Юрію Юрійовичу, наближаються великодні свята, й у продмагазинах та на ринках області вже спостерігається скуповування дорогих продуктів харчування тваринного походження, у першу чергу шовдарів і ковбасок, без яких на теренах Срібної Землі відзначення Пасхи не обходиться. Жваво нині торгують цією м’ясопродукцією і, на жаль, на стихійних базарах, приринкових майданчиках і прямо на тротуарах. Що робиться, аби запобігти харчовим отруєнням закарпатців?
— Робота ветінспекторів тепер зосереджена не лише на обстеженні всіх підконтрольних об’єктів краю, тобто м’ясопереробних пунктів, складів, холодильників, оптових баз, ринків тощо. Щоб не наразитися на небезпеку, рекомендую краянам купувати в першу чергу ту продукцію, яка вже пройшла ветконтроль на ринках, і все одно вимагати від продавця м’яса і копченостей ветеринарне свідоцтво та документ про допуск до реалізації. До того ж усе м’ясо, котре реалізується на ринках, повинне бути тавроване.
Поясніть для широкого загалу, ким видається ветеринарне свідоцтво і ким таврується м’ясопродукція?
— Ветеринарні свідоцтва видаються лабораторіями ветсанекспертизи, які є на кожному ринку області, а м’ясопродукція таврується завідуючим такою лабораторією або її спеціалістом, котрі визначають достовірну інформацію про якість продуктів харчування і несуть за неї персональну відповідальність. Розумію, що через теперішню низьку купівельну спроможність більше, ніж у таку пору торік, людей намагаються завчасно запастися до свят цією продукцією там, де вона хоч трохи дешевша, тобто на ринках. Хоча, як досвідчений фахівець із багаторічним стажем роботи у ветмедицині, я радив би купувати копченості у фірмових магазинах, на облаштованих ринках, у супермаркетах, де вся продукція тваринництва знаходиться під суворим контролем і наглядом ветспеціалістів. Тому що всі перераховані вище торгові точки, на відміну від базарів, постійно перебувають у полі зору офіційних лікарів ветмедицини і спеціалістів-технологів. Уся продукція тваринного походження, що випускається в нашій області, не лише проходить перевірку на м’ясопереробних підприємствах, а й моніториться в районних та обласній державних лабораторіях ветмедицини. Всі вони, до речі, атестовані у встановленому порядку, а облдержветлабораторію, яку впродовж багатьох років очолює Михайло Опаленик, півтора місяця тому атестувала навіть солідна комісія Державного НДІ з лабораторної діагностики та ветсанекспертизи.
Ви, Юрію Юрійовичу, досі говорили про м’ясопродукти місцевого виробництва, але ж у продовольчі магазини, й особливо на ринки краю потрапляє чимало ковбас і шинки, завезених із-за меж нашої області?
— Нічого страшного в цьому немає. Бо вся завезена з інших регіонів продукція, котра потрапляє в торгову мережу й на ринки нашого краю, згідно із чинною нормативною правовою базою, а саме відповідно до вимог законів України «Про безпеку продуктів харчування» та «Про ветеринарну медицину», ще повинна повторно досліджуватися на місцях її реалізації з видачею відповідної довідки про результати проведених досліджень.
А що скажете про контрабанду м’ясопродукції сумнівної якості з-за кордону?
— Знаю, що на держкордоні в Закарпатській області цьому встановлений суворий заслін. Отож масової контрабанди немає. Хіба що власники індивідуального автотранспорту ввозять у багажниках із сусідніх Угорщини чи Словаччини по кілька кілограмів м’ясопродуктів ніби для своїх сімей, а насправді для перепродажу на ринку із зиском. За безпеку та якість такої продукції, наголошую, відповідальність несе дирекція ринків, на яких шинка та ковбаски збуваються.
Але й покупці мали б дбати про своє здоров’я. Тому раджу обов’язково цікавитися ветеринарним свідоцтвом чи довідкою про допуск до реалізації на те, що купуєте. Якщо економите кошти, можете придбати м’ясні вироби у своїх друзів чи добрих знайомих, щоб мати гарантію. Але в жодному випадку не слід купувати шовдар домашнього приготування у сторонніх осіб на стихійному ринку, де продукція напередодні реалізації ретельно не перевірена й можна підхопити трихінельоз або сальмонельоз. Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх сімей.
Що найбільше нині хвилює закарпатських ветеринарів?
— Такі захворювання тварин, як трихінельоз і сказ. Особливо дикої фауни, бо трихінельозом найбільше уражаються лисиці й вовки, а сказом м’ясоїдних тварин — лисиці, собаки та кішки. Особливо тепер, навесні, коли йде так зване гоніння бездоглядних, бродячих собак та кішок й існує велика небезпека зараження цією інфекцією також людей. За останні місяці, приміром, випадки сказу м’ясоїдних тварин були зареєстровані у містах Берегово, Мукачево, Берегівському, Тячівському, Міжгірському, Рахівському та Мукачівському районах. А торік було виявлено і вісім випадків захворювання тварин на трихінельоз на території Свалявського, Воловецького, Перечинського й Ужгородського районів.
Щоб запобігти поширенню цих інфекцій, службою ветмедицини проводяться відповідні щеплення свійських тварин і диких звірів. На жаль, в останні роки на державному рівні коштів на ці цілі виділяється недостатньо. Щоправда, на початку нинішнього року на Закарпатті відбулася зустріч керівників державних служб ветмедицини України Івана Бісюка й Угорщини Лайоша Богнара, під час якої досягнуто домовленості, що після відповідних тендерів прикордонні райони нашої області будуть забезпечені високоефективною пероральною вакциною на загальну суму 1,3 млн. грн. для проведення профілактичних заходів у дикій фауні. Тож оптимізму нам додалося!
P.S. До речі, в середу Юрій Садварі зустріне свій 59-й красний квітень у житті. Отож і ми, добре знаючи іменинника як постійного передплатника нашої газети з першого номера її виходу й активного позаштатного автора, приєднуємося до тих доброзичливих вітань, які надходитимуть у ці дні на його адресу від рідних, колег, друзів, і щиросердечно бажаємо йому здоров’я, щастя, любові, добра, наснаги до праці й усіляких життєвих гараздів на многая і благая літ.
Інтерв’ю вів Богдан ДУБОВИЙ