Чому закарпатські фермери відмовляються від державної допомоги?

Низькі ціни на цибулю-капусту-картоплю якось притуплюють нашу увагу до тих, хто від цього потерпає – виробників сільськогосподарської продукції. Як наслідок, усе гострішим стають соціальні й економічні проблеми в аграрному секторі. Стосунки між державою і фермерами дійшли взагалі до абсурду. Тому це інтерв’ю з головою Закарпатської організації Асоціації фермерів та землевласників України Юлією Пелешкей є спробою озвучити комплекс проблем і фермерських надій на владу, до якої наш аграрій традиційно ставиться з пошаною.

Чому закарпатські фермери відмовляються від державної допомоги?

ДЛЯ ЗАКАРПАТТЯ КРАЩЕ 500 ДРІБНИХ, НІЖ ОДНЕ ВЕЛИКЕ

Юліє Іванівно, що собою являє закарпатський фермерський рух зразка 2012?

— В області налічується більше 1600 фермерських господарств. Діючих, звичайно, набагато менше. На статистичних даних зупинятися не буду, але хочу наголосити, що середній розмір фермерського господарства в області не досягає навіть 10 гектарів, що є одним із найменших показників в Україні. Попри це наші селяни стали повноправними учасниками аграрного ринку. Але доводиться їм нелегко – слід постійно стежити за ситуацією, планувати свою роботу під конкретного споживача, контракт, дотримуючись сучасних методів господарювання. А для цього слід постійно вчитися, удосконалюватися. Радує те, що серед фермерів з’явилися молоді люди віком від 30 до 40 років – підприємливі, практичні й розкуті, вони вкладають гроші в сільське господарство. У фермерських сім’ях запрацювало друге покоління.

Це така загальна картина нинішнього фермерства.

Закарпаття — область, в якій не так і багато ріллі, а густота населення висока. Чи позначається це на специфіці сільськогосподарського виробництва?

— Селяни Закарпаття працюють переважно в галузі тваринництва і рослинництва, займаючись майже всім: вирощують овочі й фрукти, зерно й картоплю, утримують ВРХ, свиней, птицю, кролів, овець, коней, страусів, перепелів, розводять рибу… Види діяльності можна продовжити переробкою з використанням млинів, пекарень, ковбасних , і консервних цехів, сироварень. А відтак додайте до цього торгівлю, сільський туризм і те, що наші фермери славляться навіть у Європі, бо є активними учасниками світового біовиробництва.

Але фактом залишається і те, що малі сімейні фермерські та особисті господарства стали основним виробником переважної більшості продукції села. І хто б як не переконував нас, діяльність в умовах Закарпатської області класичних середньоєвропейських господарств є найбільш актуальною і перспективною. Це видно з практики тих держав, які розташовані на заході від нас і працюють так століттями. Краще 500 дрібних, ніж одне велике господарство – в цьому розвиток села, особливо в умовах нашого краю.

«ІНКОЛИ НАШ ФЕРМЕР ПОТРАПЛЯЄ У ВОВЧУ СИТУАЦІЮ…»

Ціни на сільгосппродукцію низькі, а затрати на обробку землі й паливо навпаки – зростають. Цілком очевидно, що держава мала б підтримати селянина, якщо не хоче втратити аграрний сектор.

— Про державні програми підтримки галузі сьогодні говорити навіть не хочеться, тому що вони всі або існують тільки на папері, або приносять виробникам розчарування. Візьмемо середньостатистичне закарпатське фермерське господарство. Єдиним джерелом отримання ним фінансової підтримки є Укрдержфонд, інші програми для нього реально не доступні. В минулому році області було виділено 210 тисяч гривень для пільгового кредитування, обласною конкурсною комісією ці кошти було розподілено між трьома господарствами, повний пакет документів направлено до Києва вчасно, а гроші до кінця року фермери так і не отримали. Пояснень – жодних.

Весняно-польові роботи завершуються, а згаданий фонд займається забезпеченням повернення виданих коштів фермерам у попередні роки і, звичайно, виконанням запитів перевіряючих органів.

Фермери, сільгоспвиробники не закладають сади і особливо виноградники, незважаючи на те, що діє державна програма підтримки цього напрямку. Керівництво краю звинувачує в цьому обласне, районні управління агропромислового розвитку, громадські об’єднання, ніби всі недопрацьовують у цих питаннях. Ми пояснюємо: наші виробники, в т.ч.фермери, чітко розуміють, що їм вигідно закладати багаторічні насадження, адже наш край сприятливий для цього, є попит на таку продукцію. Тому проблема не у нас, фермерах, і не в управліннях АПК, а у відсутності коштів: банки не надають кредити (недовіра до сільського господарства), нестабільність у державі (невідомо, доки надходитимуть компенсації, адже держава не дотримує своїх обіцянок відносно підтримки, а бізнес-план повинен бути розроблений не на 1–2 роки, а мінімум на 4–5).

Закладання садів і виноградників потребує великих коштів – близько 80 тис. грн./1 га, далі впродовж 3–5 років потрібно доглядати за ними, що теж коштує великих грошей, а в цей час вони ще не плодоносять, тощо. Фермер не має таких коштів, щоб їх просто витягнути із кишені й виконати ці всі роботи.

З іншого боку, фермери самі неодноразово заявляють, що не хочуть мати з державою справу, що спробують обійтися без державної допомоги. Звідки такі настрої?

— Останнім часом сільгоспвиробники скептично дивляться на ці речі, як і на взаємини з державою взагалі. Бо, отримавши з бюджету будь-яку фінансову допомогу, обов’язково чекайте в гості фіскальні й контролюючі органи. Підставою для проведення перевірок є ст. 3 Указу Президента України «Про додаткові засади щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом» від 22.06.2000 р. № 813, вказівки «зверху». КРУ, податкова інспекція, податкова поліція, підрозділи міліції, прокуратура, навіть СБУ перевіряють сільгоспвиробника. (Фермер-селянин на Закарпатті – це проста, юридично не підкована людина, яка живе за християнськими моральними принципами, а на нього дивляться, як на порушника і злодія). Нормальній людині пережити таку перевірку, яка завжди закінчується актами про повернення коштів та значними сумами штрафів (плюс моральний і психологічний тиск), не так і просто. 

Зрозумійте нас, селян, шановні панове, що ми не проти перевірок використання державних коштів, але є цивілізовані методи вирішення питань. А перевірка починається з чітко поставленою метою – покарати, поштрафувати, залякати. Інколи складається вовча ситуація. Отримав підтримку – ділися нею. А порошинку можна знайти на кожному стовпі…

Процес перевірок триває безперервно вже більше двох років. Складається враження, що ці органи не довіряють одне одному, тому що один закінчує ревізію, а інший її починає…

Пропозиція від фермерів: необхідно на державному рівні визначити законодавчо чітко, хто має право чи зобов’язаний перевіряти використання коштів у сільгоспвиробника. Нині це роблять всі. І, що ще цікавіше, за обласними службами приходять районні – і так по колу…

Зрозуміло, що фермери почали відхрещуватися від допомоги. Краще не виробляти нічого, ніж сім’я повинна переживати безперервні стреси.

Щодо «порошинок на стовпі». Чому вони виникають?

— Дрібні виробники не мають можливості утримувати бухгалтера, оскільки сьогодні не завжди вдається попрацювати з прибутком. Багато земель «гуляє», чіткості у веденні обліку в дрібних, середніх і малих господарствах немає, фіскальні й контролюючі органи прирівнюють діяльність і статус малого господарства до великих підприємств, колишніх колгоспів. Цей перелік можна продовжити тиском з боку екологічної служби, яка вимагає дозволи на кожен крок фермера, навіть контролює, куди він подів мішок з-під добрива або ємність з-під гербіциду, чи має проект та дозвіл на спецводокористування, щоб полити розсаду і розвести препарати. А виготовлення цієї документації коштує декілька тисяч гривень.

Ми маємо розуміти, що якщо так буде продовжуватися, то всі добрі наміри влади не будуть на місцях відчутними. Люди ставлять чіткі питання: чому відбувається гра в одні ворота? Від нас вимагають все так, як це повинно бути і робиться в Європі, але про зобов’язання з боку держави чомусь усі забувають. Хіба держава нам забезпечила такі умови для роботи і розвитку, як там? Ми чомусь завжди щось реформуємо не з того кінця. Результат – знищуємо те, що вже створено і діє.

«МИ ЧЕРГОВИЙ РАЗ МАЄМО НАДІЮ...»

Які ваші пропозиції, щоб змінити ситуацію?

— Дуже важливо по всіх програмах максимально спростити кількість обов’язкових для оформлення дотацій документів, тому що кожен папірець опісля стає основою перевірок. Це щоб завершити цю тему.

Буває, до прикладу, що молодняк ВРХ від ідентифікованої корови з усіма необхідними документами закуплено від фізичної особи – приватного господарства, але закупівельний акт підписала дружина, бо чоловік на заробітках або в лікарні. Банальна ситуація, але з цього робиться велике порушення, ледь не фабрикується кримінал.

Хіба це людяно по відношенню до селянина? І так по всіх програмах — чіпляються до кожної коми, перевіряючи діяльність господарства під мікроскопом. Це абсурд.

Щодо пропозицій, скажімо, для тваринництва, то потрібне пільгове кредитування сільськогосподарських та фермерських господарств (відшкодування відсотків за користування банківськими кредитами), надання дотацій за здачу на забій молодняку великої рогатої худоби та кондиційних свиней, за наявне поголів’я та приріст вівцематок і ярок старше одного року, за наявну на початок року корову у фермерському чи особистому селянському господарстві, безкоштовне проведення ідентифікації і реєстрації тварин. Треба передбачити надання компенсації (30%) за проектно-кошторисну документацію на будівництво чи реконструкцію тваринницьких приміщень, закупівлю обладнання як для тваринницьких приміщень так і для молоко- та м’ясопереробних цехів, виконання пункту 3 статті 3 Закону України “Про статус гірських населених пунктів України”, державне фінансування під’їзних доріг до полонин. Слід визнати, що в гірській і частково в передгірській зонах основним видом діяльності селян є тваринництво.

Фермери України вже багато років просять запровадити єдиний податок у сільському господарстві: податок на 1 га землі, і так само дотації на гектар, одиницю виробленої продукції тощо. Тоді держава могла б мати більші надходження до бюджету, один чи два рази на рік фермер звітувався б і на цій підставі платив би податки, а головне – перевіряючі органи мали б менше шансів «тероризувати» селянина. Цей порядок підтримки діє у всьому цивілізованому світі й він має стосуватися не тільки сільгосппідприємств, а й особистих селянських господарств.

А збільшення поголів’я тварин відбуватиметься тоді, коди буде вирішено питання збуту тваринницької продукції. Відомо, що в області практично немає стабільного збуту для молока. Базар цю проблему не вирішує.

Недавно на Закарпатті побував аграрний міністр Микола Присяжнюк. Звучали різні обіцянки. Чи є надія на те, що галузеве міністерство щось робитиме задля дрібних сільгоспвиробників?

— Надзвичайно важливо для селян нині чути від міністра аграрної політики і продовольства, що бюджет орієнтується на підтримку сімейних ферм та кооперативів. І це вже підтверджується постановою уряду, де така підтримка названа дотацією «безпосередньо в руки селянину». Український прем’єр Азаров про ці речі дуже впевнено розповідав на засіданні круглого столу з керівниками громадських організацій аграрного напрямку. Ми черговий раз, отож, маємо надію, що ці проекти будуть вдалими.

Разом з тим з розумінням ставимося до ситуації в державі й тому ще раз просимо: не дозвольте, щоб нищилося те, що діє. Зберігши село, держава підтримає середній клас, який ми втрачаємо з кожним днем, але тільки він є гарантією стабільності, надійною основою і опорою будь-якого громадянського суспільства.

Христина Горват

10 червня 2012р.

Теги: фермер

Коментарі

На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
Суничний бум у Виноградові та його міжнародні наслідки
/ 4"Правильна" закарпатська свальба: старшому поколінню – традиційні страви, молодшому...
/ 2"Народ мене визнає". Присвячується пам'яті знаної балетмейстерки-постановниці Клари Балог
Підкована блоха та Мона Ліза на рисовому зерні: Майстер мікромініатюр Володимир Казарян творить шедеври між ударами серця
/ 1300 дерев'яних церков на дерев'яних тарелях планує створити ужгородский різьбяр
/ 2Примари минулого
Новий ангіограф у Хусті тестують медики
/ 2Безпритульним собакам у Виноградові лікуватимуть зуби, робитимуть рентген та оперуватимуть
Закарпатець став свідком трагедії "Титаніка"
» Всі записи