"Зоомор" приїхав

У минулу неділю до Берегова завітав пересувний звіринець із гучною назвою «Зоомир». Лише здалеку побачивши цей надпис на іржавих стінах кліток на колесах, подумки перейменував на «зоомор», адже маю давнє негативне ставлення до подібних атракцій.

"Зоомор" приїхав

Асортимент відомий – в усіх подібних, так би мовити, закладах відвідувачам демонструють кілька змучених постійними переїздами тварин, які або з апатією від постійного стресу дивитимуться на вас з-за грат, або нервово мірятимуть кроками свої крихітні застінки, куди потрапили без жодної провини перед людьми. Власники звіринців перш за все розраховують на батьків, які приведуть своїх дітей подивитися на звірів. Та батьки, які хоч трохи розуміються на вихованні, намагатимуться вберегти дитячі душі від подібних видовищ. Бо якщо й вести туди дітей, то хіба для того, аби показати, як люди здатні знущатися над живими створіннями, таким чином виховуючи в дітях майбутніх захисників тварин.

"Концтабори на колесах", "звірячий бізнес" — такими епітетами називають вони комерційну діяльність, яка шириться Україною. Нині дорогами країни роз'їжджає нікому не відома кількість звіринців на колесах, а ще більше існує стаціонарних, які влаштовуються власниками мотелів, ресторанів, зон відпочинку, подекуди без жодних належних умов. Добре ще, коли живими експонатами є свійська птиця на кшталт уже й не такого екзотичного страуса чи павичів. Або коли господар дбає про хвору тварину, наприклад, знайдену пораненою в лісі. Та це рідкість. А скільки здорових звірів (вовків, лисиць, навіть ведмедів) тримають на ланцюгах, у тісних клітках? Але навіть така доля краща за вимушену необхідність жити "на колесах", чого в природі з тваринами ніколи не буває і до чого вони аж ніяк не звикають.

Минулого року країну, яка, здавалась б, звикла до безчинств та безправ'я де лише можна, на якийсь час сколихнула доля пересувного звіринцю в Сєверодонецьку на Луганщині. Там в лютому місяці мешканці виявили на околиці міста зоопарк на колесах, практично кинутий напризволяще! "Майно" охороняли два сторожі, звірів практично не годували, не доглядали за клітками кілька тижнів. Годувати тварин почали співчутливі городяни, проте почистити їх, а тим більше обігріти було не в їхніх силах. В результаті ледь не помер від голоду та морозів король звірів – лев. На останній стадії дистрофії, з відмороженим носом та хвостом, він був врятований, коли після галасу в пресі та на телебаченні, акцій протесту й прохань небайдужих людей нещасну тварину забрав до себе Харківський зоопарк. Виявилось, що звіринець, який належав підприємцю з іншого міста на Луганщині, став нерентабельним, і власник вирішив його позбутися в такий ось спосіб. Гучна історія на якийсь час зацікавила суспільство, а директори низки великих зоопарків ініціювали звернення до ряду міністерств та генпрокуратури взагалі заборонити в країні пересувні звіринці.

До речі, і побачене мною в Берегові було неприємним, жалюгідним та навіть аморальним. Для того, аби мати враження не з чужих слів, купив дорослий квиток за 25 гривень (дитячий – 15). Опинившись відтак у середині кола, створеного брудними іржавими клітками на колесах, за брудним склом деяких з них добре і не роздивився отих мавп із зворушливими іменами Катя, Герда, Яша... В єдиній відкритій клітці більш-менш нормально виглядає хіба що двогорба верблюдиця – ця тварина відома своєю витривалістю в екстремальних умовах. Проте на деяких тварин боляче дивитись – єнот та єнотоподібний собака байдуже лежали в кутках своїх камер.

Невже це ті єноти, які вдома, в Північній Америці, славляться веселим характером розбишак, стають героями кліпів, фотосесій, навіть кінофільмів? А хитруня-лисиця? Так само байдуже лежить і ледь дивиться, витягши лапи... А ось і пара левів: левиця ліниво дрімає, лев чухається в явно незручній позі – яка там зручність у вузькій клітці?! (Вже на виході чую з того боку потужне ревіння, певно, так полонений цар звірів висловлює свій протест проти знущань). Решта звірів апатично стоять чи лежать у своїх клітках, розморені квітневим сонцем. Як все це не схоже на побачене колись у Празькому зоопарку, де можна було спостерігати тварин у практично природних умовах і звідки не хотілось йти, провівши й півдня! Зрозуміло, порівняння некоректне – жалюгідного автозоопарку та закладу світового рівня. Тим паче, що й стаціонарні наші зоопарки подекуди не витримують критики. Чого варті постійні скандали навколо столичного, де регулярно гинуть звірі, наслідком чого Київський зоопарк навіть потрапив у п´ятірку найгірших у світі, в компанії з одним китайським, а також єгипетським, іракським та румунським.

Проте, попри всі невдачі та розчарування, мусимо рухатись до кращого. Подекуди це складно, а часом потрібна лише воля. В більшості країн Європи пересувні звіринці заборонені. Нічого не втратить й Україна, заборонивши цю ганебну, наче привезену із часів середньовіччя, розвагу. Допоки юристи розбираються в казуїстиці й так з боями прийнятого, під тиском екологічних організацій, "Закону про захист тварин від жорстокого поводження", допоки зоозахисники закликають небайдужих звертатися до правоохоронців, побачивши випадки жорстокості над звірами, приклад прагнення до цивілізованого життя може показати місцева влада. Із розмов з працівниками пересувного звіринця дізнався, що мандрують вони аж із Луцька і пристають там, де дозволяє міська влада. Побували в Ужгороді, Мукачеві, Берегові, а куди далі – самі не знають. "Де дозволять!". Мовляв, були випадки, коли відмовляли. Містам, які прагнуть називатись європейськими, видовища страждань тварин явно не личать. Що б сказали про такий "зоомор" гості з Європи, коли б раптом натрапили на нього? Та й туристам з інших регіонів, певен, нашим містам є що показати й без подібних атракцій. Тож давайте відмовлятись від них, і тоді цей вид "звірячого бізнесу" просто стане нерентабельним. Вимучені звірі знайдуть спокій у стаціонарних зоопарках, а ми зробимо хай і невеликий, але важливий крок до більш цивілізованого життя...

Олег СУПРУНЕНКО. м. Берегово. Фото автора.
 

11 квітня 2011р.

Теги: зоопарк, звіринець, звірі, Берегово

Григорій Сковорода вийшов у словацькому перетлумаченні пряшівця Івана Яцканина
Втрачені церкви Закарпаття повернуться на культурну мапу
/ 6Найбільша в Україні приватна альпійська гірка розташована в Кам’яниці
/ 2Справжня історія воловецького трампліна
/ 3Заради спорудження Теребле-Ріцької ГЕС затопили кілька сіл, але вільшанці до останнього не вірили в її запуск
/ 5Оксана Ганич була ровесницею епохи Карпатської України й першою жінкою – доктором наук на Закарпатті
Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
/ 1Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
» Всі записи