Ужгородському ВАТ «Патент» — 35 років

Спершу трохи історії

Іване Івановичу, Ужгородське ВАТ "Патент" у 80-ті роки минулого століття було відоме далеко за межами Закарпаття, а його продукцію знали не тільки на теренах тодішнього СРСР, але й у країнах Східної Європи, котрі входили до складу Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ).

— Справді, так. Хоча працюю на цьому підприємстві лише 11 років, але його історію знаю достеменно. Виробничо-видавничний комбінат "Патент" був заснований ще в 1975 році для видання патентно-інформаційної літератури Радянського Союзу та країн РЕВ. Оскільки ж офіційна реєстрація підприємства відбулася 28 січня 1976 року, то вона й вважається днем народження "Патенту". Саме тут багато років поспіль друкувалися описи винаходів до авторських свідоцтв і патентів, а також збірники "Промислова власність". Це все відбувалося під патронатом Всесоюзного НДІ патентної інформації. Але після  розпаду Союзу в серпні 1991 року було проголошено незалежність України. Поступово й виробничі зв'язки з Москвою припинились, адже яка держава забажає друкувати інформацію про свою інтелектуальну власність за кордоном. Деякий час ужгородський "Патент" за своїм профілем співпрацював із Держпатентом України. Незабаром з Києва надійшла пропозиція ужгородському підприємству стати структурним підрозділом Укрпатенту, від якої тодішнє керівництво в особі мого попередника Олексія Шестакова відмовилося, марно сподіваючись на продовження співпраці з Москвою. Ця фатальна помилка призвела до сумних наслідків — підприємство — виявилося не  готовим до роботи в ринкових умовах. У червні 1994 року на зборах трудового колективу під керівництвом О. Шестакова було вирішено роздержавити підприємство шляхом акціонування, а в червні 1996-го загальними зборами було затверджено статут "Патенту" як відкритого акціонерного товариства. Створюється наглядова рада, і на одному з її засідань було вирішено переобрати й усунути  від керівництва підприємством  директора, а на  той момент акціонера Олексія Шестакова. Після цього Олексій Андрійович 3 роки судився з ВАТ "Патент", а  численні перевірки контролюючих органів завдали підприємству відчутних матеріальних і моральних збитків, похитнули його авторитет і негативно вплинули на психологічну атмосферу в колективі. Коли це підприємство розсипалося на очах, то в січні 2000-го наглядова рада ВАТ "Патент" призначила мене головою правління ВАТ.

Спадщина вам, Іване Івановичу, дісталася, мабуть, незавидна?

— Так. Холодна зима 2000 року і в прямому, й у переносному значенні. Надворі сильні морози, а в приміщеннях "Патенту" вже 6 років як не мали тепла. За несплату підприємство було відключене від енергопостачання. Повна відсутність портфелю замовлень, нуль обігових коштів, значні борги по виплаті зарплатні людям, перед бюджетом, Пенсійним фондом України...

І з чого ж ви почали, щоб привести "Патент" до нормального стану?

— Перший тиждень присвятив здійсненню інвентаризації всього майна "Патенту" і знайомству з виробничим колективом, другий — розробці програми виведення підприємства з кризи, третій — вирішенню питань відстрочки по платежах, четвертий тиждень — вирішенню деяких кадрових питань і структурних змін.  Я звернувся за допомогою і до тодішнього голови ОДА Віктора Балоги, котрий, на щастя, із розумінням поставився до наших проблем, одразу направив клопотання у відповідне міністерство. Завдяки допомозі Віктора Івановича нам вдалося ще на півроку одержувати від Держпатенту України нові-старі замовлення, що так необхідні були підприємству. Ось це і стало для "Патенту" рятівною соломинкою. Крім того, ми у 2000-му ще отримали від обласного управління освіти замовлення на виготовлення класних журналів. Виконуючи сумлінно замовлення Укрпатенту, наше підприємство водночас почало перекваліфіковуватися на випуск іншої, нової для нього поліграфічної продукції. Це також, як показав час, виявилося правильним кроком. Адже через півроку поновленої співпраці з нами Укрпатент зрештою повністю перестав  давати нам нові замовлення, мотивуючи тим, що ужгородський "Патент" перестав бути  державним підприємством, а комерційну структуру державне відомство не бажає забезпечувати роботою і коштами.

Отож на сьогодні, Іване Івановичу, від друку матеріалів  про патенти і винаходи ви вже відійшли повністю?

— Так. Щоб і надалі гідно триматися на ринку поліграфічної продукції наше підприємство мусило і зуміло перепрофілюватися. Тепер маємо три такі основні виробничі напрямки: книжково-журнальний, етикетковий і випуск упаковки.

Але для цього потрібне було й нове устаткування?

— Аякже. І в плані придбання нової техніки переломним став для нас 2003 рік. Узявши кредит й одержавши фінансову допомогу від головних акціонерів, ми тоді закупили п'ятифарбову друкарську машину і машину для оздоблення етикеток, висікальний прес, одноножовий різальний агрегат, комп'ютерну техніку, ламінатор. Це дозволило випускати щорічно 20 найменувань книг власного виробництва, й, до речі,  торік за кількістю видань "Патент" уже посів друге місце серед видавництв області.

Дизайнерська група ВАТ "Патент" розробляє календарі, буклети, листівки, плакати, етикетки для підприємств і установ нашого краю та деяких інших міст України. Друкарня нашого ВАТ друкує та оздоблює етикетки для виноробних і харчових підприємств Закарпаття. Надзвичайно популярна й упаковка, що її виготовляють на "Патенті". Майже всі піцерії і кондитерські Ужгорода є нашими постійними замовниками.

Слухаючи вас, Іване Івановичу, складається враження, що ви фаховий поліграфіст.

— Ні. Я за фахом економіст, здобув вищу освіту на економічному факультеті Ужгородського університету. До речі, економічна освіта знадобилася для погашення усіх боргів "Патента", що залишилися від мого попередника, та виведення підприємства на прибутковий рівень. Але за 11 років керівництва ВАТ "Патент" я, так би мовити, вже став і поліграфістом. Такий профіль мені, до речі, подарувала доля. Бо народився 29 травня, а 29 травня в Україні професійне свято — День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження.

І насамкінець таке. Що, як керівника, вас сьогодні найбільше хвилює?

— Однозначно — нестача замовлень. Адже "Патент" при повній завантаженості спроможний виконувати значно більший обсяг роботи. Наявні виробничі потужності й кадровий потенціал підприємства — основа для подальшого поступу вперед, тому в день завтрашній дивимося все-таки з оптимізмом.

Розмову вів Богдан ДУБОВИЙ.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати