На Закарпатті вирощували рис і арахіс, а на заводі переробляли чайний лист (ФОТО)

Вирощування на Закарпатті, починаючи з 1950 року, чайного дерева стало найбільш поширеним у 23 колгоспах Мукачівського, Іршавського, Берегівського, Виноградівського та Хустського районів. А на кінець 1955-го цим займалось уже 50 колгоспів. Того ж 1950 року в Мукачеві став до ладу міні-завод із переробки зеленого чайного листа, працівники якого, незважаючи на складні процеси доведення його до необхідної харчової кондиції, успішно справлялися з цим завданням.

Тоді колгосп ім. Калініна Берегівського району на 2,5-гектарній площі спільно зі шкільною учнівською садово-виноградною бригадою спеціалізувався на вирощуванні арахісу, хурми та лимонів.

Був і суходільний рис на полях Закарпаття. Уперше його насіння в 1950-му  завезли в нашу область із Монголії і, попри відсутність досвіду, все ж виростили значний урожай. В архівних документах знаходимо, що в колгоспах Свалявського, Мукачівського районів суходільний рис дозрів і дав досить насіння й іншим. 1952 року окремі господарства Ужгородського, Мукачівського, Берегівського, Іршавського та Виноградівського районів на 70 гектарах засіяли суходільний рис, відтак зібрали по 50 центнерів  із гектара, затративши при цьому на висів 80 кілограмів на гектар. Сіяли його на площах, які були захищені від вітрів, на легких, родючих і чистих від бур’янів ґрунтах. Використовували сорти чанчунський, хадденський, червоно-остистий та хонкайде.

Неполивний рис дуже вибагливий до угноєння. Проте добре родить, якщо по-науковому підживлювати його. Для цього колгоспи, які його вирощували, отримували від держави в достатній кількості мінеральні добрива, зокрема азот, фосфор, калій та спеціальний розчин. Але вже з 1960-х із початком радгоспного господарювання цей вид сільськогосподарської діяльності поступово скорочували, а відтак взагалі припинили.

Юрій Туряниця