Іван Васильцюн: "Кожен чоловік - захисник"

У четвер, 23 лютого, наші хлопчики, юнаки й дорослі чоловіки традиційно відчували себе іменинниками. Ще б пак, не щодня почуєш стільки компліментів від жінок на свою персональну адресу. І хоча нині в Україні є два «військові свята», лютневе не втрачає популярності. Однак, свята минають і приходять будні. Якими вони є для наших військових, що наболіло і чим пишаються — «Новинам» розповів полковник, військовий комісар Закарпатського обласного військового комісаріату Іван ВАСИЛЬЦЮН.

Криза найболючіше вдарила по армії

Іване Петровичу, українська армія нині перебуває у стані реформування. Якими, на вашу думку, є його темпи і коли завершаться основні перетворення?

— Програма реформування Збройних сил України розрахована на період до 2025 року. Основна її мета — отримати невелику за чисельністю, мобільну і боєздатну армію, яка відповідатиме сучасним вимогам і загрозам, які є у світі. Армія для будь-якої країни — це дуже дороге задоволення. Іншим законодавством визначено, що на забезпечення Збройних сил має скеровуватися 3% ВВП, однак цьому завадила економічна криза. У попередні роки на армію виділяли трохи більше 1% валового внутрішнього продукту країни. Ми розуміємо, що нині важко усім, однак Збройні сили особливо гостро відчувають брак коштів, бо треба завжди перебувати у бойовій готовності. Завдання може виконати лише навчений, ситий, забезпечений солдат. Створити нині такі умови дуже важко, але ми робимо все можливе.

Цьогоріч у бюджеті, як ніколи раніше, передбачені кошти, які мають посприяти створенню умов для достойного життя і служби людей у погонах. Заплановано, зокрема, на 55% збільшити грошове забезпечення військовослужбовців з поступовим перерахунком їм пенсій. А для підняття престижу наших миротворців, які несуть службу за кордоном, грошове забезпечення планується встановити на рівні $3—3,5 тис. на місяць. Це навіть трохи більше, ніж у російській армії.

Наскільки нині є популярною служба в армії? За радянських часів хлопця, який не служив у війську, вважали майже неповноцінним...

— Нині для нашої держави немає потреби, аби служили всі, утримувати велику армію. Тому до війська може потрапити лише один з десяти хлопців призовного віку (18—25 років). Є такі, що дуже бажають йти в армію, але є й такі, що не хочуть. Тож призиваємо лише здорових, освічених, морально-психологічно загартованих юнаків, вивчаємо документи, характеристики з місця навчання чи роботи, правоохоронних органів, проводимо медичне обстеження і тестування. До війська мають потрапляти лише ті хлопці, які не створюватимуть опісля проблем для командирів, і для самих себе врешті-решт.

Хлопці нині прагнуть потрапити у спецвійська

Скарги від закарпатських призовників на умови служби, нестатутні стосунки до вас надходять?

— Практично таких випадків немає. Треба відзначити, що наші вояки відзначаються добросовісністю, дисциплінованістю. Нині умови служби набагато кращі, ніж років 10 тому чи в радянські часи. Забезпечення нормальне: фактично у кожній частині створено належні побутові умови, хороше харчування. Далеко не кожен юнак удома має такий раціон і такі різноманітні продукти, як нині в армії. І це не реклама. Маємо випадки, коли рідні брати один за одним просилися в якусь певну частину, знаючи від старшого про тамтешні умови. Останніми роками чимало юнаків бажають служити у частинах з великим фізичним навантаженням: аеромобільні і внутрішні війська, спецназ, морська піхота, флот. Тобто юнаки хочуть отримати знання і добрий рівень фізичної підготовки.

Скільки закарпатців було призвано до війська торік і яким є план на цьогорічний весняний призов?

— Торік восени служити пішли 780 хлопців, а цьогоріч весною будуть призиватися 630, тож маємо зменшення планової кількості. Пов’язано це з тим, що Збройні сили скорочуються. Крім того, збільшується кількість контрактників. В Ужгороді діє 159-й Територіальний центр комплектування військовослужбовців за контрактом. Служити за контрактом можуть як ті, що вже пройшли строкову військову службу, так і ті, що не служили. Їх скеровують у навчальні центри, де вони проходять піврічний курс підготовки, а відтак служать у частинах, які самі обрали. До речі, в Ужгороді дислокується єдина гірськопіхотна частина в Україні. У планах є її розширення. Там створена непогана матеріальна база, хлопці тренуються на полігоні в Оріховиці, мають гірськолижне спорядження.

Загалом торік із Закарпаття за контрактом пішли служити 245 чоловік. План вперше виконали на понад 90%. Трохи зросло грошове забезпечення контрактників. Нині за першим контрактом (солдатський — 3, а сержантський — 5 років) військовослужбовець отримує близько 2 тис. грн. на місяць.

Дівчата теж хочуть служити

На службу за контрактом можуть претендувати й жінки?

— Так. І, до речі, бажаючих є дуже багато. Але багатьом ми змушені відмовляти, бо є посади, які за своєю специфікою можуть обіймати виключно чоловіки.

З якого регіону Закарпаття прибуває найбільше призовників?

— Це залежить від того ресурсу, який є у районі, і рознарядки, яку надсилають з Генерального штабу. Щороку кількість змінюється, але традиційно найбільше призовників з Ужгорода та Ужгородського району.

Рівень молодіжної злочинності останнім часом зростає. Багато молодих людей призовного віку «бракуєте» саме з огляду на морально-психологічні якості?

— Досить багато. Тих юнаків, які мали проблеми із законом, перебувають на обліку в міліції, до війська не направляємо. Це стосується і неблагополучних сімей. Рівень морально-психологічної підготовки у нас визначається з допомогою спеціальних тестів, які проводять спершу в районах, а відтак в обласному комісаріаті. Хлопців, які мають йти служити у внутрішні війська, спецназ тощо, перевіряють ще й додатково, бо там вищі вимоги.

А що з тими, які ухиляються від служби?

— Разом з представниками військового комісаріату їх розшукує міліція. Кожного призову маємо таких. Деколи порушуються й кримінальні справи.

Проблеми допомагає вирішувати влада

Традиційно болючою є проблема забезпеченням військовослужбовців житлом. Як вона вирішується у нашій області?

— Проблема є, і вона значна. Цьогорічний бюджет передбачає придбання для військових 2131 квартири. В усіх трьох закарпатських гарнізонах є черги на отримання і покращення житла. В Ужгородському гарнізоні — понад 200 безквартирних офіцерів. Наказ міністра оборони регламентує державну допомогу для винаймання житла, і це вже значною мірою допомагає вирішувати проблему.

З яких питань найчастіше спілкуєтеся з керівниками області? Місцева влада допомагає вирішувати проблеми?

— Щопонеділка я беру участь у нарадах у голови Закарпатської облдержадміністрації. Відверто порушую ті проблеми, які виникають у наших військовослужбовців. Приємно, що завжди знаходимо розуміння очільників області. Сприяє нам і обласна рада, яка затверджує бюджет краю. Зокрема, торік нам допомогли зі встановленням автономної котельні в обласному збірному пункті й комісаріаті.

Маємо в Україні два армійські свята: 6 грудня — День Збройних сил і 23 лютого — День захисника Вітчизни. Не вбачаєте протиріччя у такому поєднанні?

— Ні. 6 грудня — день, коли Верховна Рада ухвалила закон про Збройні сили незалежної України, дата від якої розпочалася новітня історія нашої армії. Торік ми відсвяткували її 20-річчя. Але насправді наша армія має дуже давню історію і традиції. Так склалося традиційно, що усіх захисників Вітчизни вшановуємо 23 лютого. Це — свято поваги і вшанування тих людей, які служать Батьківщині нині, і також дідам-прадідам, які захищали її упродовж всієї історії. Люблю повторювати, що в солдата немає несправедливих наказів, є наказ, який потрібно виконати. Такий солдат молодець! Тому нині хочу низько вклонитися нашим ветеранам, учасникам бойових дій на території інших держав, які чесно виконали свій обов’язок.

P.S. Автор висловлює подяку підполковнику Петру Михайловичу Марку за сприяння у підготовці матеріалу.

Довідка «НЗ». Полковник Іван Петрович Васильцюн народився 18 травня 1960 року в селі Осій на Іршавщині. Після закінчення Ільницької ЗОШ вступив до Ростовського вищого командно-інженерного училища ракетних військ стратегічного призначення. Служив у підрозділах стратегічних ядерних сил СРСР, 1994 року переведений у розпорядження міністра оборони України. Проходив службу на станції попередження про ракетний напад у Мукачеві, потім був скерований у військові комісаріати. У різні роки служив військовим комісаром Воловецького, Іршавського і Хустського районів, Хустського і Міжгірського об’єднаного комісаріату. У листопаді 2011 року призначений на посаду військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату. Одружений. Має двох синів, обидва — військові, та онука.

Розмовляв Петро ПОЛІХА

Теги: Васильцюн, армія, служба

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати