Перша міс України Анжеліка Пащенко-Висіч: "Моя донька - майже ровесниця вашої газети"

Відтак "Новинам" стало цікаво дізнатися, як склалася подальша доля красуні після перемоги у 1990 році.

Анжеліко, як вам нині ведеться?

—Я тільки одне можу підкреслити, що, як і раніше, молода душею. Головне ж, напевне, те, яке у людини світовідчуття. Я ж себе відчуваю молодою. Може, через те, що маю юну дочку (Крістіні у вересні буде теж 20 років, вони з вашою газетою майже ровесниці), та й спілкуюся переважно з молоддю.

А тепер давайте все-таки повернемося назад. Скажіть, а для чого вам взагалі потрібні були конкурси краси? Ви ж на той час, якщо не помиляюся, вчилися, і досить успішно, на біологічному факультеті.

— Все правильно. Але мене це просто зацікавило. На той час подібні конкурси були чимось абсолютно незвичним, новим. Тим більше, буквально напередодні, у 1989 році, подібний захід відбувся у Москві – "Московська красуня" називався. Пам'ятаю, про нього тоді всі газети говорили. Адже подія за критеріями тих часів була просто унікальна. Ніхто навіть уявити собі не міг, що проведення таких конкурсів можливе.

Тому, хоч я і справді була хорошою студенткою, все ж вирішила взяти участь в "Ужгородській красуні-90", а потім – і в "Українській чарівниці-90". Радше зі спортивного інтересу. Я це не афішувала, бо хотіла спочатку чогось добитися. Тому навіть мама дізналася тільки тоді, коли вже була в фіналі конкурсу. Мене дуже сильно підтримав чоловік, бабуся, всі викладачі. Навіть наш незмінний декан Віталій Ніколайчук досі при зустрічі постійно повторює – "Ти не уявляєш, який фурор тоді викликала". Це ж був перший національний конкурс. Пам'ятаю, коли прилетіла з Дніпропетровська (саме там проходив всеукраїнський етап), в аеропорту мене зустрічали з усіма почестями. 

Дуже відрізнявся рівень проведення того конкурсу від сучасних?

— Звичайно, технологічний прогрес не стоїть на місці. І нині за допомогою світлових, інших ефектів можна створити просто неймовірне шоу. Але і про той, перший конкурс я не можу сказати, що це був кам'яний вік. Розкішний зал, трансляція по телебаченню, зірковий склад журі (головував у ньому відомий режисер Роман Балаян). Було представлено багато регіонів — близько 20 учасниць. Як і сьогодні, журі знайомилося з конкурсантками задовго, в період підготовки. І це правильно, адже людину треба побачити всебічно. Фінальний же вихід – це тільки яскраве шоу.

Коли їхали до Дніпропетровська, на перемогу розраховували?

— Ну що ви? Я не те що на перемогу, навіть на призове місце не сподівалася. Організатори конкурсу в Ужгороді просто зобов'язали мене гідно представити регіон. До речі, ви знаєте, що мені ще й хотіли відмовити в участі в конкурсі. Річ у тім, що перерва між ужгородським та всеукраїнськими етапами була 2 тижні. І ми не встигали підготуватися, тому в Дніпропетровськ приїхали із запізненням, майже останніми. Нам казали, що не встигнемо підготуватися, але, зрештою, все вийшло. Мене тоді ще, пам'ятаю, підселили в кімнату до однієї з конкурсанток, де вона жила з мамою (більшість дівчат тоді приїхали зі своїми матерями). Спала я на розкладачці, чоловік — в іншому номері.

Та й атмосфера, думаю, була не з найкращих. Адже хто зрадіє ще одній конкурентці?

— Майже одразу по приїзді я почула, що на конкурсі є фаворитка – дівчина з Одеси, справді дуже вродлива і яскрава. Тому коли їй присудили друге місце, а мені — перше, загальному здивуванню не було меж. Бо багато людей уже тоді не надто вірили в об'єктивність конкурсу.

Чому ж далі не продовжили модельну кар'єру, не брали участі в інших конкурсах?

— Тоді проводився дуже престижний міжнаціональний конкурс "Міс чарівність". Але туди я вже не могла поїхати, бо була заміжня. Стосовно ж модельної кар'єри, то в ті часи ніхто серйозно до цього не ставився. Та й навіть сьогодні, коли у відомої моделі Сніжани Онопко питають, чи відкрила б вона в Україні модельне агентство, та відповідає: "Ніколи в житті!" У нас на цьому важко заробити. Та й взагалі, топ-моделей із високими гонорарами по всьому світу не так багато. Але при цьому всі вони розвивають ще якісь свої таланти, паралельно здобувають освіту, співають, ведуть ток-шоу тощо.

Крім того, після конкурсу я почала займатися вже іншими справами. У мене народилася донька. Потім я працювала радником мера Ужгорода, займалася бізнесом. А вже з 1997 року ми з Наталією Вороною вирішили об'єднати наші зусилля і створили громадську організацію "Красуні Закарпаття", яка зараз, власне, займається підтримкою талановитої молоді, в основному, звичайно, в модельній сфері. Ми даємо дівчатам поштовх далі розвиватися. І маємо вже не один приклад успішності такої співпраці. Так, зокрема, наша Яночка Годня зараз працює з провідними дизайнерами в Нью-Йорку. Перед цим вона вже побувала в Лівані, Мілані, Парижі.

Іветта Божар нещодавно стала першою віце-міс на конкурсі "Міс Україна Поділля". Про успіхи Ліки Роман, "Міс України-2007", гадаю, всі пам'ятають. Тобто професійних досягнень багато. Але головне, що дівчата отримують нові можливості – побачити різні країни, поспілкуватися з цікавими людьми, зануритися в зовсім інший світ.

А ваша дочка часом у модельний бізнес не подалася?

— Вона у мене і справді дуже вродлива дівчинка. І один раз навіть брала участь у конкурсі краси. Здобула тоді титул "Міс чарівність". Але зараз вона повністю зосереджена на навчанні. Крістіна вчиться в Швейцарії, у вищій школі готельного бізнесу. А там вимоги дуже серйозні. Великий обсяг нової інформації, відповідальна практика щороку. Причому до практикантів висуваються такі ж вимоги, як і до решти працівників. Торік вона була на практиці в Цюриху, у відомому готелі "Централ Плаза", і дуже добре себе там зарекомендувала. За хорошу роботу її навіть нагородили швейцарським годинником.Тому вона себе повністю віддає навчанню. Але при цьому підтримує всі наші починання. Хоч і говорить про те, що ми маємо вже нарешті так зорієнтувати свою діяльність, аби почати заробляти гроші.

Менеджер, я так розумію, у ній вже говорить...

— (сміється) Так-так, точно. Перед тим, як із вами зустрітися, я сказала їй по скапу. "Уявляєш, я йду на інтерв'ю через 20 років після того, як моя перша розмова вийшла в "Новинах Закарпаття". Вона ж мені на це відписує – "прикольно дуже".

Титул першої красуні не обтяжує вас? Адже постійно треба відповідати очікуванням.

— Так, титул зобов'язує постійно бути в формі. Але як на мене, собою має займатися кожна жінка. Приємно, що багато про які конкурси зараз і не згадують, а про той пам'ятають.

Читачі мені не пробачать, якщо бодай не спробую вивідати у вас секрет краси?

— А я не маю ніяких особливих секретів. Генетика, напевно, хороша. Моя мама викладач музики — красуня, енергійна, працює і по сьогодні. Сама ж я багато чим цікавлюся, подовгу не засиджуюся на одному місці, часто подорожую в пошуках натхнення,знайомлюся з новими людьми, займаюся спортом (лижі дуже люблю). Тобто завжди намагаюся себе розворушити, бути в тонусі.

Тим, як складається ваше життя, задоволені?

— Ну звичайно. Просто завжди треба ставити перед собою нові цілі, досягати їх і не стояти на місці. Аби щось цікаве відбувалося з вами і надалі.

Людмила ОЛІЙНИК.
 

Теги: Анжеліка Пащенко-Висіч, модель, агенство, міс

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати