Важка "капуста" за капусту

Працювати тут звикли з раннього дитинства, бо чи не єдиною годувальницею для жителів цих сіл є капуста. Її тут вирощують майже в промислових масштабах – на кожному ґаздівстві висівають від 5 до 150 тисяч качанів. Однак в останні два роки заробити на капусті дуже важко, зізнаються тутешні жителі. Причиною всьому – дуже низька вартість овочу. Люди бідкаються, що ціну на капусту збивають їм самі перекупники.

В останні весняні дні в селі якраз завершували зрізання ранньої капусти. На під’їзді до Заріччя з боку Виноградова на узбіччі дороги вишикувалися з десяток мікроавтобусів та міні-вантажівок з львівськими, хмельницькими, житомирськими номерами. Перекупники в очікуванні вже стоять біля городів, на яких місцеві люди у мішки зрізують капустяні качани. Здають їх оптом по 1,5 гривні за кілограм.

В центрі села біля великого будинку стоїть причеп з капустою. Поруч – ваги. На лавиці в тіні горіха сидить Іван Бабич. Пенсіонер з ранку й до вечора чекає на оптових покупців. А коли ті з’являються – торгується за кожні 10 копійок.

«Ціна на капусту дуже низька. Ще місяць тому кілограм коштував 8–10 гривень. Встигли тільки дещо із витраченого відбити, а тут і ціна впала. І хоч як торгуйся із перекупниками, а вони все одно свої умови диктують», — бідкається Іван Васильович.

«Відколи пам’ятаю себе дитиною, відтоді сіємо капусту, — розповідає чоловік. — Коли одружився, почали садити її з дружиною Ганною. За радянських часів я працював у колгоспі, а жінка – на керамічному заводі. У той же час займалися й вирощуванням овочів. Тоді таких як ми, називали «спекулянтами», але продавати вирощене не забороняли. Ми брали довідку із сільради і возили капусту на Київ, Івано-Франківськ, Львів. Ще роки чотири-п’ять тому це було досить вигідною справою. Пригадую, якось восени зимовий сорт білокачанної коштував по 10–15 гривень за кілограм. За виручені гроші можна було дозволити собі встановити й новий ангар (а він, самі здогадуєтеся, коштує дуже дорого). А вже наступного року, як капуста вродила дуже файно, кілограм коштував усього 50 копійок. Вкладена праця тоді не окупилася. Пригадую, було й таке, що люди пізно восени заорювали капусту в землю, бо не мала ніякої ціни. На жаль, в останні два роки зиск від вирощування капусти мізерний».

Однак ледь не кожен житель Заріччя щовесни висіває капусту. Щороку люди сподіваються, що ціна на вирощене триматиметься на гідному рівні. У селі є й такі, хто висіває до 100–150 тисяч качанів.

«На 35 сотих землі висіваємо з жінкою по 10 тисяч рослин. Город у нас малий, тому більше не поміщається. Беремо переважно голландське насіння, закуповуємо аміачну селітру. А це все – гроші. Бо лише один мішок добрива коштує 195 гривень. Цього року капуста вродила добре, але мені невигідно їхати з нею за перевал, якщо маю менше тонни. Недавно знайомі зі Стрия телефонували. Кажуть, бери капусту і їдь сюди. Але скільки лише треба витратити на бензин! Тому я краще удома почекаю перекупників. Та вони ціну вміють збивати. От цього року вартість капусти впала до 1,5 гривні. Їхати у великі міста – Київ, Львів – теж не надто вигідно. Бо якщо приїздиш вранці перший, то ще можеш збути привезене за вигідною ціною, а коли за кілька годин на ринок з’їжджаються перекупники, вони суттєво збивають ціну».

Невигідно, зізнається Іван Васильович, виїжджати навіть до сусіднього Мукачева чи Ужгорода. Бо на тамтешніх ринках треба простояти увесь день і торгувати переважно вроздріб. Удома ж, нікуди не виїжджаючи і не витрачаючись на бензин, можна продати хоч і дешевше, зате великими партіями.

Щоб започаткувати капустяний бізнес, треба чимало витратитися. Потрібно насамперед встановити теплицю. Кому дозволяють фінанси, споруджують великий ангар, який обходиться в 35–40 тисяч гривень, кому ні – звичайну тепличку за 2–3 тисячі гривень. Відтак, насіння капусти зарічанці також купують високоякісне і недешеве – голландське. За кілька тисяч насінин треба віддати близько 2 тисяч гривень. Але, запевняють люди, купувати імпортне набагато вигідніше, ніж вітчизняне. Бо хоч і дорожче, зате відсоток приживання насінин вищий. Ще кілька тисяч гривень за сезон  витрачають на торф чи перегній, селітру та, звичайно, обігрів теплиці.

«А скільки трудитися треба, — каже Іван Васильович. – Робота на городі триває цілий рік. Узимку висіваємо капусту у форми. Потім – у лютому чи березні – пікіруємо, далі висаджуємо паростки у теплиці, відтак – у відкритий ґрунт. Кожен з них треба обкопати, прополоти. А якщо ціна на капусту впаде нижче двох гривень, то рентабельність нульова», — каже Іван Васильович.

Чоловік пояснює, що цьогорічна низька ціна на капусту викликана тим, що торік восени пізня капуста вродила дуже добре. Тоді за межі області її вивезли дуже багато, що, власне, й занизило вартість ранньої капусти.

Жителька Заріччя Ярослава Фіксай каже, що хоч в останні роки ціна на капусту і тримається дуже низько, та вирощувати її в селі менше не стали. Навпаки – кожен намагається висіяти і продати якомога більше. Навіть учителі та лікарі тут вирощують капусту, аби мати додатковий заробіток до зарплатні.

«Це викликано тим, що іншої роботи в Заріччі та Іршаві немає, — пояснює жінка. — Аніж їхати на заробітки, кожен воліє трудитися на власному ґаздівстві. Тому багато нашої молоді після закінчення вузів радше повертаються в село і працюють на городах, аніж йдуть на державну службу чи на іншу роботу за тисячу-півтори гривень».

Тепер у Заріччі готуються звільняти поля з-під білокачанної. За тиждень-два на тому місці висіють перець, баклажани, помідори та пізню капусту. Люди сподіваються, що на ці овочі ціна триматиметься на гідному рівні.  

Сніжана Русин

Теги: теплиця. овочі, капуста

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати