Як киянин і Youtube зробили закарпатських вівчарів відомими на весь світ (ФОТО)

Закарпаття віднедавна стало відомішим у світі. Принаймні серед користувачів інтернет-ресурсу Youtube, де один зі столичних жителів представив короткометражку про закарпатських вівчарів. У результаті документальний фільм "Іванки" став переможцем міжнародного конкурсу "Життя за один день".
 
Поспілкуватися із киянином Борисом Гришкевичем журналісту "Новин Закарпаття" вдалося по телефону. За словами автора фільму, в наш край влітку 2010-го він потрапив випадково, так само випадково й спала ідея зняти відеосюжет про наших вівчарів.

"Влітку дізнався, що на сервері "Youtube" проводитиметься конкурс на кращий короткометражний фільм. Суть конкурсу полягала в тому, щоб показати один день із життя того чи іншого жителя планети – 24 липня 2010 року. Я вирішив для цього зняти, як прожив день один із моїх друзів, актор столичного театру", — розповідає Борис Гришкевич.

Та в липні він разом із колегами вирушив у Карпати в селище Славське, що на Львівщині, щоб відзняти там рекламний ролик.

"Коли виконали там усю заплановану роботу, вирішили подивитися на Закарпаття. Тим паче, що в столиці було якраз дуже спекотно і повертатися туди не особливо хотілося. Мій товариш Дмитро бував на Закарпатті й раніше, тому ми сіли з ним у авто і приїхали на Міжгірщину".

Поблизу села Пилипець кияни вирішили піднятися в гори. І на одній із полонин помітили отару. Поспілкувавшись із місцевими вівчарями, Борис вирішив, що кращого сюжету для конкурсу годі й шукати. Того ж дня повернулися до Славського й викликали із Києва товаришів, які могли б допомогти відзняти стрічку. Напередодні власне зйомок кияни приїхали на Міжгірщину й неподалік стійбища вівчарів поставили намети для нічлігу.

"Я майже всю ніч не спав, — пригадує мій співрозмовник. – Хвилювався, аби не проспати. Тим більше, ніяк не міг зрозуміти, за яким часом живе місцеве населення. До слова, не зрозумів цього досі, — посміхається. – Тому й прокинувся на дві години раніше, весь час будив вівчарів, аби не проґавити момент".

О шостій ранку Борис разом із товаришами Дмитром та Юрієм таки почали відзнімати життя вівчарів.

"Починається фільм із кадру, як один із хлопців розпалює вогнище, інші двоє вмиваються й готуються доїти овець, — розповідає Борис. – Вівчарі спілкуються закарпатським діалектом, і хоча він нам не знайомий, ми добре розуміли одне одного. Та й поводилися вони доволі розкуто, а це дуже допомогло нам відзняти кадри".
 
У документальній стрічці про життя вівчарів показані знайомі карпатські схили, овеча отара, моменти доїння овець та приготування із свіжого молока сиру і навіть вранішня молитва вівчарів.

"Знімали ми фільм із шостої ранку до другої по обіді, — пригадує мій співрозмовник. – Відзняли матеріалу на 70 гігабайтів. А далі карточки просто заповнилися. Познайомилися не тільки з вівчарями Василем, Іваном та Михайлом, але й з дружиною головного ватаги – Калиною Гурзан. Найбільше мене вразили пісні, які чоловіки співали ввечері біля вогнища, розповіді про те, як нерідко на отару нападають вовки. Я зрозумів, що їхня робота дуже важка, і якби мені довелося хоча б на день помінятися з ними ролями – навряд чи я б погодився і справився. Я просто не витримав би  цих умов".
 
Коли зйомки було завершено, Борис із друзями повернувся до столиці й змонтував стрічку.
 
"Матеріалу було відзнято на вісім годин, а в результаті вийшов півгодинний сюжет, — каже Борис Гришкевич. – Коли його змонтували, я відіслав на конкурс. Про те, що став переможцем, дізнався ще кілька місяців тому, але організатори конкурсу попросили не розповсюджуватися доти, поки не буде офіційного оголошення результатів. Тому інформація про переможців і з'явилася тільки кілька тижнів тому".
 
Крім стрічки про закарпатських вівчарів, до переліку переможців увійшли ще 25 відеосюжетів з різних країн світу. В результаті відомий режисер Кевін МакДональд разом із іншим, не менш відомим американським продюсером Рідлом Скоттом мають змонтувати усі сюжети докупи так, щоб вийшов цілісний короткометражний фільм про те, як планета прожила один день – 24 липня 2010 року. До слова, на прем'єру цього фільму запрошений і сам автор "Іванків" Борис Гришкевич.
 
А з героями фільму Борис потоваришував, тож коли дізнався про перемогу, надіслав закарпатцям новорічні подарунки.

Сніжана Русин. Фото з архіву Б.Гришкевича

Теги: вівчарі, Гришкевич, Youtube, короткометражний

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати