дозволяє заробляти 3 тисячі й більше євро на місяць, а крім того ще 500 видають нам на харчування. Де б, скажіть, в Україні я зміг заробити такі гроші?!».

Щоб працювати легально, у Бельгії вимагають дуже багато документів. З цим закарпатському заробітчанину неабияк поталанило, бо частину паперів за нього оформило саме підприємство. Однак документи на проживання довелося подавати особисто у бельгійське консульство. А нещодавно до Брюсселя приїхала дружина пана Немеша Марія, яка зараз проходить таку ж «паперову процедуру». Треба зазначити, що для того, аби подати документи на проживання, ти повинен мати запрошення від працедавця, котрий підтверджує, що в тобі є потреба. Навіть виникає враження, що в цій країні така ж бюрократична тяганина, як і в Україні. Тільки тут від цього значно більше користі.

«Робочий день тут чітко регламентований, — веде далі мій співрозмовник, — ми працюємо від понеділка до п’ятниці по десять годин, а в суботу – вісім. Єдиний вихідний – неділя. У Португалії я працював по вісім годин, підшуковував ще й додаткову роботу, аби щось заробити. Частенько доводилося працювати й по 12 і навіть 14 годин на добу. У Брюсселі єдина вимога – знання мови. У Португалії було значно легше, бо там одна мова, а ось у Бельгії аж три – французька, фламандська і нідерландська. Попервах мені доводилося дуже важко, хоча я вже знав португальську, а французьку вивчав у школі. Тепер на роботі переважно спілкуюся з французами. Якщо ти володієш вільно мовами, то й заробляєш більше. Особливо потрібно знати усі три мови тим заробітчанам, що працюють у сфері обслуговування».

Звісно, що життя у центрі Європи до душі закарпатцю, бо якби було погано, то не покликав би до себе й дружину. «Винаймаємо перший поверх триповерхового будинку, — зауважує Василь Михайлович. – З нами живе ще один земляк із Хустського району. У нашому розпорядженні дві кімнати, кухня, санвузол. Платимо щомісяця за житло й комунальні послуги тисячу євро. Особливо нам подобаються місцеві порядки: сміття сортують за категоріями, у певні дні приїжджають спеціальні машини. На вулицях завжди ідеальна чистота. Транспорт тут курсує з точністю до секунди. У Брюсселі скрізь спортивні майданчики, тенісні корти та велосипедні доріжки».

На запитання, чи спілкується його родина з іншими земляками, відповів: «Скажу чесно, немає часу когось шукати через постійну зайнятість на роботі. Та вже маємо з десяток знайомих українців. Навіть із Галичини та й нашого Закарпаття є кілька людей, котрі приїхали до Бельгії ще значно раніше від мене. У Брюсселі ставлення до нас дуже різниться. Ми живемо на околиці бельгійської столиці. Тут поселилися люди різних національностей, але найбільше болгар і турків. Деякі наші сусіди чомусь поглядають скоса. А ось на роботі до українців ставляться приязно. Через те, що ми працьовиті, а тут потрібно якісно і швидко виконувати свою роботу. Лише в Бельгії я став заробляти справжні гроші. Мої заробітки, якщо їх порівняти із португальськими, зросли у 6 разів».

Закарпатському заробітчанину нині сумно тільки від того, що не бачить свого майбутнього. Не завжди ж цікавитимуть винятково гроші… Хочеться, зізнається, гідного життя на батьківщині, серед своїх людей. «Я все ще надіюся, — сказав наостанок Василь Немеш, — що в Україні колись створять достойні умови роботи й життя. Хоча б тому, що ми близько до Європи».

Віктор Іванець

 

11 червня 2012р.

Теги: заробітчанин, зварник, Брюссель

Коментарі

Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
Суничний бум у Виноградові та його міжнародні наслідки
/ 4"Правильна" закарпатська свальба: старшому поколінню – традиційні страви, молодшому...
/ 2"Народ мене визнає". Присвячується пам'яті знаної балетмейстерки-постановниці Клари Балог
Підкована блоха та Мона Ліза на рисовому зерні: Майстер мікромініатюр Володимир Казарян творить шедеври між ударами серця
/ 1300 дерев'яних церков на дерев'яних тарелях планує створити ужгородский різьбяр
/ 2Примари минулого
» Всі записи